ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №2 [2008] / А. О. Пучко. Розвиток вальдорфської педагогіки в умовах інтернаціоналізації і глобалізації освіти

УДК 37.01

А. О. Пучко

РОЗВИТОК ВАЛЬДОРФСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ В УМОВАХ
ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ І ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Анотація. У статті висвітлюється питання щодо розвитку вальдорфської педагогіки в умовах інтернаціоналізаціі і глобалізаціі освіти. Розглядаються міжкультурний та культурно-індивідуальний аспекти вальдорфської педагогіки.
Ключові слова: вальдорфська педагогіка, вальдорфська школа, міжкультурний та культурно-індивідуальний аспекти вальдорфської педагогіки.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. На міжнародних конференціях, що проходять під егідою ЮНЕСКО, актуалізуються процеси інтернаціоналізації освіти, обговорюються питання про цілі і завдання освіти у ХХІ ст., зазначається, що інтернаціоналізація в освіті домінуватиме на зламі століть. Педагогічні освітні системи, зберігаючи свою специфіку, прагнуть до інтернаціоналізації і міжнародної інтеграції. Це відбувається у сфері спільних підходів до розвитку особистості, системи, змісту, методів, засобів, форм навчання, цінностей і напрямів виховання і навчання, у тенденціях реформування освіти, створенні спільних проектів. Позитивний досвід запозичується, успіхи навчання однієї системи стають надбанням іншої, поєднуються зусилля для подальшого розвитку освіти. Проблеми, що виникають сьогодні, мають глобальний характер, хоча перспективи розвитку освіти в різних педагогічних системах не можуть бути однаковими для країн різного розвитку. Для розв’язання цих проблем необхідними є єдність принципів і підходів, об`єднання загальнолюдських цінностей і досягнень [2, c. 9-17]. 

Кожна педагогічна система, маючи свою історичну, національну, культурну специфіку, спрямована на досягнення певних педагогічних, психологічних цілей, ґрунтується на різних дидактичних концепціях. Педагогічні системи, що формувалися під впливом філософських концепцій, орієнтовані на визначальну роль внутрішніх попитів особистості, на задоволення яких спрямовані форми і методи виховання і навчання. В таких системах домінують внутрішня екзистенція суб'єкта, його бажання, наміри, спонукання, нахили, імпульси. Вони розвиваються на принципах гуманізму, вільного виховання, на створенні умов самореалізації, самовираження, самоактуалізації особистості. В центрі таких педагогічних систем є той, хто навчається. Ці педагогічні системи спрямовані на неформальний педагогічний процес, спонтанну взаємодію між суб'єктами навчання, на ситуативну самоактуалізацію особистості, яка знаходить своє відображення в пізнавальній діяльності, в можливості вибирати, вільно висловлювати свої думки, у повній автономності, що сприяє максимальному розвитку індивідуальних особливостей і здібностей. На таких позиціях стоїть і діє педагогічна система Р.Штайнера – вальдорфська педагогіка, яка існує в Європі та за її межами ще з початку минулого століття і займає чинне місце у світовій цивілізації. Саме вальдорфську школу ЮНЕСКО визнало як школу ХХІ століття [2, c. 67-68].

Аналіз досліджень і публікацій у цьому напрямку доводить, що вальдорфська школа як самобутній педагогічний феномен стала предметом особливої уваги дослідників наприкінці ХХ століття. В сучасних українських і російських психолого-педагогічних джерелах педагогічний феномен вальдорфської школи досліджувався Н. Абашкіною, А.Агафоновим, Г. Апостоловою, В. Бліновим, Т.Васильєвою, О. Іоновою, С. Лупаренко, Л. Масол, В. Новосельською, О. Папач, В. Пікельною, А. Пінським, Ф. Хорток, О. Черкасовою. Наукові праці цих авторів присвячені вивченню окремих аспектів організації вальдорфської школи, розкриттю сутності ідей цієї концепції, дослідженням спадщини засновника альтернативної педагогічної системи Р.Штайнера. 

Мета даної статті полягає у висвітлені питань розвитку вальдорфської педагогіки в умовах інтернаціоналізації та глобалізації освіти, визначенні міжкультурного та культурно-індивідуального аспектів вальдорфської педагогіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Першу вальдорфську школу було відкрито для дітей робітників і службовців сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія в м. Штутгарті (Німеччина) у 1919 році. Під час гітлерівського режиму вальдорфські школи у Німеччині було закрито. Після другої світової війни вальдорфська педагогіка набула поширення в багатьох країнах, і сьогодні практично на всіх континентах функціонують такі школи.

