ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2009] / Н. І. Муліна. Управління якістю дистанційної освіти у практиці українського університету

УДК 378

Н. І. Муліна

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
У ПРАКТИЦІ УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Анотація. У даній статті окреслено загальні положення управління якістю освіти. Описано досвід розробки університетом внутрішніх стандартних вимог до навчально-методичних матеріалів та супроводження навчального процесу за дистанційною формою навчання.
Ключові слова: управління якістю освіти, дистанційне навчання.

Аннотация. В данной статье обозначены основные положения управления качеством образования. Описан опыт разработки университетом внутренних стандартных требований к учебно-методическим материалам и сопровождению учебного процесса в условиях дистанционной формы обучения.
Ключевые слова: управление качеством образования, дистанционное обучение.

Abstract. General approaches to quality management in higher education are highlighted. The university experience in development of internal distance learning standards and guidelines is presented.
Keywords: quality management in education, distance learning.

Реформування системи вищої освіти України стосується як зміни змісту освіти, так і низки структурних перетворень. З часів проголошення незалежності держави вища освіта позбулася надмірної ідеологізації, збільшилися показники комп’ютеризації навчальних закладів, проте казати про якісно новий стан системи вищої освіти в Україні немає підстав. На сучасному етапі вища школа зазнає реформ, які зумовлені підписанням Україною Болонської декларації. Щоб стати повноправним членом загальноєвропейського простору вищої освіти та дослідницької діяльності Україні необхідно спрямувати свої зусилля на приведення структури ВНЗ та післядипломної освіти у відповідність до європейських вимог і зосередити значну увагу на підвищенні якості освіти, адже одним із основних положень Болонської декларації є сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості освіти з метою розробки зіставних критеріїв та методологій [7]. У зв’язку з цим Міністерством освіти і науки України визначена низка завдань: упровадження новітніх інформаційних технологій у навчальний процес, створення системи дистанційного навчання; підключення всіх навчальних закладів до мережі Інтернет до 2010 року; створення широкого та якісного наповнення Інтернет-ресурсів; запровадження національної системи моніторингу якості освіти, забезпечення участі України в міжнародних моніторингових дослідженнях; створення умов для переходу старшої 12-річної школи на профільне навчання; осучаснення навчальних програм [2].

Проблема управління якістю освіти дуже інтенсивно вивчається науковцями. У вітчизняній науковій літературі цій проблематиці присвячені публікації В. Андрущенка, Л. Горбунової, І. Зязюна, Т. Лукіної, М. Ляшенка, Н. Терентьєвої та ін. Можна стверджувати, що управління якістю – це скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні закладу щодо якості освіти. Управління якістю – це новий шлях організації зусиль багатьох людей. Її метою є забезпечення зосередженості усіх ресурсів установи на потребах споживача. Це призводить до значних змін у взаємовідносинах між тими, хто керує, і тими, хто реально виконує роботу.

Мета статті – розкрити процес управління якістю дистанційної освіти на прикладі роботи Сумського державного університету.

Якість освіти є багатогранним поняттям, різні аспекти якого відображено у філософських, педагогічних, соціальних, економічних працях. У широкому сенсі якість освіти розуміють як збалансовану відповідність процесу, результату і самої освітньої системи цілям, потребам споживача і соціальним нормам (стандартам) освіти [1]. У спрощеному розумінні якість освіти – це те, що робить процес навчання приємним, приносить задоволення учасникам цього процесу.

Дедалі ширше впроваджується в усьому світі та Україні дистанційна форма навчання. ЇЇ по праву можна вважати інноваційним освітнім продуктом. Вона може розглядатися як один із способів реалізації принципу просування освітніх послуг серед різних категорій осіб, які мають обмеження на отримання освіти за денною формою навчання. І ключовою умовою її успішного розвитку, як будь-якого товару, є не реклама і PR-компанії, а якість.

