ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №1 [2010] / О. А. Горчакова. Особливості діяльності керівника в навчальному закладі з поліетнічним складом учнів

УДК: 378.013+370.113+323.631

О. А. Горчакова

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
З ПОЛІЕТНІЧНИМ СКЛАДОМ УЧНІВ

Анотація. У статті розглянуто особливі риси поліетнічного колективу навчального закладу як об’єкту управління, аналізуються напрями діяльності керівника навчального закладу. Наведено дані експериментальної роботи з вивчення особливостей управління поліетнічним колективом.
Ключові слова: керівник навчального закладу, поліетнічний колектив.

Аннотация. В статье рассмотрены особенности полиэтнического коллектива учебного заведения как объекта управления и проведен анализ основных направлений деятельности руководителя учебного заведения. Приведены данные экспериментальной работы по изучению особенностей управления полиэтническим коллективом.
Ключевые слова: руководитель учебного заведения, полиэтнический коллектив.

Abstract. This article features the analysis of specialties of polyethnic collective as a management object and the basic directions of activity of the head of such educational institution. The data of experimental work on studying of features of management polyethnic collective is cited.
Keywords: the head of an educational institution, polyethnic collective.

У сучасних умовах підсилюються інтеграційні процеси в життєдіяльності багатонаціонального суспільства, розширюються міжнаціональні й міжнародні контакти, відбуваються активні міжнародні обміни. Сьогодні на мапі світу практично не залишилося моноетнічних і монокультурних держав. Навчальні заклади стають багатонаціональними. Кількість багатонаціональних колективів в умовах міграції населення, змішання націй, росту кількості міст зростає, вони стають масовим явищем. Багатонаціональний, полікультурний склад учнів впливає на організацію системи освіти, на відносини між учасниками навчально-виховного процесу, тому керівники навчальних закладів повинні знати про особливості своєї діяльності в умовах поліетнічного складу учнів.

Проблемі міжнаціональних відносин і міжнаціонального спілкування присвячена значна кількість філософської, соціологічної й психолого-педагогічної літератури. Філософський аспект зазначеної проблеми досліджували М. О. Бердяєв, Л. М. Гумильов, Ж. В. Ільєнков, М. С. Каган, М. О. Лосський, В. С. Соловйов, Г. Г. Шпет та ін. Етносоціологічний аспект досліджуваної проблеми представлений у працях Ю. В. Арутюняна, Л. М. Дробіжевої, О. Г. Здравомислова, О. О. Соколова та ін. Загальнотеоретичні основи національних і міжнаціональних відносин розглянуті в дослідженнях Р. Г. Абдулатипова, Ф. С. Бабейко, Ю. В. Бромлея, 3. Т. Гасанова, М. С. Джунсова, Л. М. Дробіжевої, Р. Г. Подольного, І. І. Сєрової та ін. Проблемі формування національної самосвідомості присвячені праці О. В. Іванова, С. М. Кириченко, Л. П. Прокошенкова та ін. У науковій літературі розглядаються: проблема виховання етнокультурної толерантності (І. М. Афанасьєв, Т. Н. Петрова, 3. Ф. Мубінова, Т. С. Таюрська й ін.), діалог культур у полікультурному освітньому просторі, в освіті та вихованні (О. В. Бондаревська, Н. В. Бордовська, Н. М. Воскресенська, О. В. Гукаленко, Я. Г. Гулецька, О. М. Джуринський, Н. Н. Кифоренко, А. О. Реан), у мультікультурній освіті (Г. В. Палаткіна), у багатокультурній освіті (Г. Д. Дмітрієв), в інтернаціональному вихованні (О. М. Джуринський, А. І. Кузьминський, В. Л. Омеляненко), у національному вихованні (В. В. Бойченко); діалог культур в етнопедагогіці та етнопсихології (Г. Н. Волков, В. С. Кукушін, І. Данілюк, О. М. Бандурка, В. А. Друзь, П. І. Гнатенко та ін.). Зауважимо, що сьогодні відсутні спеціальні дослідження, які розглядають діяльність менеджера освіти в полікультурному освітньому середовищі.

