Портал засновано за підтримки Донецького обласного благодійного Фонду сприяння освітнім інтелектуальним інвестиціям (свідоцтво про Держреєстрацію № 402, видане 04.11.2008 р. Головним управлінням юстиції у Донецькій області, свідоцтво про Держреєстрацію серія А00 № 729147, видане 11.11.2008 р. Слов'янським міськвиконкомом). Портал зареєстровано Держкомітетом з інформатизації України 16.10.2009 р. (лист № 1737/05-09) як електронний інформаційний ресурс.
УКР
РУС
 
Т. П. ІВАХНЕНКО. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СЕКСУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ
 
  Версия для печати

ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №1 [2010] / Т. П. Івахненко. Соціально-педагогічні проблеми формування сексуальної культури особистості

УДК 37.013.42:17.021.2:316.723

Т. П. Івахненко

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ
СЕКСУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

Анотація. У статті розглянуто поняття сексуальної соціалізації відомими вченими у сфері вивчення статі та її міжстатевих особливостей. Розкрито вплив соціальної роботи як фактора формування сексуальної культури студентської молоді у період вікових криз.
Ключові слова: особистість, індивід, стать, секс, сексуальність, міжстатеві відношення, соціалізація сексуальності, статева соціалізація.

Аннотация. В статье рассмотрено понятие сексуальной социализации и её межполовых особенностей известными учёными в области пола. Раскрыто влияние социальной работы как фактор формирования сексуальной культуры студенческой молодёжи в период возрастного кризиса.
Ключевые слова: личность, индивид, пол, секс, сексуальность, межполовые отношения, социализация сексуальности, половая социализация.

Abstract. The article deals with the concept of sexual socialization and its intersexual features by known scientists in the field of a sex. Influence of social work as factor of formation of sexual culture of student's youth in age-specific crisis is opened.
Keywords: personality, individual, sex, sexuality, intersexual relations, sexuality socialisation, sexual relationship, sexual socialization.

Національна доктрина розвитку освіти України одним із основних завдань національного виховання визначає формування високої моральної культури [10, с. 15]. Нині кардинально змінилась соціально-економічна і соціокультурна ситуація в країні, що не могло не відобразитися на всій сфері сексуальних стосунків і сексуальної культури. У суспільстві відбувається перехід від традиційної до сучасної сексуальної культури. Сексуальне життя стало областю психологоаналітичних, психологічних, соціологічних, культурологічних, історичних, антропологічних та філософських досліджень. Сексуальне життя людини – надто складна і тонка сфера. Замовчування чи заперечення значення інтимного життя, обмеження спроб досліджувати статеві питання – все це ознаки моралі консервативного суспільства. Нині у центрі суспільної та наукової дискусії такі проблеми сексуальності: сексуальність і шлюб, сексуальність до шлюбу, у шлюбі та поза шлюбом, гомосексуальність, правомірність і розповсюдження різних форм інтимного життя та інтимної поведінки, сексуальність і народжуваність, сексуальність і контрацептивні засоби, моделі рольової поведінки в сексі. Напрямів багато, а педагогічних досліджень щодо формування культури сексуальних стосунків на різних етапах розвитку особистості майже немає.

Людину можна аналізувати як істоту соціально-біологічну. Це означає, що з однієї сторони вона підпорядковується законам живої природи, до якої належить, а з іншої – людина зазнає впливу соціальних чинників: суспільної моралі, виховання, моди, забобонів та ін. І. С. Кон вважає: «сучасна наука розрізняє біологічну репродуктивну стать – статус індивіда як самця чи самки – і соціальну стать як сукупність соціокультурних і поведінкових характеристик і ролей, що визначають особистий, соціальний і правовий статус чоловіка чи жінки у певному суспільстві» [5].

