ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2008] / В. І. Сипченко. Громадянська позиція майбутнього вчителя (теоретичний аспект)

УДК 378

В. І. Сипченко

ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
(теоретичний аспект)

Анотація. У статті розглядаються теоретичні аспекти формування громадянської позиції майбутнього вчителя.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що науковці приділяють значної уваги проблемам особистості викладача вищої школи. Вчені досліджують різні аспекти його професійної діяльності (С. Батракова, А. Бойко, В. Гриньова, О. Дубасенюк, В. Євстратова, М. Євтух, С. Золотухіна, І. Зязюн, М. Красовицький, Н. Кузьміна, В. Лозова, В. Михайловський, О. Мороз, Н. Кичук О. Савченко, В. Семиченко, В. Сластьонін, В. Сухомлинський, Г. Троцко та інші.

Сьогодення вимагає від викладача вищого закладу вирішення нових завдань формування особистості майбутнього фахівця. Одним із таких важливих завдань – громадянське виховання майбутнього вчителя, якому належить виховати покоління людей, яким належить будувати майбутнє нашої держави, творити добробут народу, піклуватися про сьогоднішнє та майбутнє покоління.

Проблема громадянського виховання дуже складна як у теоретичному так і в практичному її вирішенні. На цьому неодноразово наголошував В.О. Сухомлинський. Він писав: «Виховання громадянина – одна із складних проблем не тільки теорії, а й практики педагогічного процесу...».

Аналіз джерел свідчить, що історія громадянського виховання має глибокі корені. Під впливом ідей видатних педагогів, громадських діячів, філософів, митців таких як Томазо Кампанелли, Яна Амоса Коменського, Гегеля, Ф. Ніцше, Аристотеля, Платона складалося громадянське виховання.

На різних етапах розвитку суспільства громадянськість, громадянське виховання, громадянська позиція мали специфічне тлумачення. Проте на всіх історичних етапах буття українського народу і становлення його незалежності високо цінувався громадянський дух наших співвітчизників, їхнє прагнення до свободи і незалежності.

Особливою активністю цей процес визначався у період козацької доби, в другій половині XIX – початку XX ст., а також сьогодні – на початку XXI ст., коли спостерігається пробудження інтелектуальних і моральних сил українського народу.

Формування громадянина є надзвичайно актуальною науково-педагогічною проблемою. Так,

• концептуальні засади національного виховання обґрунтовано в працях М. Євтуха, П. Ігнатенка, В. Кузя, О. Любара, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської та ін.;
• філософський та юридичний аспекти формування громадянських якостей особистості представлено Р. Гуровою, Г. Білоновою та ін.;
• психологічне обґрунтування проблеми виховання громадянина здійснено Б. Ананьєвим, Л. Божович, І. Бехом, М. Левітовим;
• гуманістичні засади громадянського виховання широко розкрито у працях В. Сухомлинського, І. Беха, О. Пометун, О. Дем'янчук та ін.;
• загальнотеоретичні основи побудови цілісного навчально-виховного процесу, спрямованого на формування особистості громадянина представлено в роботах А. Бойко, В. Лозової, К. Чорної, Г. Шевченко та ін.;
• сутність, зміст, форми і методи громадянського виховання представлено в дослідженнях П. Ігнатенко, Н. Косарєвої, В. Поплужного, К. Чорної, В. Сухомлинського;
• експериментальна перевірка засобів і форм формування громадянськості здійснювалася М. Триняк та ін.;
• історично-педагогічний аспект громадського виховання висвітлювався в працях Л. Вовк, С. Золотухіної, П. Ігнатенка, В. Курила, Ю. Руденка, О. Сухомлинської, О. Рацула, М. Чепіль, О. Бенци, Я. Яціва та ін.

Про актуальність обраної нами проблеми свідчить тематика нещодавно проведених у Слов’янському державному педагогічному університеті XIV Всеукраїнських педагогічних читань «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю. Виховання громадянина».

«Виховати громадянина, – писав Василь Олександрович, – означає виховати справжню людину. Ідеал громадянина включає наступні якості: соціальний оптимізм, уміння дорожити святинями як особистими цінностями та святинями свідомості та серця, розуміння сенсу життя; гармонійна єдність загальної та особистісної гідності; почуття обов’язку як стрижень етичної культури; усвідомлена громадянська позиція, що глибоко переживається. Бути справжньою людиною та громадянином – означає жити правильно, любити дітей, високо оберігати свою гідність патріота, громадянина, трудівника» [5].

Для України, яка є поліетнічною державою, – як зазначається в Концепції громадянського виховання особистості – в умовах розвитку української державності, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, яка є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України для розбудови і вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства" [1].

Отже, на порядку денному стоїть надзвичайно важливе й невідкладне завдання – виховання справжнього громадянина й патріота рідної землі. Тільки люди, безмежно віддані національній ідеї, які усвідомлюють свою належність до певної держави, що наділяє її правами та обов’язками, і які мають чітко означену громадянську позицію, здатні відстояти незалежність і соборність України. Громадянська позиція займає в структурі громадянськості чільне місце.

