ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2009] / Т. В. Сердюк. До проблеми впливу лідерів на діяльність

УДК 377.011.33 (477)

Т. В. Сердюк

ДО ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ ЛІДЕРІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ ГРУП
В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Анотація. У статті розглядається роль лідера в організації ефективної діяльності навчальних груп, уточнюється типологія лідерських впливів.
Ключові слова: інтерактивні технології, навчальні групи, лідер.

Аннотация. В статье рассматривается роль лидера в организации эффективной деятельности учебных групп, уточняется типология лидерских влияний.
Ключевые слова: интерактивные технологии, учебные группы, лидер.

Absract. The article examines the role of leader in effective activity of educational groups, specifies types of leader influences is.
Keywords: interactive technologies, educational groups, leader.

Сьогодення вимагає від особистості широкого діапазону можливостей, розвиненого інтелекту, здатності до постійної самоосвіти та самовдосконалення, спрямованості на творчу самореалізацію. Нові вимоги суспільства зумовлюють виникнення потреби у цілеспрямованому осмисленні принципово нових завдань освіти та їх практичної реалізації. Успішне здійснення освітньої реформи нерозривно пов’язане зі зміною освітньої парадигми, з переходом від культуроцентричної до антропоцентричної концепції освіти. Принципова відмінність полягає в тому, що головним завданням освіти стає не трансляція соціокультурного досвіду від покоління до покоління, в формування гармонійно розвиненої, творчої особистості, спрямованої на реалізацію власного інтелектуального, духовного, професійного потенціалів. У центрі освітнього процесу знаходиться активнодіючий суб’єкт, який усвідомлено опановує основи міжкультурної, пізнавальної, соціальної компетенції.
На сучасному етапі одним із перспективних шляхів активізації особистісної позиції учасників освітнього процесу є застосування інтерактивних технологій навчання.

Організація інтерактивного навчання дозволяє створити динамічну, гнучку систему навчання, що забезпечує безперервне, дозоване, адаптоване до реальної ситуації керування взаємодією педагога і осіб, які навчаються. Навчання ведеться в режимі активної взаємодії слухачів із педагогом та між собою на такому рівні загальнокультурного та інтелектуального розвитку, на якому відбувається навчання. Інтерактивні види діяльності дають змогу створювати таке навчальне середовище, де процес набуття теоретичних знань тісним чином пов’язаний з опануванням студентами відповідними видами діяльності, а групові форми організації навчання виступають як основний механізм розвитку особистості. Ефективне застосування інтерактивних технологій, які основані на використанні групових форм організації навчання, ґрунтується: 1) на розумінні законів та принципів групової динаміки; 2) на формуванні таких необхідних характеристик конструктивного функціонування групи як згуртованість, організованість, злагодженість, наявність позитивного психологічного клімату; 3) на дотриманні відповідності статусних та рольових диференціацій груповим нормам. У зв’язку з цим актуальними є проблеми: 1) необхідності педагогічної уваги до ролі лідера (лідерів) у процесі організації та діяльності навчальної групи, векторів лідерського впливу на перебіг і результативність спільної діяльності; 2) ефективності педагогічних засобів формування лідерських якостей у студентів.

Метою цієї статті є уточнення типів лідерських впливів на діяльність навчальних груп під час використання у навчально-виховному процесі інтерактивних технологій. Робота виконана відповідно до плану роботи кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету.

У межах досліджень малих груп проблеми лідерства є одними з найбільш опрацьованих. Серед наукових теорій та концепцій, розроблених із метою пояснення феномена лідерства, слід виокремити поведінкову теорію (Р. Блейк, С. Джибб, Р. Лікерт, Р. Танненбаум, Е. Хелпін), атрибутивні теорії (Д. Джойя, Х. Сімз, Ф. Фидлер); ситуативні теорії (Дж. Браун, Ф. Фідлер, Е. Уесбур,), теорію обміну й трансактного аналізу (Дж. Марч, Г. Саймон, Дж. Тибо, Дж. Хоманс); ціннісні моделі лідерства (К. Ходжкисон, Г. Фейрхолм).

