ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2009] / Б. В. Бабенко. Професійні компетенції керівника школи як орієнтир для підготовки магістрів з адміністрування шкіл у США

УДК 378.22 (73)

Б. В. Бабенко

ПРОФЕСІЙНІ КОМПЕТЕНЦІЇ КЕРІВНИКА ШКОЛИ ЯК ОРІЄНТИР ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ З АДМІНІСТРУВАННЯ ШКІЛ У США

Анотація. У статті висвітлено сучасні тенденції підготовки магістрів з адміністрування шкіл в університетах США. Проаналізовано компетенції керівників шкіл у якості орієнтиру для формування необхідних навичок для майбутньої професійної діяльності у шкільному середовищі. Розглянуто позитивні та негативні сторони іноземного досвіду.
Ключові слова: підготовка магістрів освіти, США, професійні компетенції, адміністрування шкіл.

Аннотация. В статье показаны современные тенденции подготовки магистров в сфере администрирования школ в университетах США. Проанализированы определенные компетенции руководителя школы в качестве ориентира для формирования необходимых навыков для будущей профессиональной деятельности в школе. Рассмотрены позитивные и негативные стороны зарубежного опыта.
Ключевые слова: подготовка магистров в сфере образования, США, профессиональные компетенции, администрирование школ.

Abstract. The paper highlights modern trends in preparation of Master of Science in Educational Administration in US universities. It analyses particular competences of school leaders as a waymark for formation necessary skills for future professional activity in school environment. The article considers positive and negative sides of foreign experience.
Keywords: preparation of Master of Education, the USA, professional competences, school administration.

За останні роки навчально-виховний процес у школах знову стає об’єктом підвищеного інтересу в США. Неодноразово американське суспільство намагається знайти відповідь на питання – чи відповідає якість викладання предметів у школах вимогам сучасного суспільства [6]. Необхідно зазначити, що реформаторський рух в освітньому середовищі у 1980х – 90х роках зосередив свою увагу не тільки на змісті навчально-виховного процесу. Як зазначають американські вчені, структура управління загальноосвітніми школами та національною системою освіти взагалі поступово стає об’єктом ретельного наукового дослідження [7]. Цей факт свідчить про те, що керівники шкіл постійно перебувають під критичним наглядом, відповідаючи за упровадження в практику нових управлінських методик та втілення у життя нових навичок та умінь сучасного керівника. Тому керівники закладів освіти повинні оволодіти компетенціями, які відповідають вимогам сучасного суспільства. Це необхідно враховувати у процесі професійної підготовки фахівців з адміністрування шкіл, зокрема на базі університетів та під час укладання навчальних планів спеціалізованих програм.

Мета статті – розглянути професійні компетенції керівників американських шкіл як основу підготовки фахівців з адміністрування загальноосвітніх закладів освіти.

Актуальність публікації полягає у розгляді сучасних тенденцій підготовки адміністраторів шкіл в США з метою подальшого вивчення та екстраполяції отриманих результатів на систему підготовки керівників шкіл в Україні.

Керівництво навчальними закладами сьогодні потребує знань, навичок та вмінь, які значно відрізняються від тих, що були необхідні декілька років тому. Компетенції сучасного керівника загальноосвітнього навчального закладу необхідно розглядати крізь призму щоденної професійної діяльності. Таким чином, беручи за основу класифікацію професійних компетенцій керівника школи, що була визначена Державним університетом Північної Кароліни, ми маємо можливість детально простежити, які навички та вміння допомагають практикуючим директорам шкіл виконувати свої професійні обов’язки. Науковці даного університету виокремлюють наступні вісім компетенцій керівника школи [9]:

1. Керівник школи розвиває внутрішньошкільні зв’язки задля виконання завдань навчального процесу у школі.
   
2. Керівник школи пояснює освітню політику школи та шкільного округу та звітує про стан справ перед шкільною спільнотою.
   
3. Керівник школи забезпечує батьків учнів, передбачуваних роботодавців та ВНЗ інформацією про стан академічних досягнень учнів.
   
4. Керівник школи інформує про потреби учнів (на шкільному рівні та рівні шкільного округу).
   
5. Керівник використовує ресурси спільноти з метою збагачення навчально-виховного процесу.
   
6. Керівник школи отримує інформацію про шкільну спільноту, використовуючи ретельно сплановане дослідження.
   