Сучасний вчитель повинен володіти не тільки «набором» професійно-моральних якостей (альтруїзм, терпіння, чутність, милосердя, повага до учнів, справедливість), необхідних для здійснення професійно-педагогічної діяльності, а й якостями громадянина своєї країни, мати чітку громадянську позицію.

Жива педагогічна діяльність, як відомо, завжди багатша, значніша, цікавіша й складніша за концептуальні моделі, схеми, обставини. Поєднуючи в собі і універсальні якості педагогічної діяльності, і унікальні особистісні риси, вона вимагає від вчителя не тільки суто професійно-педагогічних знань, умінь, загальної культури, а й соціально-громадської активності, а саме виявлення громадянської позиції.

Остання ціннісна характеристика педагогічної діяльності набула, як відомо, особливого значення з побудовою України як незалежної, правової, демократичної держави.

Важливість громадянської позиції вчителя обумовлено його роллю і місцем у системі формування особистості, а саме, в тому що:

• педагог є втіленням і носієм духовної і моральної культури;
• педагогічна діяльність обов’язково морально вмотивована;
• спілкування і взаємодії учителя й учнів обов’язково повинні мати високоморальний, гуманний, демократичний характер;
• саме вчитель цілісно впливає на особистість учня, що вимагає від нього емпатії, мистецтва оцінки іншої людини;
• саме вчитель має здатність (і повинен її мати) передбачати, оцінювати не тільки моральні наслідки своїх дій, рішень, вчинків, експериментів, а й подій, зрушень, реформ, що відбуваються в різних сферах життя країни (соціальній, політичній, освітній тощо).

Громадянська позиція як вимога-цінність до особистості вчителя школи і викладача вищого навчального закладу знайшла своє відображення в дослідженнях історико-педагогічного спрямування О. Бабакіної, О. Бенци, М. Євтуха, Т. Завгородньої І. Курлянд, В. Майбороди, Н. Нікітіної, О. Рацула, М. Стельмаховича, М. Чепіль, Я. Яціва та ін. Так, О. Рацул "малюючи" портрет вчителя, викладача, переконливо довів, що громадянська позиція викладачів ВНЗ другої половини XIX ст. не лише пронизувала їхню суспільно-громадську та науково-педагогічну діяльність, але й впливала на формування наукового світогляду у студентів, громадянськості як риси характеру [4]. Так, відомо, що В. Антонович, Б. Багалій, М. Драгоманов, М. Костомаров, М. Максимович, О. Потебня, М. Сумцов та ін. ввійшли в історію як духовні натхненники всього українського, національного, наставники цілих поколінь української інтелігенції, які в майбутньому сприяли її соціально-політичному й культурному відродженню.

Аналіз вимог до вчителя, цінностей професійно-педагогічної діяльності дозволив констатувати, що сьогодні є принаймні дві позиції. Так, одні автори серед численних вимог і цінностей прямо не називають громадянськість вчителя як особистісну якість, як професійно необхідну якість тощо. Однак, комплекс якостей, що визначають вчені, педагоги, що необхідні для професійного зростання вчителя, для ефективного виконання своїх обов’язків і реалізації освітньо-виховних функцій, вміщує такі, що є основою громадянськості (чесність, принциповість, вміння відстоювати власну думку тощо). Інші, - зокрема, В. Кукушкін, безпосередньо вказують на необхідність, важливість саме сьогодні вчителю мати громадську позицію, бути активним громадянином. Так, він зазначає, що такими цінностями-вимогами – є активна педагогічна позиція, професійно-педагогічна спрямованість особистості; ставлення до педагогічної праці; інтереси і духовні потреби; професійно-моральні якості; професійні знання, уміння аналізу і самоаналізу, уміння морально-вольової саморегуляції тощо [2] .

Загальновідомою є теза про те, що виховують не навчальні програми під- ручники, виховує особистість. Саме особистість, - на думку К Ушинського, - може виховати справжню особистість. Ось чому у вихованні громадянськості майбутнього вчителя значну роль відіграє громадянська позиція викладача вищого навчального закладу.

Важливість громадянської позиції викладача вищого педагогічного закладу обумовлено його роллю і місцем у системі формування особистості майбутнього вчителя, а саме, в тому що:

• викладач вищої школи є втіленням і носієм духовної і моральної культури;
• педагогічна діяльність викладача вузу обов’язково морально вмотивована;
• спілкування і взаємодії викладача і студента обов’язково повинні мати високоморальний, гуманний, демократичний характер;
• саме викладач цілісно впливає на особистість студента, що вимагає від нього емпатії, мистецтва оцінки іншої людини;
• саме викладач має здатність (і повинен її мати) передбачати, оцінювати не тільки моральні наслідки своїх дій, рішень, вчинків, експериментів, а й подій, зрушень, реформ, що відбуваються в різних сферах життя країни (соціальній, політичній, освітній тощо).

Це в свою чергу вимагає від керівництва вищого навчального закладу такої організації навчально-виховного процесу, який би дозволив всебічно впливати на формування особистості майбутнього вчителя, його життєвої та громадянської позиції тощо.