Головною ідеєю, що визначає напрями досліджень у цій сфері, є дилема: лідером потрібно народитися або ним можна стати? Пошуки відповіді на це питання привели до створення, за виразом Л. Б. Зубанової [2], лідерського гностицизму та агностицизму. На думку дослідників, що належать до першого напрямку, лідера можна сформувати шляхом необхідних психологічних установок та вправ. Представники іншого табору вважають, що лідерство є природженою здібністю, якої неможливо навчитися. Не вступаючи в полеміку щодо цієї проблеми, маємо зауважити, що, на наш погляд, використання інтерактивних технологій, насамперед кооперованого навчання, дозволяє здійснювати ефективний педагогічний вплив на розвиток та вдосконалення природних лідерських якостей студентів.

Соціальна психологія трактує субстант „лідер” як: 1) члена групи, за яким вона визнає право приймати остаточні рішення; 2) індивіда, який наділений найбільшим ціннісним потенціалом у групі; 3) суб’єкта, який відіграє центральну роль в організації діяльності групи; 4) особу, яка має певний вплив на окремих членів групи та на групу в цілому, регулює в ній стосунки [1; 3; 5]. Як у будь-якій групі, діяльність лідера в студентському колективі є одним із найважливіших факторів, що визначають стилі спільної діяльності та її результат. У силу свого статусу лідер впливає на характер міжособистісних відносин, що, в свою чергу, визначає тип психологічного клімату в групі. Під час групової діяльності лідер може виконувати функції ініціатора та координатора дій, генератора та селекціонера ідей, особи, яка орієнтує спільну діяльність та спонукає до неї окремих членів групи [7]. Важливе місце лідера в системі міжособистісних відносин зумовлює необхідність ретельного вивчення з боку куратора та викладацького складу лідерських якостей студентів. Необхідно періодично визначати міру збігу усвідомлення лідерської ролі реальному впливу на прийняття рішень та внеску у досягнення результату спільної діяльності, що позначається поняттям „точності сприйняття лідерства”.

У кожній академічній групі вищого навчального закладу існують як офіційна керівна структура (куратор, викладач на окремому занятті, староста групи), так і неофіційна структура, яка обумовлюється лідерськими процесами. На думку Б. Д. Паригіна, функція керівника полягає у здійсненні регуляції офіційних відносин групи як соціальної організації, тоді як лідер, в основному, регулює міжособистісні стосунки у групі. [6]. В цілому „висування в лідерську позицію зумовлено … ефективністю внеску члена групи в рішення групової задачі” [3, с. 169]. Дослідження показують, що особи з більш високим рівнем розвитку інтелекту є активнішими та менш конформними в групах, більш спрямованими на лідерство, ніж їхні менше інтелектуально розвинуті товариші [3]. У межах діяльності навчального колективу оптимальним варіантом буде, якщо староста групи як особа, яка призначена керівником, володітиме статусом лідера.

У процесі застосування інтерактивних технологій викладачам необхідно приймати до уваги особливості прояву лідерських якостей. У соціальній психології розроблена низка класифікацій типів лідерів за кількома ознаками. За характером діяльності виділяються: 1) універсальний лідер (такий, що проявляє свої лідерські якості постійно); 2) ситуативний лідер (проявляє лідерські якості залежно від ситуації). За змістом діяльності виокремлюють типи:

І. 1) діловий лідер (такий, що організує та керує діяльністю групи); 2) мотиваційний лідер (такий, що спрямовує діяльність групи, спонукає до дії); 3) емоційний лідер (такий, що визначає емоційну атмосферу в групі) (за типологією Р. Л. Кричевського та О. М. Дубовської) [3];

ІІ. 1) лідер-натхненник, який визначає програму діяльності; 2) лідер-виконавець, який організує виконання вже заданої програми; 3) лідер, який є одночасно і натхненником, і організатором (за типологією Б. Д. Паригіна) [6];

ІІІ. 1) інтелектуальний лідер, який домінує у сфері інтелектуальної діяльності; 2) емоційно-комунікативний лідер, який домінує у сфері дозвілля; 3) практичний лідер, той, хто очолює здійснення практичної діяльності; 4) універсальний лідер (за типологією М. М. Обозова) [4].

За стилем керування виділяють: 1) авторитарний лідер (такий, що сконцентрував керівництво на собі, ставить себе над групою); 2) демократичний (такий, що розділяє керівництво з іншими членами групи, ставить себе всередині групи); 3) потуральний (такий, що відсторонився від керівництва, ставить себе поза групою). За стилем діяльності: лідер-творець, лідер-боєць, лідер-дипломат, лідер-порадник та ін.

