ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2009] / О. Л. Добриньова. Проблеми професійної музичної освіти

УДК 378.78

О. Л. Добриньова

ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Анотація. У статті розглянуто проблеми сучасних закладів професійної музичної освіти.
Ключові слова: професійна музична освіта, контингент учнів.

Аннотация. В статье рассмотрены проблемы современных заведений профессионального музыкального образования. Ключевые слова: профессиональное музыкальное образование, контингент учеников.

Abstract. The problems of modern establishments of trade musical education are considered in the article.
Keywords: trade musical education, contingent of students.

В останні роки активно дебатуються проблеми педагогічної творчості, інноваційності різноманітних методик, індивідуального підходу до розвитку та становленню особистості. Визнання людини найвищою цінністю сучасного суспільства зумовлюється трансформацією його місця і ролі в житті суспільства під тиском таких процесів, як глобалізація та інформаційна революція. Це передбачає розвиток галузей соціального призначення як стратегічного пріоритетного напряму життєдіяльності суспільства, у тому числі освіти, культури та мистецтва.

Метою статті є аналіз стану професійної музичної освіти на прикладі діяльності закладів I–II рівнів акредитації Полтавської області.

Поставлена мета вимагає переосмислення педагогічних підходів, вивчення нових тенденцій розвитку мистецької освіти та шляхи вдосконалення педагогічної творчості та майстерності. І. Г. Песталоцці наголошував, що для розвитку педагогічного мистецтва необхідно володіння методом, заперечував проти рутинності й одноманітності прийомів педагогічної діяльності, в такий спосіб вперше порушивши питання про творчість учителя [2]. Визначальними рисами педагогічної творчості виступають новизна, оригінальність, нестандартність, інноваційність процесу та результату педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в педагогічній науці та практиці (Ф. Н. Гоноболін, А. К. Маркова, І. Ф. Харламов та ін.). Але в гонитві за ідеями творчого підходу до педагогічного процесу слід уникати підробок, оригінальничання. Тому у визначеннях суті педагогічної творчості багато авторів, окрім новизни як провідної характеристики творчої діяльності, наголошують на результативності, високій ефективності педагогічної діяльності, соціальній значущості, доцільності, оптимальності створених педагогічних інновацій.

Саме освіта, культура та мистецтво є фундаментом, на якому базується формування людського капіталу – головного елементу національного багатства країни. Реформування системи освіти та культури, є вкрай необхідними для сприятливого соціально-економічного та демографічного майбутнього, утвердження України на світовій арені як високотехнологічної економічно розвинутої демократичної держави. Директор Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. Соломії Крушельницької Д. Комонько доречно й влучно зауважує, що рівень розвитку держави оцінюється за кількістю талановитих дітей, це її внесок у світову скарбницю надбань людства. На сьогоднішній день можемо з упевненістю заявити: шлях до Європи вже має конкретику – через особистості [1] . Виникає нагальна потреба відтворення культурно-освітнього комплексу. Існуючий в Україні культурно-освітній комплекс перебуває в критичному стані. Перехід до ринкових відносин супроводжується рядом негативних явищ, які проявляються передусім у невідповідності нинішнього рівня освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства, падіння соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності, девальвації загальнолюдських і культурно-національних цінностей; незбалансованості між структурою та обсягами підготовки фахівців і потребами економіки; бюрократизації ланок управління культурно-освітньою сферою.

Незважаючи на прийняття ряду законодавчих актів, урядових програм та інших нормативних документів, які передбачають удосконалення механізмів функціонування та подолання регіональних диспропорцій у забезпеченні населення освітніми і культурними благами, комплексних змін у соціальному житті країни за умов загострення економічної та фінансової кризи не відбувається. Саме тому головним завданням освіти та культури стає формування інтелектуальних, моральних і духовних властивостей особистості.

У сучасній педагогіці професійна мистецька освіта є самостійною, рельєфно окресленим напрямом, діапазон якого охоплює широкий спектр завдань: від духовного становлення особистості до забезпечення належного культурно-естетичного клімату цивілізованої держави. Перехід до нових суспільно-економічних відносин вимагає змін у системі професійної мистецької освіти. Загальновідомим є той факт, що її ефективність знаходиться в прямій залежності від якісного рівня загальної системи естетичного виховання. Цей рівень забезпечують загальноосвітні заклади, культурно-мистецькі установи, творчі спілки та об’єднання. Зараз мережа навчальних закладів системи Міністерства культури і туризму України включає: початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади – позашкільна освіта; спеціалізовані школи (школи-інтернати) – загальна середня освіта та допрофесійна підготовка; вищі навчальні заклади І–IV рівнів акредитації; студії з підготовки акторських кадрів для національних творчих колективів України; аспірантура, докторантура.

