ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ / Гончаренко Семен Устимович

УЧИТЕЛЬ. УЧЕНИЙ. ОСОБИСТІСТЬ

Творче життя високоповажного ювіляра, знаного українського педагога/ гуманіста, професора, академіка Академії педагогічних наук України, головного спеціаліста інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України Семена ГОНЧАРЕНКА  (9.06.1928 – 7.04.2013) – приклад безкорисливого й натхненного служіння науці; школі, суспільству, Батьківщині.

Енциклопедична освіченість, наукова принциповість і чесність, надзвичайна працездатність та вимогливість до себе й колег, відкритість до педагогічних інновацій викликають захоплення та повагу.

Науковий доробок ювіляра охоплює методологію і теорію педагогіки, енциклопедичні та довідкові, навчальні видання з педагогіки та фізики. Вагомим є внесок вченого в створення педагогічних концепцій, стандартів, в розробку проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти, змісту освіти, інтегративних процесів у навчанні.

Цінними в науковому пошуку Семена Устимовича є праці «Методика як наука», «Наука і навчальний предмет», «Фундаменталізація освіти як дидактичний принцип». Ювіляр створив перше покоління національних підручників з фізики для 9-11 класів, серію науково-популярних книжок для школярів з фізики і техніки. Понад два десятки його навчальних і методичних посібників неодноразово видавали за кордоном (Варшава, Будапешт, Софія, Каунас та ін.), а «Український педагогічний словник» витримав кілька видань.

Ідеї та концепції, викладені в працях Семена Гончаренка, обґрунтовували дидактичну систему природничо-наукової картини світу школярів.

Професійно зростав Семен Устимович на освяченому долею шляху - від учителя сільської школи на Кіровоградщини до академіка Академії педагогічних наук України. Були на життєвий ниві тяжкі випробування: під час Другої світової війни, ще підлітком, він воював у складі партизанського загону імені Устима Кармелюка, який діяв на території Вінницької області. В загін потрапив після двох відважних втеч: спочатку з ешелону, який віз його з братом в німецьку неволю, а згодом - з полону в німців.

Із приходом Семена Гончаренка у фундаментальну академічну науку пов'язаний новий етап життєтворчості ювіляра: активніше завирували пошуки в ритмі наукової творчості, було написано методичні посібники, підручники, словники, статті.

Із 1955 по 1958 рік він навчався в аспірантурі Українського НДІ педагогіки. Потім працював молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником Українського НДІ педагогіки. З 1966 по 1993 рік Семен Гончаренко – заступник директора НДІ педагогіки УРСР. А з 1993 по 1997 – працює академіком-секретарем Відділення дидактики, методики і інформаційних технологій АПН України.

1961 року Семен Устимович захищає кандидатську дисертацію з проблем методики навчання фізики, а 1989 – докторську дисертацію. 1990 року йому присвоєно вчене звання професора.

1992 року Семена Гончаренка обрано дійсним членом АПН України, а в березні 1993 – академіком-секретарем Відділення дидактики, методики і інноваційних технологій АПН України.

Понад 20 років напруженої праці ювіляр віддав Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, де з 1994 року він працює за сумісництвом, а з 1997 – як головний науковий співробітник.

Наукова школа академіка Семена Гончаренка – це особливий світ наукової принциповості, консультацій, особистих зустрічей, бесід, дискусій. Більш як 20 докторів і 50 кандидатів наук із загальної педагогіки та історії педагогіки, теорії й методики навчання фізики, теорії й методики професійної освіти виростив Семен Устимович.

Академік Семен Гончаренко – заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни II ступеня і «Знаком Пошани», Почесною грамотою Президії Верховної Ради України та багатьма медалями і преміями за наукову діяльність.

Зичимо Вам, високодостойний ювіляре Семене Устимовичу, Вашій родині здоров'я, добробуту, любові та злагоди! Щоб і надалі світлими були Ваші життєві обрії, здійснювалися всі задуми на широкому науково-освітянському просторі!

Публікується з дозволу Педагогічної газети
(№ 5-6 (166-167). – 2008. – травень-червень. – С. 7).