Якщо повернутися до витоків походження сексуальної культури, то можна зазначити, що Давній Рим і Давня Греція відносилися до сексуальності позитивно: визнавали її засобом продовження роду, насолоди, відпочинку і регуляції побутових і соціальних стосунків. Розпад давніх культур Греції і Риму супроводжувався різкою вульгаризацією статевої поведінки. Проте «Мистецтво кохання» Овідія Назона до цього часу являє собою не тільки історичну і літературну пам’ятку, а й є наставлянням в інтимному житті.
Сьогодні дослідники проблеми сексуального виховання змушені констатувати, що після тривалого періоду так званого «безстатевого виховання» настали принципово інші часи. Статева соціалізація нинішньої молоді відбувається у досить складних умовах. Погляди на моральність набувають несподіваних змін. Ми знаємо, що складовими сексуальної культури на певному етапі розвитку суспільства є існуючі правила, забобони і табу щодо сексу, сексуальності та сексуальної поведінки. Але зараз можна впевнено заявити: вчинки, які раніше не схвалювалися й засуджувалися, нині розглядаються як цілком нормальні. У минулому залишилися погляди і традиції, згідно з якими засуджувався дошлюбний секс. Лібералізація статевої моралі, легалізація різноманітних статевих збочень, доступність порнографічної продукції для дитячої аудиторії, заповнення телевізійних екранів еротично-порнографічними кінофільмами, інформація з Інтернет – усе це орієнтує молодь на ранні сексуальні зв’язки, формує у них спотворені уявлення про міжстатеві взаємини, провокує їх до безконтрольних статевих контактів та порушення прийнятих морально-етичних норм [1, с. 103–120]. У молоді складається враження, що життя і світ загалом крутяться виключно навколо сексу. Доросла спільнота, озброєна таким могутнім знаряддям впливу, як телебачення, Інтернет, преса, активно витісняє і деформує молодіжну субкультуру. Питання сексуальної соціалізації молоді останнім часом набули особливої актуальності через відсутність освітніх програм і спеціалістів, що сприяють формуванню статевої поведінки і сексуальної культури. Сьогодні не сформований понятійний апарат, не визначено зміст статевого виховання і сексуальної освіти. Ці проблеми фахівці (акушери, гінекологи, дерматовенерологи, дільничні терапевти, педіатри, соціологи, викладачі) вирішують у межах своєї професійної діяльності.

За останні десятиріччя у вивченні проблем статі і сексуальності безумовно є певні здобутки, написані фундаментальні праці теоретичного і прикладного характеру, досліджуються проблеми сексуальної соціалізації [6, с. 195]. За визначенням В. П. Кравця «сексуальна соціалізація молоді – це організований і цілеспрямований процес формування знання про проблеми статі, статеву мораль, сексуальне спілкування, поглядів і переконань, що забезпечують позитивне ставлення до представників протилежної статі і культуру статевої поведінки, реальним показником яких є практичні дії в міжстатевому спілкуванні і сексуальному житті, що відповідають нормам моралі» [6, с. 199]. Є. А. Кащенко під сексуальною соціалізацією розуміє процес засвоєння норм і цінностей, що регулюють сексуальні стосунки і поведінку в суспільстві, де через прямий і (чи) опосередкований вплив на індивіда, пару, соціальну групу формується сексуальна культура [4].

Аналіз наукових джерел виявив, що досліджували культуру статево-рольової поведінки Т. В. Говорун, В. П. Кравець, С. В. Ковальов, І. С. Кон та ін., негативні наслідки ранніх та випадкових сексуальних контактів – А. Я. Бердичевська, Г. Ф. Келлі, Л.І. Мороз, О. Г. Фролова та ін.; уявлення про культуру як специфічну діяльність людини через свідоме осмислення своїх дій та вчинків – В. Є. Давидович, Ю. А. Жданов, Н. С. Злобін, М. С. Коган, Д. Чейні та ін.

