ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №2 [2010] / С. М. Амеліна. Гуманізація процесу формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців

УДК 378.147

С. М. Амеліна

ГУМАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРОФЕСІЙНОГО
СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Анотація. У статті розглянуто проблему гуманізації процесу формування культури професійного спілкування. Зроблено спробу аналізу шляхів формування культури професійного спілкування.
Ключові слова: гуманізація, культура професійного спілкування, шляхи формування.

Аннотация. В статье рассматривается проблема гуманизации процесса формирования культуры профессионального общения. Сделана попытка анализа формирования культуры профессионального общения.
Ключевые слова: гуманизация, культура профессионального общения, пути формирования.

Abstract. The article deals with the problem of humanizing of formation of professional communicative culture. The attempt of analyses of ways of professional culture formation has been made.
Keywords: humanizing, professional communicative culture, ways of formation.

У сучасних умовах формування «постіндустріального», «інформаційного» суспільства загострюється проблема ролі людського фактора у житті суспільства. Мова йде про «олюднення» всієї сукупності загальнокультурних, освітніх, просвітницьких, виховних і соціальних стандартів (ідеї і гіпотези загальнолюдських цінностей, людських якостей тощо). Сама людина, її особистість стає цінністю, а це положення є центральним у гуманізації освіти.
В означеному аспекті значущою є ідея визнання унікальності й цінності особистості студента, який має бути суб’єктом педагогічного процесу. При цьому спираємося на наукові доробки вчених, які досліджували проблему формування гуманної особистості високого рівня культури, – Ш. Амонашвілі, Г. Балла, І. Беха, О. Бодальова, С. Гончаренка, В. Гриньової, М. Євтуха, І. Зязюна, К. Корсака, В. Кременя, Н. Крилової, В. Кудіна, В. Лозової, В. Лугового, В. Лутая, Г. Нестеренко, І. Прокопенка, О. Савченко, В. Сухомлинського, А. Сущенка, Т. Сущенко, Г. Троцко, Н. Щуркової та ін.

Формування культури професійного спілкування у студентів ВНЗ як цілісний, нерозривний, комплексний процес потребує інтеграції різних взаємопов’язаних підходів, проте найважливішим з них вважаємо гуманізацію педагогічного процесу, тісно пов’язану з особистісно зорієнтованим навчанням і вихованням.

Мета статті полягає в тому, щоб розглянути питання гуманізації процесу формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців.

У центрі процесу формування культури професійного спілкування майбутнього фахівця знаходиться його особистість, тому особливу увагу акцентуємо на гуманізації процесу формування культури професійного спілкування студентів ВНЗ як складника їхньої професійної підготовки. Гуманізм (лат. «humanitus» – «людяність») розглядається у філософії як світогляд антропоцентризму, витоки якого можна знайти ще в далекій античності. Ідея Цицерона про гуманізм як естетично завершену культурну й моральну еволюцію дійсно людяного індивіда є значущою для сучасного розуміння пріоритету культурної і духовної сторони виховання справжнього професіонала.

При розробленні концепції дослідження беремо за основу утвердження гуманного начала у вихованні учнів, яке В. Сухомлинський вважав найважливішою рисою педагогічної культури кожного вчителя [5]. Налаштовуючи членів вчительського колективу на формування в учнів любові до людей, доброти, почуття власної гідності та інших високих морально-духовних якостей, він закликав до перетворення «доброї іскри у душі кожної людини у яскравий смолоскип» [4, с. 19], вбачаючи велику місію вчителя в тому, щоб «кожен вихованець обрав той життєвий шлях, ту спеціальність, яка давала б йому не тільки хліб насущний, а й радість буття, почуття власної гідності» [4, с. 19].

Творче продовження ідеї В. Сухомлинського знайшли у втіленні гуманістичного підходу до навчання і виховання відомим педагогом Ш. Амонашвілі, який наголошував на таких сторонах гуманізації навчально-виховного процесу, як доброзичливе та позитивне сприйняття учня, незважаючи на його помилки, повага до особистості, вміння вчителя співпрацювати з учнями при спільному розв’язанні пізнавальних задач [1].

Сутність гуманізму полягає у «визнанні цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і вияв своїх здібностей» [1, с. 28]. Вважаємо, що процес формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців має орієнтуватись на взаємопов’язаний розвиток та саморозвиток викладачів і студентів з урахуванням їхніх інтересів, переконань та здібностей за умови узгодження власних інтересів і потреб суспільства. При цьому спираємось на думку Т. Сущенко про покликання «створити людину як вищу цінність суспільства, створити благотворні умови для всебічного розвитку її здібностей і таланту, розвитку особистості» [7, с. 6]. Людина повинна стати мірою усіх досягнень, проте це положення частіше декларується, ніж втілюється на практиці. Наразі час перейти від гучного, але не наповненого конкретними справами, проголошення людини центральною постаттю навчально-виховної діяльності до практичної реалізації задекларованої мети.

