ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №2 [2009] / К. М. Гнезділова. Шляхи оцінювання якості вищої освіти

УДК 378.14

К. М. Гнезділова

ШЛЯХИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація. У статті висвітлено проблему оцінювання якості вищої освіти, створення системи якості.
Ключові слова: якість підготовки фахівця, показники якості фахівця, якість вищої освіти.

Аннотация. В статье освещена проблема оценивания качества высшего образования, создания системы качества.
Ключевые слова: качество подготовки специалиста, показатели качества специалиста, качество высшего образования.

Abstract. The article deals of evaluation of quality of higher educational establishment, creations of the system of quality.
Keywords: quality of specialist, quality of preparation of specialist, indexes of quality of specialist, quality of higher education.

Однією з актуальних проблем сьогодення залишаються забезпечення й оцінювання якості вищої освіти, визначення показників якості підготовки фахівця у ВНЗ. Сьогодні стан системи вищої освіти характеризується тим, що деякі аспекти проблеми оцінювання якості підготовки фахівця, створення вищим навчальним закладом власної системи оцінювання недостатньо вирішені. Це пояснюється стрімким зростанням вимог до сучасного фахівця, серед яких перше місце посідає здатність до самонавчання і неперервного виробництва знань. Тому, на нашу думку, потребують дослідження наступні проблеми: порівняння різноманітних підходів до оцінювання якості вищого навчального закладу; створення системи якості вищої освіти; уточнення суті поняття «якість підготовки фахівця»; взаємозв’язок таких понять як «модель фахівця», «освітньої-професійна підготовка фахівця» з процедурою проведення комплексної оцінки якості підготовки фахівця у ВНЗ; оптимальний відбір сукупності показників для оцінки якості; узагальнення досвіду зарубіжних та українських університетів стосовно створення системи оцінювання якості підготовки випускників.

Результати проведеного теоретичного аналізу науково-педагогічної літератури свідчать про те, що у контексті зазначеної проблеми сучасна наука має чимало теоретичних і практичних надбань. Проблеми оцінювання якості підготовки фахівців, методики розробки складових комплексного оцінювання готовності випускників вищих навчальних закладів до здійснення професійної діяльності, створення вищими навчальними закладами системи оцінювання стали предметом дослідження українських і зарубіжних науковців: Г. Г. Азгальдова, Л. І. Анищевої, В. А. Долятовского, Л. М. Віткіна, П. І. Канівця, П. В. Кулєшова, Є. М. Мелешко, В. В. Стешенка, А. І. Субетто, Ю. Г. Татура, Р. А. Фатхутдинова, Г. І. Хімічевої та ін.

Однак слід зауважити, що більшість з вище вказаних праць присвячена розробці аналітичної та економічної моделі оцінювання якості підготовки випускника ВНЗ. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що для вирішення цього питання суто педагогічних знань виявляється недостатньо. Отже, мета нашого дослідження полягає в узагальненні закордонного та вітчизняного досвіду створення системи якості вищої освіти, розкритті змісту поняття «якість підготовки фахівця», «система якості», а також аналізі різноманітних підходів щодо вибору показників для комплексного оцінювання якості підготовки фахівця.

У сучасних умовах розвитку нашого суспільства вищий навчальний заклад надає різноманітні послуги, замовниками яких є: по-перше особистість, яка здобуває освіту, по-друге – виробництво, для якого готуються кваліфіковані фахівців, по-третє – держава, яке виступає як гарант освітнього процесу [2]. Постає питання: яким чином кожний з перерахованих замовників може оцінити якість наданих закладом вищої освіти послуг? На наш погляд, необхідно розкрити суть деяких базових понять, таких, наприклад, як якість вищої освіти, якість підготовки фахівця, система якості, підходи до оцінки якості роботи вищого навчального закладу.

До оцінки якості роботи закладів вищої освіти у світовій практиці застосовуються різноманітні підходи: репутаційний (використання експертного механізму для оцінки рівня професійних освітніх програм та навчальних закладів в цілому), результативний (вимірювання кількісних показників діяльності вищого навчального закладу) та загальний (базується на принципах Total Quality Management і вимог до систем менеджменту якості International Organization for Standardization) [4]. Сьогодні українські університети створюють системи якості, використовуючи загальний підхід.

За результатами теоретичного аналізу наукових джерел нами виявлено, що існують різноманітні тлумачення суті поняття «якість підготовки фахівця» та «якість фахівця», однак всі вони мають за основу «якість» як економічну категорію. Так, під якістю фахівця розуміють сукупність його властивостей, які дозволяють кваліфіковано і своєчасно виконувати професійну роботу у відповідності з паспортом спеціальності, займати активну громадянську позицію, постійно підвищувати свою кваліфікацію, а при необхідності своєчасно змінювати професію [5, с. 58]. У своєму дослідженні П. І. Канівець розглядає якість фахівця як об’єктивно існуючу сукупність властивостей і характеристик (знання, уміння, навички, особистісні якості, здібності, комунікативні та інші якості), яка визначає його як фахівця певної професії та спеціальності і відрізняє його від інших спеціалістів. Якість підготовки фахівця, на думку дослідника, це сукупність суттєвих властивостей та характеристик фахівця, рівень яких формується в процесі здійснення освітньої діяльності і повинен відповідати вимогам споживачів [1].