Мета статті полягає у визначенні особливих рис поліетнічного колективу навчального закладу як об’єкта управління та аналізі основних напрямів діяльності керівника навчального закладу.

У південному регіоні України більшість колективів навчальних закладів за складом є багатонаціональними, поліетнічними. У школах і вищих навчальних закладах Одеської області спільно навчаються діти українців, росіян, молдаван, євреїв, греків, вірмен, болгар, гагаузів, німців й інших народів. Для таких колективів характерна активність міжетнічного спілкування, зумовлена формуванням їх за територіальною ознакою, комплектуванням із національностей, які традиційно проживають у конкретних районах і звикли постійно контактувати й поважати традиції, звички, норми поводження одні одних. Водночас сфера подібних міжнаціональних відносин в регіоні перебуває в постійному розвитку і здатна більшою або меншою мірою трансформуватись залежно від обставин.

Багатонаціональні колективи відрізняються від мононаціональних груп своєю соціальною організацією. У контексті дослідження становлять інтерес мотиви консолідації людей усередині об’єднань за національною ознакою – національною приналежністю, культурною специфікою, своєрідністю мови, звичаїв, традицій. Усе це повинно бути предметом уваги й турботи, повинно фіксуватися в інтересах ефективності виховних зусиль. Знання специфіки прояву національно-психологічних особливостей представників конкретних етнічних спільностей полегшує діяльність педагогів. Як показують дослідження, у багатонаціональних учнівських колективах іноді виникають конфлікти на національному ґрунті, прояв елементів «неусвідомленого» шовінізму, зневаги до учнів іншої національності. Причиною зазвичай бувають недоліки сімейного виховання, негативний вплив сучасного соціального середовища, засобів масової інформації й т.ін. Ці явища, як правило, розвиваються в умовах відсутності спеціальної виховної роботи з їхнього попередження й впливу «почуття юрби».

Міжетнічні конфлікти відбуваються між окремими представниками, соціальними групами різних етносів. Етносом рухає потреба в самозбереженні, захисті своїх цінностей і традицій. Найбільш хворобливі й емоційно наповнені конфлікти виникають у результаті обмеження цінності етносу. Ціннісні конфлікти можуть мати місце в будь-якій сфері життєдіяльності суспільства, але більш яскраво специфіка ціннісних міжетнічних конфліктів виявляється у протиріччях, пов’язаних із розбіжностями в культурі, мові, релігії й інших соціокультурних особливостях етносів. Більшість особливостей в етнічних конфліктах має соціокультурний характер, наприклад, розбіжності в мові, релігії, нормах, цінностях, звичаях, традиціях, стереотипах, національних символах, способах мислення й поводження. Етнічна група або окремий представник етносу може почувати себе дискримінованими за духовними показниками (пригноблюють релігію, обмежують можливості використання мови, не поважають звичаї й традиції), що з великою ймовірністю може стати причиною конфлікту. Іноді учні погано володіють мовою, якою ведеться викладання в школі, що ускладнює можливість спілкування з однолітками, перешкоджає взаємодії з іншими членами багатонаціонального колективу, соціалізації. Такі діти можуть мати низьку самооцінку й відчувати національну неповноцінність.

Керівники багатонаціональних колективів, педагоги повинні робити все від них залежне, щоб їхня робота з формування культури міжнаціонального спілкування була гарно продумана, ретельно спланована, послідовна на всіх етапах. Основною складовою цієї діяльності є вивчення національно-психологічних цінностей різних етнічних спільностей. Педагогам необхідно попередньо ознайомитися зі звичаями й традиціями народів, представники яких навчаються в колективі. Добре, якщо в них є досвід спілкування, тоді вони приходять у багатонаціональний колектив уже з певними уявленнями про форми поводження своїх учнів, їхні можливі реакції на ті чи інші виховні заходи, а також про способи стимулювання їх соціально орієнтованої діяльності. Педагог у спілкуванні з ними може систематизувати свої спостереження.