О. В. Петрунько в своїй праці «Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків» зазначив, що сексуальне виховання підростаючого покоління потребує тісної співпраці та взаєморозуміння між усіма дорослими, що опікуються цією проблемою. Було досліджено і проаналізовано особливості та ризики соціального оточення сучасних підлітків; умови успішного сексуального виховання [12]. Варто зазначити, що у галузі формування особистості вирішальне значення має всебічна взаємодія всіх інститутів соціалізації. Значним внеском у педагогічну теорію і практику соціального виховання стали праці М. Р. Баяновської, В. О. Білоусової, Н. В. Заверико, В. А. Караковського, А. Й. Капської та ін. В. С. Журавський акцентував увагу на соціальній роботі як факторові формування світоглядної культури студентської молоді. А. М. Наточій підкреслював, що основними чинниками впливу на соціальне становлення особистості є: цілеспрямований вплив суспільства на особистість; соціальне середовище, в якому індивід постійно перебуває, виховується і формується; соціально-педагогічне середовище, виховні інститути, в якому молодь перебуває тимчасово; активність самої особистості. Рівень її самостійності залежно від ситуації, дії, діяльності; уміння критично оцінювати власну і чужу позиції, ідеї, установки; участь у практичній, перетворюючій діяльності [9, с. 46].

Мета статті – розкрити результати досліджень та стан розробленості проблеми впливу інститутів соціалізації на формування особистості, зокрема на сексуальну культуру молоді у період ранньої дорослості і його висвітлення у психолого-педагогічній літературі.

Сучасна українська молодь досить точно віддзеркалює стан нинішнього українського суспільства. Надмірна лібералізація статевої моралі, зняття табу на будь-які прояви сексуальної активності людей у поєднанні з недосконалістю системи сексуальної просвіти підростаючого покоління та низьким рівнем сексуальної культури суспільства у цілому містить у собі серйозну небезпеку для фізичного, психічного і морального здоров’я молоді. Тому гостро постало питання про необхідність сексуального виховання і сексуальної просвіти підростаючого покоління. Це вкрай проблемне питання набуває дедалі більшої актуальності, але досліджувати його надзвичайно тяжко, тому що існує багато аспектів, які гальмують розвиток названого процесу. Практично жодному з дослідників цієї проблеми не вдалося уникнути засудження зі сторони преси, частини колег, а то і кримінального переслідування. Їм приписувалися наміри в розбещенні суспільства, порушенні Закону Божого, звинувачення в розпусті та нездоровому особистому інтересі, до них застосовували прислів’я «у кого що болить, той про те й говорить». Але ж ніхто не звинувачує юристів у схильності до злочинності, психіатрів у божевіллі, якщо вони займаються справою, до якої відчувають прихильність.

Дослідження (психологічні, медичні, соціальні, філософські, релігійні, педагогічні) в сексуальному напрямі мають велике значення. За даними соціологів понад 70 % розлучень відбувається із-за статевої незадоволеності одного або обох шлюбних партнерів. Це не пов’язано із розбещеністю. Статева невдоволеність може привести до розвитку застійних і запальних явищ у статевих органах, безплідності, ендометриозу, неврозу, прояву прихованих психічних захворювань. Крім того, невдачі в інтимному житті знижують працездатність (до 20 % і навіть 50 %). Тому влада, яка прагне до оздоровлення нації та підняття її добробуту, має бути зацікавленою у дослідженні і розвитку сексуальної культури населення і особливо молоді. Сучасні соціально-економічні умови вимагають нових теоретико-методологічних підходів до аналізу процесу соціалізації. У процесі соціалізації особистість є об’єктом, що сприймає, приймає, засвоює досвід, норми, ролі, створені суспільством, що, в свою чергу, забезпечує успішне функціонування суспільства. Розуміння сексуальності як соціального феномену припускає, що сексуальна культура, в межах якої формується сексуальна ідентичність, впливає на індивідуальні інтерпретації сексуальної поведінки. У жодній іншій області ми не ведемо мову про «норму», «відхилення», «надмірність» так часто, як тут.