7. Керівник школи спонукає спільноту до визнання та підтримки потреб навчального закладу.
   
8. Керівник школи залучає вчителів та громадян до колегіального вирішення проблем.
   

Вищезгадані компетенції значною мірою впливають на навчальні плани університетів, які готують майбутніх фахівців у сфері адміністрування загальноосвітніх навчальних закладів, через той факт, що професіонал-адміністратор має оволодіти певними знаннями та навичками з управління школою, з метою забезпечення стабільного функціонування останньої. Таким чином, якщо йдеться про застосування компетенцій керівника школи як основи для підготовчих програм, то існує об’єктивна необхідність визначити сфери професійної діяльності, у яких саме реалізуються дані компетенції. Виходячи з вище перерахованих компетенцій, ми маємо змогу виокремити наступні сфери адміністративної діяльності керівника школи, які значною мірою впливають на ефективне функціонування навчального закладу.

Організаційні навички керівника школи. Сучасну школу необхідно розглядати як симбіоз функціонування усіх окремих підрозділів школи. Рівень організаційних навичок керівника школи показує наскільки ефективно функціонує педагогічний колектив, чи є умови для навчання учнів достатніми та чи досягаються цілі навчання [1]. Якщо ж ці заходи не є достатніми, то керівник школи має знати яким чином вдосконалити систему. Керівник школи організовує та забезпечує сприятливі умови для роботи педколективу через вмілий перерозподіл посадових завдань, декомпозицію мети, що стоїть перед навчальним закладом, організацію самоосвіти та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та ін.

Керівник школи та групові процеси. Курс на групові процеси (group process) у школі ХХІ століття призведе до зруйнування застарілих концепцій щодо орієнтації навчального процесу. Якщо раніше навчальний процес у школі був зорієнтований на вчителя, то сьогодні увага поступово концентрується навколо учня. Саме це перетворює директора школи на лідера команди вчителів [5]. Внаслідок формальної та неформальної адаптації директора та вчителів один до одного соціальне середовище школи стає більш сприятливим для навчання. За даних умов директор школи приділяє більше уваги своїм стосункам із педагогічним колективом. Для досягнення успіху директорові необхідно бути водночас гнучким та непохитним, не вдаватися до крайнощів [3].

Керівник школи і міжособистісні стосунки. Аналіз літератури показує, що провідні американські вчені наголошують на важливості розвинення міжособистісних стосунків між директором школи та його підлеглими як невід’ємної частини професійної діяльності керівника школи [8]. Керівник школи повинен максимально взаємодіяти з вчителями та учнями, звертаючи особливу увагу на соціальне походження та очікування останніх (від роботи та навчання у школі). Завдяки розвиненим міжособистісним стосункам керівник школи може створити ефективну команду у своєму навчальному закладі. У широкому розумінні ця команда здатна задовольнити вимоги школи, досягти мети, що стоїть перед навчальним закладом, та адаптуватися до зовнішнього середовища. Міжособистісні стосунки надають директорові змогу примусити вчителів і учнів усвідомити проблеми школи.

Необхідно зауважити, що ефективне спілкування як частина міжособистісних стосунків та характеристика, що пов’язана з баченням школи та очікуваннями шкільної спільноти, є одним із головних маркерів успішного керівництва. За умови успішного керівництва ми можемо спостерігати двосторонній зв’язок, який є наслідком утворення багатьох формальних та неформальних зв’язків, які дозволяють інформації вільно поступати до керівника школи, членів педколективу та учнів. Серед прикладів формальних зв’язків ми можемо навести наступні – засідання з педагогічним колективом, у той час як неформальні зв’язки реалізуються у процесі спілкування з вчителями у кімнаті відпочинку для вчителів та ін. Це необхідно робити задля вчасного отримання інформації, подальшої обробки та прийняття управлінських рішень.

Керівник школи, навчальний заклад та зовнішнє середовище. Практика керівництва навчальними закладами у США в останні роки показала, що участь спільноти у процесі керівництва школою все більше зростає. Наприклад, вчителі намагаються впливати на розробку навчального плану. Отже, керівникові навчального закладу необхідно розвивати навички залучення вчителів, учнів та батьків до процесу керівництва школою з метою створення продуктивного навчального середовища.