На думку Б. Д. Паригіна, доцільно додавати до типології лідерства такі критерії: 1) „оцінка спрямованості діяльності лідера”. За цією ознакою лідери класифікуються як конструктивні, тобто такі, що сприяють успіхові та розвиткові групи, та деструктивні, діяльність яких призводить до втрати ефективності спільної дії; 2) „характер предметної спрямованості діяльності лідера”. Цей критерій враховує різноманітність сфер діяльності, де виявляються лідерські якості, тобто політичні, економічні, духовні, спортивні та ін.; 3) рівень енергетичної активності лідера (фанатики, ті, що мають емоційний вплив та ін.) [6] .

Аналізуючи оцінку предметної діяльності лідера в навчальній групі, необхідно, на нашу думку, дещо її конкретизувати, виокремивши вплив на емоційно-комунікативний та на інтелектуальний і практичний компоненти групи. У цьому плані, маючи на увазі оцінку впливу на емоційно-комунікативний компонент, ми пропонуємо використовувати поняття конструктивний лідер, тобто такий, що сприяє встановленню позитивного емоційно-психологічного клімату, налагодженню доброзичливих та рівноправних відносин між членами групи, та деструктивний лідер, чия діяльність зумовлює статусне розшарування групи, виокремлення різностатусних або ворогуючих угрупувань та в цілому визначає формування негативного емоційно-психологічного клімату. Для якісної характеристики впливу лідера на результати інтелектуальної та практичної діяльності групи вважаємо за доцільне вживати поняття компетентний лідер, тобто такий, чиї знання, досвід, уміння допомагають групі досягти позитивного результату, є одним із факторів продуктивності її діяльності, та некомпетентний лідер, тобто такий, що немає достатньої професійної підготовки або здібностей для вирішення проблеми, що стоїть перед групою, проте його особисті якості не дозволяють поступитися позицією лідера, втратити престиж, що призводить до негативних результатів діяльності групи. У нашому розумінні такі характеристики як конструктивізм та деструктивізм є константними, оскільки вони визначаються особистісними якостями лідера. Показники компетентності та некомпетентності змінюються залежно від сфери та умов діяльності, тому один індивід може здійснювати різний за оцінкою вплив на результати діяльності відповідно до зміни ситуації.

Застосовуючи технології інтерактивного навчання, слід приділяти увагу діяльності лідера або лідерської групи. Як правило, в академічній групі декілька студентів претендують на лідерський статус, унаслідок чого виникає загроза розколу групи на ряд конфронтуючих мікрогруп, що зменшує ефективність навчальної взаємодії. Один із шляхів виходу з таких кризових ситуацій ми бачимо у розподілі лідерських повноважень та функцій, у побудові системи ситуативного лідерства, у виявленні та нейтралізації впливу авторитарних, деструктивних та некомпетентних лідерів. За такого підходу доцільним уявляється створення пакету завдань організаційного характеру для спільної позааудиторної діяльності лідерів, окремого оцінювання ефективності діяльності лідера із боку викладача, із боку членів його команди. У подальшому планується дослідити ефективність впливу навчання за інтерактивними технологіями на розвиток лідерських якостей студентів.

Література

1. Виштеюнас Г. В. Соціальні групи / Г. В. Виштеюнас // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – №2. – С. 37–38.
   
2. Зубанова Л. Б. Сущность лидерства и возможности формирования его потенциала / Л. Б. Зубанова // Педагогическое образование и наука. – 2007. – №2. – С. 53–57.
   
3. Кричевский Р. Л. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты / Р. Л. Кричевский, Е. М. Дубовская. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 207 с.
   
4. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений / Н. Н. Обозов. – К.: Изд-во „Лыбидь” при Киев. ун-те, 1990. – 192 с.
   
5. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : підручник: у 2 кн. / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К.: Либідь, 2006. – Кн. 2. Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія. – 560 с.
   
6. Парыгин Б. Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории и теории / Б. Д. Парыгин. – СПб.: ИГУП, 1999. – 592 с.
   
7. Перспективні освітні технології: наук.-метод. посіб. / За ред. Г. С. Сазоненко. – К.: Гопак, 2000. – 560 с.
   

© Т. В. Сердюк, 2009.

Надійшла до редколегії 27.02.2009 р.