Якість освіти взагалі, і дистанційної зокрема, визначається різними групами (зовнішніми та внутрішніми учасниками процесу) по-різному [4]. Ззовні оцінка якості дистанційного навчання проводиться урядом, органами контролю якості, підприємствами/підприємцями. Зовнішній вплив на управління якістю дистанційного навчання вказаних груп є однаковим на всі навчальні заклади. Уряд визначає законодавчу базу функціонування навчальних закладів, кількісні та якісні показники їх роботи й ефективності, що створює базис для подальшої роботи на місцях. Профільні міністерства спільно з органами контролю якості впливають на якість через запровадження міжнародних стандартів. Вони регламентують роботу через документацію та інструкції. Так, у своїй роботі з упровадження дистанційної форми навчання Сумський державний університет керується такими зовнішніми документами: Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2003 р. № 1494 „Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки”, Положенням про дистанційне навчання, затвердженим Наказом МОН України від 21 січня 2004р.; Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 № 1153) про Державну програма „Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки”; „Тимчасовими критеріями щодо перевірки готовності СумДУ до впровадження педагогічного експерименту з дистанційного навчання для підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня”, затвердженими Наказом МОН України від 4 березня 2008 р.; Наказом МОН України від 12 червня 2008 № 525 „Про затвердження педагогічного експерименту з дистанційного навчання у Сумському державному університеті”.

Система стандартів ISО 9001, розроблена Міжнародною організацією з стандартизації та прийнята у понад 90 країнах світу, регламентує управління якістю на підприємствах і в установах усіх сфер діяльності. Нею визначаються вісім базових принципів ISО 9001, а саме: орієнтація на споживача; лідерство керівництва; залучення всього персоналу; процесуальний підхід; системний підхід до управління; безупинне вдосконалення; прийняття рішень на основі фактів; взаємовигідні відносини з постачальниками. Важливим кроком на шляху розвитку системи управління якістю є „Стандарти та рекомендації для забезпечення якості вищої освіти на Європейському просторі”, розроблені Європейською асоціацією гарантії якості у вищій освіті у 2005 році (European Association for Quality Assurance in Higher Education). У цьому документі визначені загальні положення, цілі та принципи забезпечення якості, європейські стандарти та рекомендації для внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості вищої освіти, а також європейські стандарти та рекомендації для установ (агентств), що здійснюють зовнішнє забезпечення якості вищої освіти. Стандарти та рекомендації були розроблені з метою: поліпшити доступну студентам освіту на території Європи; допомогти ВНЗ в управлінні та підвищенні якості, і через це допомогти їм підтвердити відомче самоврядування; сформувати передумови для роботи установ зовнішньої оцінки якості; зробити зовнішню оцінку більш прозорою та простішою для розуміння для всіх задіяних сторін [6]. Стандарти та рекомендації розповсюджуються на всі форми навчання. Ними також керуються при оцінці електронних систем навчання. В Європі створений і функціонує Європейський фонд гарантії якості e-Learning (EFQUEL), який запровадив громадський знак якості e-Learning.

На підвищення якості навчання спрямовані і такі заходи зовнішньої оцінки вищих навчальних закладів України, як ліцензування й акредитація. Їх здійснює Державна акредитаційна комісія. Атестація науково-педагогічних і педагогічних працівників покладається на ВАК України та МОН України.

Підприємства/підприємці часто виступають спонсорами студентів, відтак, є зацікавленою стороною. Для них оплата навчання студента – їх майбутнього працівника – виступає інвестиційним проектом. Вони оцінюють загальну і професійну підготовку випускників. Отже, чим вище якість дистанційної освіти, тим вище прибуток від інвестицій.

Сучасні підходи до управління якістю визначають також провідну роль самооцінки в безперервному підвищенні якості діяльності установ усіх типів [3]. Зсередини якість навчання оцінюють такі групи: адміністрація (менеджери), педагоги і студенти. Вони мають кожний свої підходи і критерії, відповідно, їх оцінки часто різняться, виявляючи певні протиріччя.