Але останнім часом у системі освіти з’являються нові мистецько-навчальні установи: школи-гімназії естетичного виховання, академії мистецтв, різноманітні творчі студії. Головною метою існування цих закладів є пошук найбільш ефективних підходів у реалізації завдань підготовки мистецьких кадрів, висококваліфікованих, конкурентноздатних у світовому культурному просторі. Все це має здійснюватися в одній, забезпеченій матеріально та інтелектуально навчально-виховній системі, де гармонійно поєднуються її складові, і представлена можливість спостерігати за розвитком обдарованої особистості протягом всього періоду професійного становлення, постійно його корегуючи. Добре відомим фактом є твердження, що творчі можливості закладені природою у кожній людині. Але ці можливості повинні бути педагогічно скоригованими, забезпечені професійними основами. Саме тому мистецька освіта є процесом у якому формується цілісне сприйняття прекрасного у мистецтві та дійсності, творче самовиявлення, притаманне кожній людині. Проблема залучення дітей до творчості, підготовка фахівців високого класу в галузі музичного, хореографічного, образотворчого, театрального мистецтв набуває морального змісту, бо за конкретними результатами творчості стоїть внутрішній розвиток особистості, формування людської гідності і самосвідомості, життєвої позиції майбутнього діяча української культури.

Аналізуючи статистичні дані щодо кількісних та якісних показників контингенту початкових мистецьких закладів, ми спостерігаємо певні негативні аспекти, що стосуються їх розвитку. Результати обробки даних, отриманих у Полтавській області, представлено на рис. 1.

Рис. 1. Зміни у розподілі учнів у школах естетичного спрямування Полтавської області

Аналіз даних свідчить, що суттєво вирізняється полтавська музична школа за кількістю контингенту і стабільністю кількості учнів. Кременчуцька ДМШ має критичні показники та жахаючу тенденцію, оскільки відбулось падіння кількості учнів з 860 осіб у 1994 році до 497 осіб у 2008 р. Втрата контингенту складає 58%. Що ж стосується районних мистецьких закладів, то спостерігаємо значне падіння кількості учнів у 1997–1998 роках, а потім стабілізування майже до початкового рівня. Водночас сумнівним є показник якісної наповнюваності сучасних мистецьких закладів. Заради виживання закладам довелося відкривати нові відділення, які користуються найбільшим попитом. Великий обсяг контингенту у сучасних музичних школах складають учні хореографічних відділень та відділів „естрадного співу”. У той же час закриваються відділи народних інструментів (баян, домра, балалайка). На межі зникнення знаходяться (особливо в малих районних містечках) класи скрипки, віолончелі.

Наприклад, у Пирятинській школі-гімназії естетичного виховання на даний час навчається 1 учень з класу віолончелі. При цьому в цій же школі з класу хореографії навчається 93 учні, а з класу естрадного співу – 58. Цей факт не може не викликати занепокоєння. Для поліпшення становища на базі середніх та вищих музичних закладів проводиться безліч всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Але скрутне фінансове становище, застарілість або відсутність музичних інструментів зводить нанівець усі намагання відродити такі народні інструменти, як баян, бандура та ін. Тому нагальною проблемою сьогодення ми вважаємо збереження існуючих відділів та відродження зниклих.

Виходячи з вищезазначеного, робимо висновки, що мистецькі заклади повинні бути поліфункціональними закладами, в яких поєднуються акумуляція світового досвіду та власних національних традицій з експериментальним пошуком конкретних шляхів формування творчого потенціалу обдарованої дитини, підготовки високоосвічених, конкурентноздатних фахівців, спроможних у майбутньому гідно презентувати українське мистецтво. Вимоги часу є підставою для створення динамічних, гнучких структур, спрямованих на пошук нових форм освітньої діяльності, соціально-економічної та культурної ситуації в країні. Засвоєнню мистецьких дисциплін, сприяє широке використання сучасних інформаційних технологій (мультимедійні, комп’ютерні програми, аудіо-, відеоряд), міждисциплінарні та міжфакультетські зв’язки.

Завдання мистецької освіти полягає в тому, щоб, спираючись на вже набутий досвід, створювати найсприятливіші умови організації професійної мистецької освіти обдарованих дітей України, шукати і знаходити шляхи для якісного оновлення української культури.

Література

1. Комонько Д., Андрейко О. Возом до Європи? або Дещо про шлях талановитих дітей України // За вільну Україну. – 2005. – 5 листопада. – С. 6.
2. Анталогия педагогической мысли Украинской СССР. – М.: Педагогика, 1988. – С. 79–80.

© О. Л. Добриньова, 2009.

Надійшла до редколегії 28.02.2009 р.