Під якістю підготовки фахівця ми розуміємо сукупність властивостей, якостей, здібностей та здатностей, характеристик фахівця, рівень яких формується в процесі здійснення ним навчальної діяльності у закладі вищої освіти і повинен відповідати вимогам споживачів (суспільства, ринка праці, роботодавців, самої особистості).

Серед проблем системи підготовки фахівців називають наступні:

1) Проблема невідповідності структури знань, умінь у молодих фахівців виробничим вимогам унаслідок розриву раніше існуючих системних зв’язків між виробництвом, наукою і освітою;

2) Проблема оцінки рівня конкурентоспроможності підготовки фахівців і виявлення чинників його підвищення;

3) Проблема невідповідності кваліфікаційної характеристики фахівця вимогам ринку професійної праці, роботодавців. Проблема визначення кваліфікаційних вимог ринку праці до фахівців і коректування їх кваліфікаційних характеристик;

4) Проблема неадекватності вмісту навчального плану і робочих програм необхідним компетенціям відповідно до потреб розвитку ринку праці та регіону;

5) Проблема формування контингенту студентів із мотиваційними установками і рівнем професійної придатності, адекватними вимогам вмісту ОПП, скоректованою відповідно до потреб розвитку регіону, ринку праці;

6) Проблема розвитку системи моніторингу і контролю якості підготовки фахівців, що включає: а) систему внутрішньої оцінки якості підготовки, а саме методи оцінки при вхідному, поточному і підсумковому контролі якості підготовки фахівців; б) систему зовнішньої оцінки якості підготовки фахівців; 7) Проблема вдосконалення навчального процесу у напрямі розвитку конкурентних переваг у майбутніх фахівців [1, с. 52].

На наш погляд, цей перелік проблем слід доповнити наступними:

1) Проблема забезпечення наступності двоступеневої підготовки фахівця в системі «бакалавр-магістр». Дотримання наступності у побудові навчальних планів та програм;

2) Проблема створення системи управління якістю підготовки у ВНЗ, оскільки невелика кількість українських університетів упроваджують системи управління якістю та отримують міжнародні сертифікати;

3) Проблема залучення роботодавців до внесення коректив у підготовку майбутніх фахівців.

Для оцінювання якості підготовки фахівця О. М. Мелєшко запропонувала наступну схему формування показників якості підготовки фахівця (на прикладі підготовки менеджера): рівень фундаментальної теоретичної підготовки (знання природничо-наукових дисциплін, знання гуманітарних і соціальних наук, знання загально-професійних дисциплін, знання спецкурсів, рівень системності підготовки); рівень професійної компетентності (технологічна та інформаційна компетентність, базові навички фахівця, уміння обґрунтовувати і обирати найкраще рішення); особистісні якості фахівця (розумові навички, навички міжособистісної комунікації, особистісні якості) [3].

Також важливими кроком є створення вищим навчальним закладом власної системи, яка б дала можливість оцінити якість підготовки випускників. Для цього необхідно використати комплекс показників, завдяки яким можна об’єктивно оцінити майбутнього фахівця, його здатність виконувати майбутню професійну діяльність. Така система якості повинна бути основана на устояних традиціях, результатах наукових досліджень і сучасного досвіду. Характеристики освітнього процесу в системі якості повинні описувати фактичний або бажаний рівень послуг, які надаються навчальним закладом особистості. Серед характеристик освітньої послуги для особистості студента називають наступні: елементи специфікації освітньої послуги; вимоги до ресурсів (умови забезпечення освітнього процесу); характеристики, які вимірюються та контролюються (наприклад, показники якості підготовки студентів і випускників на основі їх успішності) [2, с. 22].

На нашу думку, побудова моделі професійної діяльності фахівця, а також моделі освітньої та професійної підготовки створюють можливість вибрати певну сукупність показників, які нададуть інформацію про рівень підготовки і готовності фахівця до професійної діяльності. Результати теоретичного аналізу педагогічних, економічних джерел інформації, в тому числі наукових праць українських і російських дослідників, виявили наявність різноманітних підходів до вибору показників, побудови вищим навчальним закладом системи оцінювання підготовки фахівців і проведення відповідних процедур.