Особливе значення на сучасному етапі розвитку суспільства має проблема місця і ролі гетеросексуальності. Протягом століть її розуміли як сексуальний потяг між чоловіком і жінкою, тому це стало нормою сексуальної культури. Численні дослідження вказують на те, що сексуальність – дещо більше, ніж сукупність акту, в якому бере участь індивід. Історично мінливі ідеї щодо належних форм сексуальної поведінки – нормативи сексуальної культури – грають важливу роль у тому, як люди визначають сексуальність. По-перше, поняття «норми» вживається в моральному змісті, вказує на поведінку, яка вважається слушною в світі існуючої системи моральності. По-друге, ми ведемо мову щодо «норми» в статистичному змісті: як у середньому ведуть себе люди в зазначеному суспільстві, коли розпочинається статеве життя, з якою інтенсивністю воно розвивається і т. ін. Моральні норми співвідносяться з певною системою моралі і суттєво відрізняються в різних суспільствах та на різних стадіях розвитку. Через це формування здорової сексуальності є складним і суперечливим процесом.

Сексуальні стереотипи, характерні для українського суспільства, попали під значний вплив західної культури. Жорсткі заборони інститутів влади щодо вивчення соціокультурних аспектів сексуальності зумовили відсутність глибоких досліджень у цій сфері радянськими науковцями. Зазначену прогалину компенсують роботи російських дослідників І. С. Андрєєвої, В. Ф. Ануріна, Л. П. Рєпіної, Ж. В. Чернової та ін.

Нині стоїть питання: як сприяти тому, щоб моральні принципи з комплексу зовнішніх правил і норм поведінки перетворилися на систему внутрішніх принципів особистості. Англійський вчений Дж. Уайт зазначав, що для здійснення вищезгаданого «потрібні знання історії свого народу, бо найважливіші наші бажання зумовлені культурним оточенням, це не тільки дасть молоді реалізувати свободу вибору, що зміцнить, уже іншим способом, тісне переплетіння її власного благополуччя з благополуччям тих, хто живе поруч» [2]. Соціальний простір, у якому люди живуть і взаємодіють, є неоднорідним і різноманітним, але, попри все, існують структури, що безпосередньо впливають на формування уявлень людини та її світобачення. Для будь-якої державно визначеної спільноти людей освітній простір є складовою культури. Соціалізація як відносно нова категорія педагогічного пізнання та практики належить до універсальних процесів, пов’язаних зі становленням людини в суспільстві, і тому притаманна будь-якій культурі. Перехід до нового рівня світоглядної культури третього тисячоліття є досить складним процесом. Сучасна молодь повинна набути глибинних особистісних якостей, що відповідають новим формам суспільного життя. Емоційна сфера особистості мусить розширити спектр почуттів, які здатна переживати та відчувати в інших людях особа; її соціальна поведінка з переважно «реактивної» повинна перетворитися на «проактивну». Людина, як відомо, є істотою соціальною, і формування її як особистості відбувається, з одного боку, через вплив соціального середовища, а з іншого – через особливості власної рефлексії з приводу цих впливів. Освітній та виховний процес у ВНЗ сприяють набуттю студентом такої автономності й неповторності, завдяки чому він стає здатним звільнятися від безумовності зовнішніх соціокультурних впливів, самостійно проектувати і планувати свою поведінку.

Сучасне студентство – це окрема спільнота, яка, звичайно, репрезентує соціально-психологічні настрої суспільства в цілому, але має поряд з цим свої специфічні особливості. Вони полягають, насамперед, у тому, що студентство – це консервативна і найменш традиційна за своїми цінностями і орієнтирами соціальна верства. Це – «маса», яка перебуває в стані постійного пошуку [3, с. 175]. Згідно з концепцією вікових криз Г. Шихі, студентські роки збігаються з кризою 20-ти років. У цей період приймаються важливі для подальшого життя рішення: зокрема, особистість вибирає сферу професійної реалізації та партнера для шлюбу. Г. Шихі вважає, що у 20 – 25 років чимало людей переживає особисту кризу (криза може початися раніше чи пізніше залежно від індивідуальних відмінностей та обставин життя), яка пов’язана з новими вимогами, що висуває перед молодою людиною світ дорослих, а також із певними змінами в її баченні свого подальшого життя [13].