Громадянській спрямованості навчально-виховного процесу сприяє громадянсько-орінтована комунікативна взаємодія викладача зі студентами. Щоб така взаємодія була ефективною, педагог повинен бути референтною особою для тих, кого він навчає: студенти не лише одержують від нього певну інформацію, але й усвідомлюють оцінку з позиції громадянськості. Якщо викладач не визначився зі своєю позицією, пасивний у свої діях, це негативно впливатиме на розвиток громадського світогляду студентів. У цій комунікативній взаємодії педагог повинен бути не лише простим ретранслятором цікаво патріотично-спрямованої інформації, він виступає високо свідомою, високоморальною особистістю, повністю відповідає вимогам, що притаманні справжньому громадянинові нашої держави. У справжнього педагога нема морального права навчати тим якостям громадянина, яких йому бракує .

Разом із тим студенти добре розрізняють, де педагог просто транслює навчальний матеріал, з відповідною громадянською наповненістю, а де він виступає з власною особистою громадянською позицією. Щоб збіг подібних орієнтацій між студентами та педагогом легше відбувався, не повинно існувати розбіжностей між трансльованими викладачем поняттями й його особистою громадянською позицією.

Ми глибоко переконані в тім, що в вищому педагогічному закладі треба створити таку атмосферу, в якій би наш студент від дня посвяти і до останнього дзвоника, який пролунає після п’яти років напруженої творчої праці, відчував себе вчителем.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що нормами, вимогами, що регламентують професійно-педагогічну діяльність вчителя виступають цінності, як пізнавально-діюча система, що визначає відносини між поглядами на проблеми освіти і виховання в професійно-педагогічній діяльності вчителя.

Цінності педагогічної діяльності об’єктивні, бо вони формуються в ході історичного розвитку суспільства, системи освіти і фіксуються в педагогічній науці у формі ідей, концепцій, теорій, вимог.

Отже, педагогічні цінності, як зазначає І. Ісаєв, виступають в якості відносно стійких орієнтирів, з якими педагоги співвідносять своє життя і педагогічну діяльність. Педагогічні цінності є умовами і результатом діяльності, мають різні рівні існування. Цінності загальнолюдські (добро, красота, справедливість, обов’язок, честь, гідність) також складають палітру цінностей педагогічної діяльності.

Процес набуття студентами знань, участь його у науково-дослідній роботі, активну участь у суспільно-громадському житті навчального закладу, міста, участь у різних формах виховної роботи, створюють передумови для формування в них громадянськості, громадянської позиції і дозволяють студентові реалізувати свою позицію, продемонструвати її, стимулюють його до активної професійної самореалізації, до прояву як свого громадянського «Я», позитивно впливають на його майбутнє Я-професійне.

Результативність громадянського виховання залежить від педагогічних технологій, які використовуються викладачами вищої школи для формування громадянської самосвідомості студентів, від тих соціальних відносин, що склалися в нашому суспільстві. Завдання вищого навчального закладу полягає в створенні відповідних умов для самовизначення, самовдосконалення майбутнього педагога в навчально-виховному процесі.

Формування громадянської позиції в студентів вищого педагогічного закладу можливе за умови розробки певної технології, яка передбачає мотиваційно-цільовий, діагностичний, когнітивний, процесуальний, контрольно-корегуючий компоненти.

Реалізація даних компонентів, на нашу думку, сприятиме формуванню позитивної мотивації у майбутніх учителів щодо громадянської позиції, усвідомленню ролі і значення її в становленні особистості громадянина в сучасних умовах, оволодінню системою правових, політичних, екологічних, економічних, загальнокультурних знань, формувань умінь висловлювати і обстоювати власні погляди, переконувати і бути толерантними до інших людей, аналізувати свої і чужі ідеї і вчинки, а що саме головне, допоможе їм формувати громадянськість у їхніх майбутніх учнів, в душах яких вони будуть сіяти мудре, добре і вічне.

Література

1. Концепція громадянської освіти в школах України: Проект Проект / Кол. авт.: С. Г. Рябов, І. В. Жадан, Т. В. Клинченко та ін. // Шлях освіти. – 2001. - №1. – С.26-31.
2. Кукушкин В. С. Введение в педагогическую деятельность: Учебное пособие. Серия "Педагогическое образование". – Ростов н/Д.: Издательский центр "МарТ", 2002. – 224с.
3. Нікітіна Н. Формування громадянської позиції в учнів педагогічного ліцею в навчально-виховному процесі: Дис. ... канд. пед. наук / СУНУ імені В. Даля. – Луганськ, 2007 – 253с.
4. Рацул О. А. Проблема формування громадянськості студентів вищих навчальних закладів України в другій половині ХІХ – початку ХХ століття: Дис. ... канд. пед. наук. / ХНПУ імені Г.С.Сковороди. – Х., 2005. – 186с.
5. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину. – Т.2. – К.: Рад. шк., 1976.

© В. І. Сипченко, 2008.