Наведемо деякі приклади вибору показників для оцінювання якості підготовки фахівців у ВНЗ. Так, для оцінювання якості підготовки фахівця у вищому навчальному закладі пропонується використовувати комплексний показник, що містить в собі індивідуальні показники, які й характеризують ці властивості. У дослідженні російських науковців було обрано вісім таких індивідуальних показників якості фахівця: рівень професійних знань; рівень практичного застосування професійних знань; рівень творчих навичок (участь у науково-дослідницькій роботі, доповіді, статті, використання результатів науково-дослідницької роботи у курсових, дипломних роботах); рівень загально професійних знань (середня оцінка з загально професійних дисциплін); рівень загальних математичних і природничо-наукових, загальних гуманітарних й соціально-економічних знань (середня оцінка з загальних математичних і природничо-наукових, загальних гуманітарних і соціально-економічних дисциплін); рівень виконавської дисципліни (своєчасне виконання курсових, дипломних проектів, своєчасне отримання заліків – оцінює куратор академічної групи); рівень загальної активності і підприємництва (участь в суспільній праці і праці з сумісництвом – оцінює куратор групи); рівень культурного, етичного і морального виховання (оцінює куратор групи) [5, с. 59-60] .

Однак, на нашу думку, деякі з вказаних показників можуть бути недостатньо об’єктивними, оскільки самі залежать від багатьох чинників. Для більшій об’єктивності оцінювання якості підготовки фахівців у ВНЗ необхідно враховувати самооцінні судження випускників, які нададуть додаткову інформацію про їх готовність здійснювати професійну діяльність, про рівень сформованості тих чи інших якостей та властивостей та ін. Говорячи про ефективність освіти, слід звернути увагу також на ціннісні орієнтації студентів як учасників навчального процесу: в чому вони вбачають користь здобутої освіти; який, на їх думку, соціальний статус можливо здобути, маючи певну загальну чи професійну підготовку. Повноцінна освіта – це необхідна умова досягнення молоддю бажаного соціального статусу. Тому перед дослідниками актуальним залишається питання встановлення залежності між соціальною (визначення людиною свого місця в системі суспільних відносин, вибір бажаного соціального стану та шляхів його досягнення) та професійною (свідомий вибір людиною серед професій, які пропонує суспільство, найпрестижнішої, найкращої) орієнтаціями.

Зрозуміло, що соціальна та професійна орієнтація взаємопов’язані, оскільки соціальний стан людини в суспільстві визначається характером та змістом її професійної діяльності. Так, за результатами опитування випускників вищого навчального закладу (перед захистом дипломних проектів) перші місця серед здібностей та властивостей, сформованих у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі, займають аналітичні й загально інтелектуальні здібності, здатність доводити, аргументувати, обґрунтовувати власні позиції, а також здатність до навчання та роботи з інформацією. Також, на наш погляд, показники для оцінювання якості підготовки фахівця повинні бути або уніфіковані для всіх спеціальностей вищого навчального закладу, або сформовані для кожної спеціальності окремо, враховуючи її специфіку.

Таким чином, питання оцінювання якості підготовки фахівця, вибір показників, побудова системи оцінювання вищим навчальним закладом залишаються сьогодні недостатньо дослідженими. Результати теоретичного аналізу науково-педагогічних досліджень дають можливість говорити про існування різноманітних моделей оцінювання якості вищої освіти: оцінювання власної діяльності самим навчальним закладом; зовнішня оцінка; поєднання обох варіантів, або так звана «американська модель». Однак, попри існування різних підходів, сьогодні кожний вищий навчальний заклад має створювати власну систему якості.

Ми розуміємо, що в межах однієї статті не можемо надати більш глибокий і детальний аналіз усіх наукових праць присвячених даній проблематиці, тому ми обмежились тільки описом деяких із досліджень. Перспективами нашого подальшого наукового пошуку вважаємо вивчення питання забезпечення наступності навчальних планів та програм підготовки бакалаврів і магістрів, а також дослідження особливостей побудови сучасних освітніх програм вищої школи інших країн.

Література

1. Канивец П. И. Модели и методы оценки качества подготовки и повышения конкурентоспособности специалистов: дис. на соискание науч. ст. канд. эконом. наук: 08.00.13 / Павел Илларионович Канивец. – Новочеркасск, 2004. – 230 с.
   
2. Логачев В. Система качества для образовательных услуг / В. Логачев // Высшее образование в Росси. – 2001. – № 1. – С. 20-24.
   
3. Мелешко Е. Н. Методы и модели управления качеством подготовки специалистов с высшим образованием в регионе: дис. на соискание науч. ст. канд. эконом. наук: 08.00.13 / Елена Николаевна Мелешко. – Ростов-на-Дону, 2000. – 249 с.
   
4. Похолков Ю. Обеспечение и оценка качества высшего образования / Ю. Похолков, А. Чучалин, С. Могильницкий, О. Боев // Высшее образование в России. – 2004. – № 2. – С. 12-27.
   
5. Суслов А. Г. Система оценки качества подготовки специалиста / А. Г. Суслов, А. Г. Авдиенко // Качество. Инновации. Образование.– 2005. – № 3. – С. 58-61.

© К. М. Гнезділова, 2009.