Психологічними особливостями життєвого стану 20-річних є: відділення від батьківських коренів і прагнення відірватися від них (найбільш виразно це проявляється під час переїзду в інше місто для навчання у ВНЗ); бажання «закріпитися» у світі дорослих, стати одним із них. Саме це, на думку Г. Шихі, часто є основою таких вчинків 20-річних, як створення сім’ї та працевлаштування; необхідність зробити вибір – обрати професію, «справу свого життя», а також внести визначеність у своє особисте життя. Особистість уперше будує і серйозно приміряє до реальності свій життєвий задум, свої уявлення про життєву перспективу. І хоча цей життєвий задум надалі ще неодноразово буде корегуватися, зроблений у 20-річному віці вибір здається остаточним [11, с. 12]. Крім цього, молодь, що навчається, проходить кризу адаптації, яка виявляється, як правило, у приїжджих (частіше – у вихідців із села). У цей період сексуальна просвіта набуває особливого значення.

Нині молодь немов би залишилися наодинці з дійсністю, втратила пріоритети, заблукала в лабіринтах суспільних цінностей. Наслідком є аморальність, кримінал, розпуста, відкидання будь-яких ідеалів. Сексуальна поведінка сучасної молоді в Україні зазнала суттєвих змін, наслідком яких стало більш розкуте ставлення до статевих стосунків. Про це свідчить поширення дошлюбних сексуальних контактів, зниження віку початку сексуального життя, часта зміна партнерів, щорічне зростання позашлюбної народжуваності. Молодь, яка веде активне сексуальне життя, лояльно ставиться до можливості сексу з випадковими партнерами, до- і позашлюбних сексуальних зв’язків. Сексуальна поведінка молоді часто набуває ризикованих форм, оскільки нерідко супроводжується низькою культурою статевих стосунків, недостатнім рівнем поширення контрацепції, особливо при перших сексуальних контактах. Те, що молоді люди прагнуть «злиття» (термін Г. Шихі, відомої дослідниці вікових криз особистості), майже ні в кого не викликає сумнівів. Водночас такого роду злиття в юнацькому віці рідко проходить без виникнення різних проблем у взаємовідносинах із протилежною статтю. Часто їх причиною є надзвичайно сильний, але неусвідомлюваний вплив культурних стереотипів, які нав’язують засоби масової інформації, художні фільми, книги, виховання, сімейні взаємовідносини, особливо «сценарії», засновані на тому, що ми чули від своїх батьків чи близьких родичів [11, с. 95].

Нерідко молодим людям потрібно пройти через проблеми, пов’язані з переходом від романтичної стадії кохання до еротичної. Ці проблеми виникають внаслідок страху перед сексом як перед втратою свого «Я» (для дівчат – думка про те, що їх використають і покинуть, перестануть поважати; для хлопців – втрата іміджу серед інших хлопців та боязнь зазнати фіаско). У буденній свідомості й у науці, розмежовують елементарний статевий потяг (секс) та індивідуальне статеве кохання (романтичне кохання). Це розмежування правомірне. Сексуальність як біологічне явище складає необхідну, але не достатню умову індивідуального кохання. Романтичний ідеал кохання глибоко проник у суспільну свідомість і до цього часу залишається головним критерієм моральних оцінок у сфері сексуальної поведінки. «Кохання не виросте з простого зоологічного статевого потягу. Сила кохання може бути знайдена тільки в досвіді нестатевої людської симпатії. І чим ширше область нестатевої любові, тим благородніше буде і кохання статеве» [8, с. 257]. «Кохання і секс не одне і теж ..., не може бути приємного сексу без кохання. Сексуальний контакт буде переживатися як приємний у тій степені, наскільки в ньому присутня любов чи ніжні почуття» [15]. Достовірна інформація про якісні параметри цього періоду та їх врахування у виховній роботі зі студентством буде сприяти підвищенню її ефективності на індивідуальному та суспільному рівнях.