Керівникові навчального закладу важливо постійно аналізувати складні ситуації в міжнаціональних відносинах, проводити роботу з вивчення національно-психологічних особливостей дітей, сприяючи створенню дружніх відносин у колективі. Необхідно пам’ятати, що вивчення психології представників різних національностей повинно бути процесом безперервним, що постійно вдосконалюється й заглиблюється. Це надзвичайно кропітка робота, але без неї не може бути успіху при здійсненні педагогічного впливу на представників етнічних спільностей. Незнання національно-психологічних особливостей членів колективу веде до міжнаціональних неузгоджень, і тоді починає діяти феномен, що називають взаємною відчуженістю. Наслідки її небезпечні – це загострення морально-психологічних відносин, відсутність взаєморозуміння піл час спільної діяльності.

Вочевидь, що керівник навчального закладу й викладачі повинні мати високу культуру міжнаціонального спілкування, почуття такту, делікатність у відносинах із представниками різних етносів. Щоб здійснювати на них виховний вплив, необхідно бути обізнаним з національно-психологічними цінностями. Урахування національно-психологічних цінностей припускає особливу побудову виховної роботи в колективі, особливу конструкцію виховних справ, які можуть сприяти або, навпаки, перешкоджати адаптації представників тієї чи іншої націй до вимог з боку педагога.

Таким чином, можна виділити риси поліетнічного колективу навчального закладу як об’єкта управління: активність міжетнічного спілкування та його постійний розвиток, що спричиняється необхідністю міжкультурного діалогу; потенційна наявність міжетнічних конфліктів; наявність певних труднощів у спілкуванні членів колективу й навчанні (мовний бар’єр і культурний бар’єр); особливості соціальної організації: консолідація людей за національною приналежністю; можливість розширення практики спілкування із представниками інших етносів і культур. Як бачимо, ці особливості можуть мати як позитивний, так і негативний характер. Багатонаціональний склад учнів у навчальному закладі накладає відбиток на всі компоненти педагогічної системи. Керівник повинен бачити й усвідомлювати специфіку існуючої педагогічної системи.

Перед керівником навчального закладу з поліетнічним складом учнів постає, насамперед, завдання щодо виявлення оптимальних шляхів функціонування багатонаціонального навчального закладу з метою задоволення освітніх потреб учнів. Подібна стратегія означає ефективне виховання й навчання, при якому учні здобувають знання про людей, події, ідеали, готуються жити у вільному, плюралістичному суспільстві. Політика багатонаціональних навчальних закладів повинна бути спрямована на виховання основ міжкультурного спілкування серед учнів. Необхідно враховувати період адаптації учнів в умовах поліетнічного навчального закладу, мовний бар’єр, взаємодію культурних традицій, розвивати здатність учнів жити, спілкуватися й розвиватися в умовах багатокультурності. Без виршення цих проблем учень не зможе мати однакові можливості для подальшого особистісного й професійного розвитку, побудови кар’єри.

Важливим напрямом у діяльності керівника навчального закладу з поліетнічним складом учнів є робота з попередження міжетнічних конфліктів у навчальному закладі. Вона полягає у створенні соціально-психологічного клімату, що буде сприятливим для розвитку розуміння, поваги й прийняття культури різних народів, представники яких навчаються у навчальному закладі. У роботі з розвитку міжетнічного й міжкультурного діалогу у навчальному закладі існує низка труднощів об’єктивного характеру, зокрема об’єктивне протиріччя при сполученні національного й патріотичного виховання з полікультурним вихованням. Для ефективної організації роботи керівника в поліетнічному колективі необхідно враховувати проведення відповідних заходів при плануванні, організації, контролі й аналізі навчально-виховної роботи у навчальному закладі.