Спочатку вальдорфська педагогіка повністю розповсюдилася в Європі та Північній Америці. У 70-ті та 80-ті роки вальдорфські школи з'явилися у Південній Америці та Австралії, а з 1986 року в Африці (Південній Африці), у 90-ті роки - в Азії. Об'єднання “Друзі мистецтва виховання Рудольфа Штайнера” зробило значний внесок у розвиток вальдорфських шкіл на цих континентах. 

У 1970 році у 20 країнах світу діяло 90 вальдорфських шкіл, а сьогодні в 67 країнах працюють понад 1000 таких шкіл: з них 72 розташовано у Латинській Америці, 22 - в Африці, 108 - у Східній Європі, 44 - в Азії [5].

З метою підтримки вальдорфської педагогіки і, взагалі, вільної системи шкільного навчання в усьому світі, в 1971 році було засновано культурно-освітню вальдорфську асоціацію “Друзі мистецтва виховання Рудольфа Штайнера”. Особливої уваги асоціація надає підтримці вальдорфських шкіл у східних регіонах. У східній частині Центральної Європи, у Східній Європі та в Азії, незважаючи на важкі умови, виникло понад 150 вальдорфських шкіл. 

За ініціативи країн Центральної та Східної Європи у 1993 році було створено “Міжнародну асоціацію вальдорфської педагогіки у країнах Середньої та Східної Європи, а також у країнах, які знаходяться далі на Сході”, “Internationale Assoziation fur Waldorfpadagogik in Mittel- und Osteuropa und weiter ostlichen Landern e.V.“ В той же час назва виражає якість спільної партнерської праці на міжнародному рівні. 

Сьогодні ІАО об’єднує й підтримує понад 40 щорічних заходів щодо підвищення кваліфікації та здобутті відповідної освіти тими, хто працює у вальдорфських школах. Акцент у роботі робиться на кваліфікації вальдорфських вчителів. Курси проводяться циклами, кожен з яких триває декілька років. Крім того, співробітники ІАО консультують вже практикуючих вальдорфських педагогів у питаннях побудови та проведення уроків, у створенні навчальних програм, у впровадженні системи самоврядування в вальдорфських школах. ІАО сьогодні здійснює свою діяльність у Вірменії, Естонії, Грузії, Казахстані, Киргизії, Хорватії, Латвії, Литві, Молдові, Польщі, Румунії, Словенії, Чехії, Україні та Угорщині.

ІАО тісно співпрацює з педагогічною секцією Вільної Вищої Школи при Гетеанумі (Дорнах, Швейцарія) Padagogische Sektion der Freien Hochschule am Goetheanum (Dornah, Schweiz), з асоціацією “Друзі мистецтва виховання Рудольфа Штайнера” у Берлині, Freunde der Erziehungskunst R.Steiners e.V. in Berlin, зі спілкою Вільних вальдорфських шкіл у Німеччині в Штутгарті, Bund der Freien Waldorfschulen in Deutschland e.V. in Stuttgart, а також з чисельними вальдорфськими організаціями та ініціативами у різних країнах [3; 4].

В Україні наприкінці 80-х років розпочалося масове поширення вальдорфських шкіл, нерідко - без урахування соціально-економічних умов та особливостей розвитку вітчизняної освіти, її філософського фундаменту, педагогічних і культурних традицій. Проведення в Україні міжнародних семінарів із вивчення вальдорфської педагогіки сприяло поширенню цієї системи в нашій країні (Семінар з вальдорфської педагогіки, який проходив 2-13 жовтня 1995 р. у м. Харків, Трьохрічний семестровий семінар “Освіта дорослих” у 1995-1997 р. у м. Одеса та інші). Результатом такої діяльності стало відкриття в Україні багатьох приватних закладів вальдорфської орієнтації, зростає кількість державних загальноосвітніх шкіл з експериментальними класами, які діють за ідеями специфічної вальдорфської педагогічної системи, на базі яких у травні 2001 р. за наказом Міністерства освіти і науки України розпочато експеримент "Розвиток вальдорфської педагогіки в Україні”.