Образ власного «Я» (Я-концепція) притаманний кожному учаснику педагогічного процесу. Формування культури професійного спілкування студентів на гуманістичних засадах націлене на розвиток позитивного наповнення кожного «Я» (віра у власні комунікативні здібності, сили і можливості; концентрація на позитивних особистих переживаннях і емоціях; відхід від негативного досвіду та трансформування його як точку відліку власного шляху до нових досягнень; постійне підвищення самооцінки; продуктивна амбітність). Такому розвитку особистості сприяє діалогічне середовище, створене зусиллями викладачів, що спираються на досягнення гуманістичної педагогіки і творчо втілюють її у свою повсякденну практичну діяльність.

Таким чином, невід’ємною умовою для безперервного цілеспрямованого формування і розвитку культури професійного спілкування майбутнього фахівця є визнання і підтримка його успіхів і досягнень. Позитивна оцінка – це потужний стимул для подальшого вдосконалення, адже окрилена визнанням людина не буде зупинятись на досягнутому, а продовжуватиме свій поступально-прогресивний рух на шляху підвищення рівня культури професійного спілкування, а водночас і загального рівня професійної підготовки. Слід зазначити, що разом зі створенням «ситуацій успіху» гуманне ставлення до студента виражається й у визнанні його права на помилку. Негативний досвід – це також досвід, який має бути осмисленим. Переживши і проаналізувавши власні невдачі у ситуаціях професійного спілкування, студент буде враховувати їх, щоб не допустити повторення помилки у майбутній професійній діяльності.

Гуманізацію процесу формування культури професійного спілкування студентів ВНЗ як складника їхньої професійної підготовки ми розглядаємо не просто як набуття знань про культуру професійного спілкування й оволодіння відповідними уміннями, але як навчання самоорганізації власного навчального і професійного спілкування, стимулювання активності та ініціативи, пробудження здатності встановлювати і розвивати міжособистісні відносини у професійному спілкуванні у фаховому полі та інших сферах.

Педагогічний процес набуває відмінної від традиційної спрямованості. Він направлений на розвиток та саморозвиток його суб’єктів з опорою на їхню здатність та прагнення до самореалізації, сприяє постійному самовдосконаленню особистості фахівця. Новітня концепція навчання упродовж всього життя є гуманістичною за своєю сутністю, адже відкриває для кожної людини можливість: регулювати процес власної освіти: здобути певний кваліфікаційний рівень освіти, зупинитись, потім розпочати оволодіння наступним рівнем; перекваліфікуватись у разі співпадання потреби суспільства і власних інтересів; вивчати суміжні дисципліни, розширюючи власний світогляд, коло професійних інтересів.

Традиційний педагогічний процес, характерний для навчальних закладів, базується на вивченні розрізнених дисциплін без уявлення про їх взаємозв’язки і цілісність світу. Часткові знання про зв’язки між окремими областями науки обмежуються так званими «міжпредметними зв’язками», які сприймаються більшістю викладачів як обтяжуючий, необов’язковий, навіть зайвий елемент робочої програми, що тільки нав’язується «згори».

Гуманістичний підхід у вигляді діалогізації навчання у процесі формування культури професійного спілкування у студентів вищих навчальних закладів може стати тим наскрізним стрижнем, який здатен об’єднати окремі знання з різних дисциплін – «пазли» – у цілісну систему. Тільки тоді професійний розвиток студента стане справді гармонійним, а не деформовано-однобоким. Говорячи про гуманізацію освіти, педагоги зосереджуються здебільшого на створенні умов для розвитку особистості студента і забувають про іншого рівноправного суб’єкта навчального процесу – викладача і його розвиток як фахівця й особистості.

Ми приєднуємось до думки А. Сущенка про необхідність особливої уваги до особистості викладача, сприяння процесу самореалізації їхнього гуманістичного потенціалу у педагогічній діяльності, об’єктивації гуманістичних резервів як елементів мотиваційної сфери та структури особистості [6], адже на викладача покладаються якісно нові завдання у процесі педагогічної взаємодії зі студентами з метою формування у них культури професійного спілкування. Основою успішної педагогічної взаємодії й педагогічного впливу є ставлення до студента як до суб’єкта, а не об’єкта навчально-виховного процесу, тобто становлення і розвиток суб’єкт-суб’єктних навчальних взаємин.