Нами проводилася експериментальна робота з вивчення особливостей управління поліетнічним колективом. Базою дослідження став Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського. Мета експериментальної роботи полягала у виявленні: 1) впливу етнічного фактора на поводження студентів; 2) шляхів міжкультурного діалогу у рамках навчального закладу з поліетнічним складом учнів; 3) якостей, якими повинен володіти викладач у навчальному закладі з поліетнічним складом учнів. Сутність експериментальної роботи полягала в проведенні анкетування серед студентів і викладачів педагогічного університету, спостереження за їхньою діяльністю під час відвідування занять і позанавчального спілкування.

Насамперед нас цікавив вплив етнічного чинника на поводження студентів. Ми виходили з того, що студентське середовище – це одна з найбільш інтенсивних зон міжетнічних контактів. У великі міста приїжджає навчатися молодь різних національностей як з країни, так і з-за кордону. У вищих навчальних закладах зустрічаються представники різноманітних етнічних груп, вступають у контакт різні системи світосприймання й світорозуміння. У результаті цих контактів у студентів закріплюються стереотипи міжетнічного сприйняття й поводження, які вони пронесуть крізь усе життя. Студентський вік (18-22 роки) є вирішальним періодом розвитку етнічної самосвідомості, її зміцнення й закріплення [1, с. 69-75] . У період навчання у вищому навчальному закладі етнічна самосвідомість студента розширює систему його уявлень про світ і зміцнює його місце в ньому. Студентський вік є кризовим переходом між юністю й дорослістю, протягом якого в особистості відбуваються багатомірні, складні процеси: знаходження дорослої ідентичності й нового ставлення до світу.

Студентам (138 осіб) було запропоновано відповісти на запитання анкети. 52% з них зазначили, що серед друзів і близьких мають представників інших національностей (табл. 1). Це відображає багатонаціональність південного регіону України. Крім того, у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського й інших ВНЗ міста навчаються представники багатьох національностей. Слід зазначити, що є різниця у міжнаціональному спілкуванні в українських і іноземних студентів. Українські студенти більше спілкуються з представниками різних національностей. Студенти-іноземці більш схильні спілкуватися з представниками свого етносу.

Таблиця 1

Розподіл відповідей студентів на запитання:
«Чи багато серед ваших друзів і близьких представників інших національностей?»

На запитання про те, чи часто виникають проблеми з представниками інших національностей, 41% студентів відповіли, що іноді виникають, а 43% відзначили, що такі проблеми виникають рідко (табл. 2). Ці результати свідчить, що в Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського наявний досить низький рівень конфліктності, пов’язаної з етнічними проблемами. Студентів більше хвилюють проблеми оцінки їхніх знань, якості освіти, організації навчального процесу в університеті.

Таблиця 2

Розподіл відповідей студентів на запитання:
«Чи часто у вас виникають проблеми із представниками інших національностей?»

Загалом у повсякденному житті етнічна самоідентифікація більшості студентів не актуалізована й не займає провідних позицій. Незважаючи на це, студенти виявляють досить жвавий інтерес до різних етнічних питань. Водночас слід зазначити існування елементів упередженості й негативізму в національних відносинах. Хоча багато студентів мають серед друзів і близьких представників інших національностей, досить значна їх кількість визначає своє ставлення до людини, виходячи з її етнічної приналежності.

Наймогутнішим мобілізаційним фактором для більшості студентів є образа за національною ознакою або негативною оцінкою народу, до якого належить людина. Саме це найчастіше залишає глибокий слід у пам’яті людини й змушує вживати певні дії. Ще одним потужним фактором етнічної мобілізації є причетність або співпереживання загальному успіху або досягненню. Так, відповіді на запитання про те, що найчастіше поєднує студента з представниками його національності, були такими: 37% опитаних студентів відповіли, що найбільше зближує спільне переживання національних трагедій, 39% зазначили, що поєднують успіхи в спорті, політиці або культурі, тобто гордість за досягнення своєї національності; 8% студентів відзначили, що із представниками своєї національності їх зближують політичні переконання і, зрештою, 16% опитаних студентів заявили, що зближує протиставлення іншим національностям (табл. 3).