Сьогодні в Україні такі вальдорфські центри, школи та дошкільні заклади діють в Одесі, Дніпропетровську, Києві, Львові, Харкові, Донецьку, Кривому Розі, Івано-Франківську, Кам'янці-Подільському, Сімферополі, Херсоні та ін. Суспільний інтерес до них невпинно зростає, вони мають стійку тенденцію широкого впливу на педагогічну громадськість. Вальдорфські центри здійснюють активну видавничу діяльність щодо видання літератури для вчителів, батьків, психологів, видання спеціальних журналів з проблем виховання тощо. В Україні створено Асоціацію вальдорфських ініціатив, яка сприяє становленню нових шкіл. 

Вальдорфська педагогіка сьогодні – це міжнародний культурно-освітній рух, що має міжкультурні аспекти. Ми визначили деякі з них:

• дружнє співіснування: кожна дитина, незважаючи на її походження, расову причетність, релігію, яку вона сповідає, сприймається як неповторний індивід, який розвиває свої індивідуальні здібності, відповідає своїм індивідуальним імпульсам і бажає їм наслідувати. Враховуючи це, існували й існують вальдорфські школи, наприклад у Південній Африці та Намібії як „товариство всіх кольорів веселки“, в якому люди всіх кольорів шкіри і соціального походження дружно співіснують один із одним. Відповідно до цього вальдорфські школи в Ізраїлі працюють над педагогічними проектами, які знайомлять єврейських та арабських дітей;
• міжнародна солідарність: майже в усіх країнах світу державна підтримка вальдорфських шкіл є вільною, це означає, що недержавна шкільна ініціатива відсутня, всесвітній вальдорфський рух залежить від міжнародної солідарності. Ці школи підтримує асоціація „Друзі мистецтва виховання Рудольфа Штайнера“, яка діє завдяки багатьом пожертвуванням, добровільниим і членським внескам. Ось чому майже всі німецькі вальдорфські школи входять до цієї асоціації. Слід зазначити, що в скандинавських країнах вальдорфські школи підтримуються на державному рівні;
• різноманітне шкільне співробітництво, яке виявляється у різних формах, наприклад, в обміні учнями чи в консультаційній підтримці. Асоціація „Друзі мистецтва виховання Рудольфа Штайнера“ кожного року направляє свою „добровільну службу“ (Freiwilligendienst) у кількості 500 молодих людей (серед них багато колишніх учнів вальдорфської школи) по багатьом місцям роботи в усьому світі (дитячі садки, лікувально-педагогічні та соціально-терапевтичні ініціативи). Це збагачує культурне взаєморозуміння;
• виховання для єдиного мультікультурного майбутнього: розкриття справжнього інтересу до всього світу через зміст і форму проведення уроків. Вивчення кількох іноземних мов починаючи з першого класу, ознайомлення з культурою та народними традиціями країн, мова яких вивчається, впливає на світогляд дитини, виховує повагу та толерантність, громадянську позицію тощо;
• проектні подорожі (Projektreisen) старших класів німецьких вальдорфських шкіл у прилежні країни, наприклад Східної Європи, маючи на меті підтримку щодо реалізації будівельних проектів. Цілий ряд вальдорфських шкіл один раз на рік влаштовує WOW-Day (Waldorf One World), на якому учні шкіл представляють свої проекти, які корисні дітям усього світу. Частково учні самі організовують і проводять Міжнародні молодіжні конференції (Internationale Jugendtagungen), наприклад конференцію по захисту світу „Walk Your Talk“, що проходила у травні 2007 року в Ізраїлі або Конгрес „ConnAction 2007“ у Німеччині [3].

Заснована Р. Штайнером вальдорфська педагогіка має культурно-індивідуальний аспект і не є „продуктом експорту“: вона не може бути просто перейнята іншими культурами із багатьох причин: 

1) Духовний вигляд людини. В антропософії суть і характер дитини знаходяться в центрі завдань вальдорфської педагогіки. Для одного він сверхкультурно-людський, для іншого повністю індивідуальний. Тому вальдорфська педагогіка за своєю сутністю є „Вихованням до свободи“ (як і назва книги Франса Карлгрена та Арне Клингборг) [1].