Традиційно університети на всіх етапах розвитку суспільства були осередками гуманізму, проте сьогодення вимагає від вищих аграрних навчальних закладів зосередження зусиль на формуванні у майбутніх фахівців чітких життєвих орієнтирів, що ґрунтуються на гуманістичних цінностях. Сьогоднішня професійна освіта не тільки формує фахівця, але й створює нові форми стосунків між професіоналами.

Гуманізація вищої освіти є одним із найважливіших засобів вдосконалення життєдіяльності майбутніх спеціалістів, є своєрідною творчою лабораторією формування рівноправних міжлюдських відносин, а також своєрідним каталізатором, котрий має прискорити розвиток культури відповідної соціальної і професійної групи. Закладаючи у особистість студентів гуманні цінності, «інвестуючи» в них сьогодні, вища школа працює на подальшу гуманізацію всього суспільства у майбутньому, на посилення орієнтації на людину, реалізацію людиновимірного потенціалу.

Гуманістичний аспект у концепції формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців набуває все більшого значення у зв’язку з технізацією та інформатизацією всіх сфер життєдіяльності людини на сучасному суспільстві. Він передбачає підготовку фахівців на засадах педагогіки співробітництва й створення сприятливих умов для самовдосконалення і самореалізації студентів у професійному спілкуванні.

Підтримуючи думку Т. Сущенко, що «... утвердження гуманізму для людини і в людині здійснюється тільки через культуру» [7, с. 5], вважаємо формування культури професійного спілкування одним із чинників загального процесу гуманізації вищої школи. Звідси стає очевидним, що гуманізація процесу формування культури професійного спілкування студентів ВНЗ як складника їхньої професійної підготовки з посиленням людиноцентризму вимагає особистісної орієнтації форм та методів навчання і виховання.

Психологічне підґрунтя особистісно зорієнтованого навчання і виховання знаходимо у поглядах С. Рубінштейна на особистість і її формування. Він розглядає особистість як «воєдино пов’язану сукупність внутрішніх умов, через які відбиваються всі зовнішні впливи... Все в психології особистості, що формується, так або інакше обумовлено, але ніщо в її розвитку не виокремлено безпосередньо із зовнішніх впливів» [3, с. 368].

При розробленні концепції формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ спираємось на думку І. Беха про те, що особистісна орієнтація навчально-виховного процесу надає можливість людині обрати оптимальні шляхи самовиховання і самореалізації [2] .

Особистісно-зорієнтований підхід у контексті формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців передбачає врахування потреб, інтересів і здібностей кожного студента; визнання його самоцінності як активного носія суб’єктного досвіду професійного спілкування; опору на цей досвід при конструюванні навчально-виховного процесу. При особистісно зорієнтованому навчанні у ВНЗ на передній план виходить індивідуальність кожного студента, його унікальність і неповторність, його власний досвід, мотивація й готовність до оволодіння новими знаннями та компетенціями. Особливість особистісно орієнтованого навчання і виховання полягає у тому, що орієнтація навчання спрямована на унікальну особистість, а не на «середнього студента», як це було раніше, коли пропагувалась загальна «уніфікація» студентів.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що формування культури професійного спілкування має ґрунтуватися на ідеях гуманізації професійної освіти. Гуманістичні засади процесу формування культури професійного спілкування передбачають насамперед його спрямованість на формування позитивного наповнення кожного «Я». З урахуванням особистісної орієнтації форм та методів навчання і виховання основна увага акцентується на індивідуальності студента, його унікальності й неповторності, власному досвіді, мотивації і готовності до оволодіння новими знаннями та компетенціями.

Література

1. Амонашвили Ш. А. Основания педагогики сотрудничества / Ш. А. Амонашвили // Новое педагогическое мышление / Под ред. А. В. Петровского. – М. : Педагогика, 1989. – С. 144-177.
   
2. Бех І. Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 1999. – №3. – С. 5-14.
   
3. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. Человек и мир / С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2003. – 512 с.
   
4. Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека / В. А. Сухомлинский. – К. : Радянська школа, 1975. – 236 с.
   
5. Сухомлинский В. А. Рождение гражданина / В. А. Сухомлинский. – М. : Молодая гвардия, 1971. – 348 с.
   
6. Сущенко А. В. Теоретико-методичні основи гуманізації педагогічної діяльності вчителя в основній школі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. пед. наук : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / А. В. Сущенко. – Харків, 2004. – 44 с.
   
7. Сущенко Т. І. Педагогічний процес у позашкільних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. пед. наук : спец. 13.00.01 / Т. І. Сущенко. – К., 1985. – 56 с.
   

© С. М. Амеліна, 2010.