При організації роботи з управління якістю навчального закладу рекомендується виходити з таких принципів [5]: управління якістю всередині навчального закладу має відповідати зовнішнім очікуванням; для максимальної ефективності рішення з управління якістю, особливо щодо визначення його цілей, мають бути чітко пов’язаними з перспективним (стратегічним) планом закладу; увесь процес підвищення якості буде успішним, якщо навчальний заклад має відповідну навчальну культуру; план управління якістю навчального закладу має стосуватися всіх сфер його діяльності; план роботи з управління якістю має спиратися на достовірну фактичну інформацію; будь-який захід, який спрямований на управління якістю, має бути таким, що піддається управлінню, та зрозумілим на кожному рівні і кожному окремому працівнику, якого планується залучити до його реалізації; в ефективному плані управління якістю має бути баланс між поточним та підсумковим контролями; в процесі управління якістю завжди необхідно планувати місце зворотного зв’язку та забезпечити всіх учасників процесу інформацією щодо прийнятих рішень, результатів та вжитих заходів.

Для реалізації мети роботи університету в умовах дистанційного навчання – задоволення потреб споживачів у освітніх послугах – розроблені внутрішні стандартні вимоги до навчально-методичних матеріалів та супроводження навчального процесу. Основою безперервного підвищення якості навчального процесу вбачається постійна робота кафедр, відповідальних за дисципліни, спрямована на підготовку і створення сучасних дистанційних курсів, регулярне оновлення, редагування навчально-методичних матеріалів, якісне і своєчасне супроводження роботи студентів у дистанційному середовищі. Робота кафедр здійснюється у співпраці з лабораторією дистанційного навчання центру комп’ютерних технологій та взаємодії з відповідним підрозділом ІЗДВФН. Упровадження внутрішніх стандартних вимог до навчально-методичних матеріалів та супроводження навчального процесу за дистанційною формою навчання покликане вирішити такі завдання:

• забезпечити достатні результати навченості студентів. Очікується, що студенти дистанційної форми навчання зможуть отримати повноцінні знання, сформувати навички та вміння на рівні, достатньому для сучасного фахівця, підвищити показники якості власного навчання. Для цього сучасний дистанційний курс має ефективно використовувати інформаційно-телекомунікаційні технології, відповідати сучасному стану науки та практики в даній галузі, бути доступними;
  

• забезпечити організацію ефективної навчальної діяльності студента. Дистанційні курси мають бути методично грамотно укладені, відповідати робочій програмі з дисципліни. Чітке дотримання вимог до структури стандартних дистанційних курсів, різноманітності видів завдань тощо є обов’язковим для забезпечення якісного процесу навчання. Студент повинен одержати оперативний зворотний зв’язок, отримувати своєчасні відповіді викладача на запитання та мати можливість систематично отримувати інформацію про власні результати;
  

• забезпечити організацію роботи викладача. Правильний розподіл навчального матеріалу між різними видами завдань і робіт у дистанційному курсі дозволяє створити сприятливі умови для роботи викладача, який його супроводжує. Увага викладача зосереджується на наданні студентам оперативних відповідей на запитання, консультацій, своєчасній перевірці письмових завдань із наданням рецензій та пояснень. Успішність дистанційного навчання залежить від уміння викладача сприяти взаємодії студентів на різних рівнях, організувати спілкування в режимах студент-викладач, студент-студенти, заохотити їх до навчання, участі у проектах тощо.
  

Розроблені внутрішні стандартні вимоги складаються з двох частин: 1) Внутрішні стандартні вимоги до навчально-методичних матеріалів дистанційної форми навчання; 2) Внутрішні стандартні вимоги до організації кафедрами супроводження дистанційних курсів викладачами. Наведемо структуру та основний зміст документа „Внутрішні стандартні вимоги до навчально-методичних матеріалів дистанційної форми навчання”:

1. Загальні вимоги. Вони визначають порядок підготовки, форму, обсяг, мову навчальних матеріалів.
2. Вимоги до організаційної частини дистанційного курсу. Описуються вимоги до таких складових частин, як вступ, мета та завдання пізнавальної діяльності студента, зміст дисципліни, алгоритм навчання, інформація про автора(ів) курсу.
3. Вимоги до лекційного матеріалу визначають рекомендовану структуру та обсяг подання текстового матеріалу, зразки надання прикладів, бібліографії.
4. Вимоги до тестів. Наведена типологія та приклади тестових завдань, що є у програмній реалізації в лабораторії дистанційного навчання, основні методичні вимоги до їх укладання.
5. Використання проблемних завдань до теми. Сформульовані вимоги та рекомендації щодо формулювання та оцінки завдань такого типу.
6. Використання тренажерів. Наводяться загальна характеристика тренажерів як виду навчального завдання та конкретні приклади тренажерів різних дисциплін.
7. Використання віртуальних лабораторних робіт.
8. Використання зовнішнього програмного забезпечення. Рекомендуються до використання в курсі програмні продукти стандартного пакету, спеціального та навчального призначення.
9. Розміщення дистанційного навчального курсу на сайті дистанційного навчання університету. Описані етапи процедури впровадження курсу дистанційного навчання в навчальний процес.