2) Рекомендації Р.Штайнера стосовно навчальних програм. Засновник вальдорфської педагогічної системи не розробив ніякого навчального плану для вальдорфської школи. В роки заснування першої вальдорфської школи він надав вчителям поради стосовно навчальних тем, які особливо підходять дітям відповідно до їх розвитку та віку та яким чином розтлумачити це дітям. Ці рекомендації після смерті Р.Штайнера набули подальшої розробки вальдорфськими вчителями на основі набутого ними досвіду. Вони стають важливим підґрунтям вчителям, які, спираючись на власний досвід й знання своїх дітей, повинні планувати та розробляти свої індивідуальні уроки із урахуванням соціальної та культурної інтеграції відповідного регіону. Казки, історії, легенди, міфи, які розповідаються на уроках в початковій школі повинні належать до регіону, в якому вони знаходяться. Запропоновані Р. Штайнером рекомендації ні в якому разі не обмежуються елементами “середньоєвропейської культури”, а навпаки містять загальнолюдське та історичне. Навчальний план вальдорфської школи не може бути перейнятим за рецептом іншими культурами.

3) Вальдорфські місцеві ініціативи, які виникають у всьому світі, не зважаючи на деякі винятки. Виникненню нової вальдорфської школи передує велика спільна робота батьків: спочатку, як правило, слід створити дитячий садок, з якого пізніше органічно виникне вальдорфська школа. В одних країнах виникнення нових шкіл відбувається бурхливо, в інших - спокійно, але скрізь - непросто, оскільки виникають вони в умовах уже сформованої освітньої системи. Основний тягар у створенні вальдорфських шкіл лягає на плечі вчителів і батьків. Вони повинні дотримуватися двох найважливіших умов: перша – по-справжньому щиро любити дітей і бажати їм щастя; друга – дитині потрібний гармонійний розвиток, її треба навчити вчитися, залучити до світової культури.

4) Збереження і відродження регіональної і надрегіональної культурної спадщини. Вальдорфська педагогіка прагне виростити дітей справжніми громадянами світу і паралельно познайомити їх із різноманітним багатством їх регіональної культури. І те й інше обумовлює одне: зростаючий занепад всесвітньої культури може призвести до нового націоналізму і фанатизму [3]. 

Висновки. Вальдорфська педагогіка – явище не тільки європейське або німецьке, за нею стоїть загальнолюдський культурний імпульс, актуальний для нашого часу. Незважаючи на єдину основу, кожна вальдорфська школа має своє індивідуальне обличчя. Хоча відмінність у підходах, поглядах, мовах, культурі завжди існуватиме, вона тільки збагачує людське життя і не може руйнувати створення людських взаємовідносин між представниками різних культур і народів, домінуючими залишаються ідеї найвищої цінності індивідуума і необхідність існування загальнолюдських цінностей, єдиного людства. 

Стає зрозумілим, що завдання прихильників вальдорфської школи полягає в перетворенні та адаптації вальдорфської педагогіки до умов конкретної країни і культури в умовах інтернаціоналізації та глобалізації освіти. Єдиним і незмінним при всій конкретизації вальдорфської педагогіки в усій її багатообразності у релігійних, культурних і соціальних умовах життя різних народів цієї землі залишається одне – вальдорфська педагогіка завжди орієнтується на конкретних дітей і закони їх розвитку. 

До самих вагомих завдань всесвітнього вальдорфського руху належить подальше поглиблення та укріплення вальдорфської педагогіки на західному світі, подальше розповсюдження у бідних країнах, розширення ідей вальдорфської педагогіки та її практиці у світовій цивілізації.

Література

1. Карлгрен Ф. Воспитание к свободе: Пер. с нем. – М.: МЦВП, 1993. – 272с.
2. Левченко Т. І. Європейська освіта: конвергенція та дивергенція (Монографія). Вінниця: “Нова книга”, 2007. – 656с.
3. Brater M. Schule ist bunt. Eine interkulturelle Waldorfschule im sozialen Brennpunkt. Freies Geistesleben, 2007. – S.98.
4. Handbuch Freie Schulen./ Redaktion Wolfgang Muller. Rowolt Taschenbuch Verlag, Reinbek bei Hamburg, 1999. – S.161-162
5. Weltliste der Waldorf- und Rudolf-Steiner-Schulens sowie der Lehrerbildungsstatten. Website: www.waldorfschule.de.

© А. О. Пучко, 2008.