Керівник школи та реформування освіти. У процесі становлення сучасного законодавства щодо реформування шкільної освіти визначальну роль повинні відігравати керівники шкіл, адже вони як невід’ємні учасники навчально-виховного процесу можуть надати ефективні рекомендації щодо удосконалення функціонування шкільної системи. Бачення школи з позиції безпосередніх учасників – це нове гасло руху реформування школи [2]. Законодавство щодо реформування шкільного середовища повинно спиратися на розвиток навичок та вмінь керівників, які виведуть заклад на новий функціональний рівень у наступному сторіччі.

Керівник школи та його участь у навчальному процесі. Керівнику навчального закладу необхідно особисто приймати участь у навчальному процесі, спостерігаючи за навчанням у класній кімнаті та обговорюючи побачене з вчителями. Ефективний керівник школи демонструє свою обізнаність у технологіях навчального процесу, розуміється у навчальних програмах, вміє аналізувати результати навчання. Таким чином, керівник може визначити якість навчання, проаналізувати його, зробити висновки та надати необхідні докази [4]. Як результат, і директор, і вчитель володіють достатньою інформаційною базою для обговорення навчального процесу. Навіть якщо директор та вчитель не дійдуть згоди щодо використання методів навчання, вони завжди матимуть основу для подальшої дискусії та порозуміння. Директор постійно спілкується з вчителями, учнями та батьками щодо ефективності навчального процесу та покращення результатів навчання. Професійна підготовка керівника школи вимагає від останнього вивчення теорії укладання навчальних програм з різних дисциплін. Отже, директор має змогу корегувати процес укладання навчальних програм вчителями та відслідковувати виконання вимог програми під час навчального процесу. Такий стиль керівництва (через реалізацію професійних компетенцій керівника) неодмінно сприяє виведенню функціонування школи на якісно новий рівень функціонування, адже вчителі і учні відчувають зацікавленість у своїй роботі з боку директора.

Керівник школи та культура. Сучасне американське суспільство є багатогранною спільнотою, члени якої різняться расовим, культурним та соціальним походженням. Тому виникає потреба говорити про керівника школи, який має бути культурно обізнаною людиною та володіти компетенціями, які сприяють виконанню посадових обов’язків у полікультурному навчальному закладі. Культурна компетенція не повинна стояти осторонь інших професійних компетенцій сучасного керівника школи, вона повинна гармонійно інтегрувати із ними. За даної умови директор школи матиме можливість вивести процес викладання предметів на новий рівень, не зважаючи на ті чи інші перешкоди, що можуть виникати через расову або соціальну приналежність, та розвинути у своєму навчальному закладі довірчі стосунки між усіма членами шкільної спільноти для забезпечення усіх без винятково учнів належною якісною освітою.

Таким чином, на основі аналізу американського досвіду підготовки адміністраторів шкіл на базі університетів ми доходимо висновку, що невід’ємною частиною процесу укладання навчальних програм є розгляд та використання як орієнтиру професійних компетенцій керівника школи. Це надає можливість розвивати в учасників програм вміння та навички, що безпосередньо стосуються забезпечення високоефективного процесу функціонування школи як системи.

Література

1. Davis, K. The myth of functional analysis as a special method in sociology and anthropology // American sociological review. – 1959. – Vol. 24. – P. 757–773.
   
2. Fitch, C. School-based management councils in the United States and Chicago // Illinois Schools. – 1991. – Vol. 71. – P. 3–9.
   
3. Hunt, J., Gagliardi, N. „Sugar Ray” school-based decision groups // Journal of research in Education. – 1992. – Vol. 2. – P. 45–52.
   
4. Look, E., Manatt, R. Evaluating principal performance with improved criteria // NASSP Bulletin. – 1984. – Vol. 68 (476). – P. 76–81.
   
5. Reich, R. Entrepreneurship reconsidered: The team as the hero // Harvard Business Review. – 1987. – Vol. 87. – P. 77–83.
   
6. Schlechty, P. Schooling, business and the new American dream // Business horizons. – 1993. – Vol. 10. – P. 3–8.
   
7. Wagner, T. From compliance to collaboration: 4 leadership qualities needed to change school // Education Week. – 1998. – Vol. 17 (32). – P. 36–52.
   
8. Witmer, M. The fourth R in education: Relationships // Clearing House. – 2005. – Vol. 78(5). – P. 224–228.
   
9. South Carolina State University [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.scsu.edu

© Б. В. Бабенко, 2009.

Надійшла до редколегії 04.02.2009 року