Для здійснення контролю за якістю виконуваних робіт розроблені бланки „Календарного плану робіт щодо створення дистанційного курсу” та „Бланк оцінки якості дистанційного курсу”, де передбачені як найменування робіт, позицій, що контролюються, так і відповідальні за роботу, терміни виконання. При оцінці якості будь-якої роботи, і роботи викладачів у дистанційному середовищі зокрема, стандарти, нормативи, дескриптори відіграють першочергову роль. На формалізацію оцінки та її уніфікацію спрямовані „Внутрішні стандартні вимоги”. Проте не слід забувати і про людський фактор. Створення і оцінку дистанційних курсів здійснюють люди. Не можна обмежувати укладача, автора курсу сухими нормативними межами кількості годин вивчення дисципліни, які переведені в кількість сторінок тексту, тестових запитань, творчих завдань, отриманих балів. Такі показники в даному випадку є вторинними. Крім того, відомо, що вказана в навчальних планах кількість годин на вивчення тієї чи іншої дисципліни є досить умовною. Хто може стверджувати про точність та правильність підрахунків? А враховуючи індивідуальні здібності студентів, їх попередній досвід, наявні сформовані навички і вміння вчитися, такі цифри взагалі є відносними.

Дистанційне навчання, інноваційне за своєю природою, вимагає і від авторів, у першу чергу, інноваційних підходів, експериментів. Тому необхідно аналізувати не тільки кожний елемент курсу окремо, а те, наскільки автору/укладачу вдалося реалізувати поставлену мету, залучити студента до творчої роботи, правильно спрямувати його пошукову діяльність, активізувати когнітивні процеси. Кожний елемент дистанційного курсу як частинка мозаїки в підсумку складається в ту загальну картину. Дистанційні курси навчання, як і будь-які інші, потребують постійного вдосконалення. Загальновизнаною перевагою дистанційної форми навчання є можливість оперативного оновлення, редагування навчальних матеріалів, які можуть стати у нагоді в роботі з підвищення їх якості. Впровадження внутрішніх стандартних вимог до навчально-методичних матеріалів та організації кафедрами супроводження дистанційних курсів викладачами є одним із елементів складної системи управління якістю дистанційного навчання, яка має привести до підвищення конкурентоспроможності такої форми навчання.

Література

1. Вікторов В. Г. Проблема управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз) [Електронний ресурс] / В. Г. Вікторов // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2006. – № 52. – Режим доступу до журн.: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_52/Viktorov.htm
   
2. Виступ міністра освіти і науки України Івана Вакарчука 27.02.2008. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www./mon.gov.ua/
   
3. Кощий С. С. Самооценка и ее роль в развитии и совершенствовании менеджмента качества / С. С. Кощий // Стандарты и качество. – 2002. – № 10. – С. 61–63.
   
4. Lampikoski, K. Who Determines Quality in Distance Education? // David Sewart, ed., One World Many Voices: Quality in Open and Distance Learning. Selected papers from the 17th World Conference of the International Council for Distance Education, Birmingham, United Kingsom, June 1995. Vol. 2, Р. 117–120.
   
5. Luxton, A. Quality Management in Higher Education. General Conference Department of Education, 2005. – 44 p.
   
6. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (2005) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.bologna-bergen2005.no/Docs/00-Main_doc/050221_ ENQA_report.pdf
   
7. The Bologna Declaration of 19 June 1999. Joint declaration of the European Ministers of Education [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ec.europa.eu/education/policies/educ/bologna/bologna_en.html

© Н. І. Муліна, 2009.

Надійшла до редколегії 27.02.2009 р.