Таблиця 3

Розподіл відповідей студентів на запитання:
«Що найчастіше поєднує вас із представниками вашої національності?»

Цікаво, що при виникненні міжетнічних конфліктів студенти заявили: 44% – що відчувають несправедливість, 29% – що такі конфлікти їх сильно зачіпають, 27% – що намагаються ігнорувати такі конфлікти і не втручатися в них (див. табл. 4).

Таблиця 4

Розподіл відповідей студентів на запитання:
«Визначте Ваше ставлення до міжетнічних конфліктів?»

Більшість студентів бажають розширювати свою міжкультурну компетентність. 52% респондентів заявили про значний інтерес до культур інших народів. Однак, нарівні з цим 26% студентів заявили, що ніколи не замислювалися над цим запитанням, а 22 % не цікавляться культурою інших народів (табл. 5). Такі результати дослідження підвели нас до висновку, що було б доцільно розробити й упровадити в навчально-виховний процес ПНПУ ім. К.Д. Ушинського розроблений нами проект «Діалог культур».

Таблиця 5

Розподіл відповідей студентів на запитання:
«Чи хотіли б ви більше довідатися про культуру інших народів?»

 У ході експериментальної роботи нас цікавило: яким шляхом студенти розширюють свої знання про культуру інших народів? Результати анкетування показали, що одним із кращих способів розширення своєї міжкультурної компетентності сучасні студенти вважають подорожі й безпосереднє спілкування з представниками інших національностей. Варто також відзначити незначну роль університету у формуванні в студентів знань про культуру інших народів (лише 9% опитаних студентів – див. табл. 6).

Таблиця 6

Розподіл відповідей студентів на запитання:
«Яким шляхом ви розширюєте свої знання про культуру інших народів?»

Крім анкетування студентів, ми використовували інтерв’ю й анкетування серед викладачів університету. Опитані нами викладачі університету (28 осіб) підтвердили, що конфлікти на міжнаціональному ґрунті в університеті зустрічаються досить рідко. Водночас, викладачі зауважили, що в місії навчального закладу недостатньо чітко зазначена мета – розвивати здатність студентів жити, спілкуватися й розвиватися в умовах багатокультурності. Вони обґрунтовують цю думку тим, що останнім часом значно збільшилася кількість іноземних студентів, які навчаються в університеті, розширилися міжнародні зв’язки університету й можливості студентів і викладачів виїжджати за кордон на навчання й стажування. Усе це потребує значної роботи з формування культури міжнаціонального спілкування у викладачів і студентів університету. Така необхідність пов’язана також із тим, що університет готує майбутніх учителів – професіоналів, які будуть виховувати наступні покоління молоді. Серед якостей, якими повинен володіти викладач, який працює з студентами різних національностей, викладачі університету відзначили: толерантність; повагу до людської особистості; терпіння й спокій; емпатію; об’єктивність; знання національних традицій й особливостей комунікації; культуру спілкування; уміння поєднувати студентів у єдиному навчальному колективі; уміння враховувати в роботі освітні потреби студентів різних національностей, навіть якщо вони протилежні; уміння управляти міжетнічними конфліктами й інші.

Таким чином, проведене дослідження підвело нас до необхідності розробити й запропонувати до впровадження в навчально-виховний процес університету спецкурс «Основи міжкультурної комунікації в освіті».

Література

1. Вяткин Б. А. Этническое самосознание как фактор развития индивидуальности / Б. А. Вяткин, В. Ю. Хотинец // Психологический журнал. – 1996. – Т. 17. – № 5.

© О. А. Горчакова, 2010.