Як свідчить аналіз літературних джерел, актуальним є питання психосоціальної адаптації студентів під час навчання у ВНЗ. Молодіжне середовище наповнене непереборними проблемами, вони давно перевищують критичну межу і загрожують соціальними вибухами. Просвіта молоді щодо формування сексуальної культури буде ефективною за умови дотримання певних принципів її реалізації. Формування особистості – це процес її соціалізації, тобто засвоєння індивідом соціального досвіду в результаті цілеспрямованих (виховних) і стихійних впливів [7, с. 5]. Критеріями оцінки ефективності сексуальної просвіти мають слугувати: позитивне ставлення до сексу як до морально-ціннісної категорії, сприйняття власного тіла, повага до осіб протилежної статі, сформовані настанови щодо цнотливості й утримання від ранніх та випадкових статевих контактів, розуміння необхідності стримувати сексуальні потяги та вміння контролювати їх вияви, знання правил збереження репродуктивного здоров’я і безпечної сексуальної поведінки та настановли на дотримання цих правил, ступінь сформованості особистої відповідальності за власне сексуальне життя [12, с. 74].

Для будь-якої державно визначеної спільноти людей освітній простір є складовою культури. Освітня і соціальна робота у ВНЗ покликана зберегти і розвинути в просторі й часі культуру держави. Дослідження соціально-педагогічних особливостей студентської молоді є важливою складовою соціального знання і елементом державної молодіжної політики. Важливо забезпечувати її реалізацію через вироблення диференційованих стратегій соціалізації та адаптації молоді у змінюваних соціальних умовах. Період навчання у ВНЗ за хронологічним виміром є не таким довготривалим, як інші вікові етапи, але вкрай значущим тими суттєвими змінами, які відбуваються в особистісній та професійній сферах [14, с. 171] . Формування сексуальної культури молоді буде більш ефективним, якщо відповідне ставлення до цього процесу стане на належний рівень, це можливо лише за умови об’єднання зусиль усіх без виключення соціальних інституцій, що мають відношення до навчання і формування особистості та зацікавлені в якісному вихованні молодого покоління.

Вважаємо, що перспективи у дослідженні проблеми полягають: в аналізі сутності процесів адаптації та соціалізації студентів ВНЗ на початковому етапі навчання; дослідженні динаміки змін сексуальної моралі у період ранньої дорослості; визначенні соціально-педагогічних факторів впливу на сексуальну культуру студентської молоді.

Література

  1. Абраменкова В. В. Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода / В. В. Абраменкова // Вопросы психологи. – 2003. – № 5. – С. 103 – 120.
  2. Уайт Дж. Цілі соціального виховання особистості / Дж. Уайт // Філософська і соціологічна думка. – 1995. – № 9.
  3. Журавський В. С. Вища освіта як актор державотворення і культури в Україні / В. С. Журавський. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 416 с.
  4. Кащенко Е. А. Основы социокультурной сексологии / Е. А. Кащенко. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 351 с.
  5. Кон И. С. Введение в сексологию / И. С. Кон. – М. : Медицина, 1989. – 320 с.
  6. Кравець В. П. Статева соціалізація дітей і підлітків: закономірності та ґендерні особливості : Монографія / В. П. Кравець. – Тернопіль : ТНПУ, 2008. – 476 с.
  7. Лозова В. І. Питання теорії виховання : навчальний посібник / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – 2-е вид. – К., 1994. – 176 с.
  8. Макаренко А. С. Книга для родителей / А. С. Макаренко. – М., 1956. – 358 с.
  9. Наточій А. М. Підлітки: Практично-орієнтований посібник / А. М. Наточій. – Миколаїв : Вид-во «Іліон», 2007. – 276 с.
  10. Національна доктрина розвитку освіти України. – К., 2002. – 22 с.
  11.  Особистісні кризи студентського віку : Зб. наук. статей/ За ред. Т.М. Титаренко. – Луцьк : Ред.-вид. від. «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 110 с.
  12. Петрунько О. В. Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків / О. В. Петрунько. – К. : ДЦССМ, 2004. – 80 с.
  13. Шихи Г. Возрастные кризисы / Г. Шихи. – СПб., 1999.
  14. Штифурак В. Є. Соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю / Штифурак В. Є. – Вінниця : Видавництво-друкарня «Діло», СПД Данилюк В.Г., 2007. – 568 с.
  15. Encyclopedia of sexual behavior, vol. II., p. 739.

   

© Т. П. Івахненко, 2010. 
Рейтинг DVK WebDev заказать курсовую в Харькове