ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №1 [2010] / І. І. Осадченко. Різнорівнева ефективність застосування ситуаційної методики навчання у ВНЗ

УДК 37.02: 378.14

І. І. Осадченко

РІЗНОРІВНЕВА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ
СИТУАЦІЙНОЇ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ У ВНЗ

Анотація. У статті на основі аналізу теоретичних та практичних надбань узагальнено різнорівневу ефективність застосування ситуаційної методики навчання у вищих навчальних закладах. Означені позитивні аспекти згруповано за двома рівнями: викладацьким (практичним) та дидактичним (теоретичним), кожен з яких, водночас, має свої вияви та характеристики.
Ключові слова: ситуаційна методика навчання; викладацький рівень; дидактичний рівень; кейс-метод.

Аннотация. В статье на основе анализа теоретических и практических приобретений обобщено разноуровневую эффективность использования ситуационной методики обучения в высших учебных заведениях. Указанные позитивные аспекты сгруппированы за двумя уровнями: преподавательским (практическим) и дидактическим (теоретическим), каждый из которых, в тоже время, имеет свои выявления и характеристики.
Ключевые слова: ситуационная методика обучения; дидактический уровень; преподавательский уровень; кейс-метод.

Abstract. Multi-level efficiency of the situational training technique application in higher educational establishments on the basis of theoretical and practical heritages analysis are generalized in the article. The designated positive aspects are grouped in two levels: teaching (practical) and didactic (theoretical), each one of which, at the same time, has its own displays and characteristics.
Keywords: situational training technique; teaching level; didactic level; case-method.

Метою та пріоритетами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті передбачено розробку і запровадження освітніх інновацій, щоб забезпечити ефективність формування особистості, яка підготовлена до життя і праці у світі, що постійно змінюється. Тому у сфері вищої освіти все більше постає необхідність пошуку оптимальних вирішень сучасних освітніх завдань, ретельного аналізу нових або не повною мірою реалізованих відомих форм навчання. Застосування різних форм навчання дасть можливість студентам сформувати необхідний практичний досвід, щоб розраховувати на істотне підвищення ефективності майбутньої професійної діяльності [9, с. 26].

З цією метою сам процес професійної підготовки має підпорядковуватися принципу різнорівневої ефективності, тобто виокремленню спеціальних ознак – орієнтирів доцільності та значущості застосування певної технології навчання на рівнях компетентного функціонування педагогічного процесу у ВНЗ. Це стосується, насамперед, відносно нових технологій навчання, таких як ситуаційна методика навчання, яку розглядаємо як вид технології (інтерактивні методики), що робить її спеціальним засобом навчання: комплексною колективною роботою над практично-проблемною професійною ситуацією за певним технологічним алгоритмом.

Незважаючи на недоліки впровадження на практиці ситуаційної методики навчання, вона має значні переваги, про що свідчать результати проведених зарубіжних та вітчизняних досліджень О. Баєвою, В. Біскупом, Х. Гусок, С. Галалу, І. Данькіною, С. Джеломановою, О. Долгоруковим, І. Івановою, Г. Каніщенко, Л. Карпинською, І. Катерняк, С. Ковжогою, В. Конащук, В. Лободою, Ю. Лопатинським, В. Мітюковим, Л. Острівною, А. Полєжаєвим, В. Свірідовою, А. Сімаровою, С. Тузіковим, С. Цесаренком, Л. Чижевською, П. Шереметою, В. Ягодніковою та ін. Однак, у своїх роботах дослідники досить розрізнено, не систематизовано характеризують ознаки ефективності застосування ситуаційної методики навчання, що значно применшує її практичну значущість. Відтак, постає необхідність узагальнити теоретико-практичні доробки щодо визначення різнорівневої ефективності застосування ситуаційної методики навчання у практиці ВНЗ.

Позитивні відгуки щодо застосування ситуаційної методики навчання [1-12] ми умовно розподілили за двома рівнями: викладацьким (практичним) та дидактичним (теоретичним). Охарактеризуємо детальніше ознаки ефективності застосування ситуаційної методики навчання кожного рівня у ВНЗ.

І. Викладацький рівень: значення, ефективність застосування ситуаційної методики навчання для суб’єкта «викладач».

Використання ситуаційної методики навчання змінює у позитивний бік ставлення студентів не стільки до самого предмету, скільки до окремого викладача, оскільки таке навчання накладає підвищену відповідальність на останнього. Такі обставини викликані тим, що конкретні поради стосовно поведінки у певних ситуаціях, які можуть виникати на занятті, давати важко, отож викладачу треба не тільки організувати роботу груп, спрямувати її у конструктивному напрямі, нейтралізувати тих, хто заважає, але й бути готовим до несподіванок, оперативно реагуючи на різноманітні реакції студентів [5, с. 30; 3]. У результаті викладач зможе «не тільки відчути достоїнства нової методики, але і знайти могутній потенціал свого власного інтелектуального оновлення» [10, с. 86]. Одночасно така методика виступає образом мислення викладача, його особливою парадигмою, що дозволяє інакше думати і діяти. Такий метод, як ніякий інший, виявляє стиль викладача, зводячи до мінімуму вияви авторитарної педагогіки, зобов’язуючи цілеспрямовано шліфувати манеру поведінки, щоб досягнути очікуваного результату [8, с. 80].

Позитивними особливостями дослідники також називають отримання викладачами персоналізації навчальних матеріалів, повторюваності, нелінійності навчання, легкості оновлення матеріалів курсу [12]. Навіть відсутність централізовано розроблених, методично узгоджених програм та методик викладання, має позитивні аспекти, бо це дає імпульс творчому пошуку викладачів [5, с. 28].

Узагальнення позитивного значення застосування ситуаційної методики навчання викладацького рівня (для суб’єкта «викладач») ми зобразили схематично (рис. 1).

Рис. 1. Позитивне значення, ефективність застосування ситуаційної методики
навчання викладацького рівня (для суб’єкта «викладач»)

ІІ. Дидактичний рівень – теоретико-практичне значення, ефективність для процесу навчання в цілому.

О. Долгоруков до переваг методу case-study відносить використання принципів проблемного навчання (формування навичок вирішення проблем, можливість роботи групи на єдиному проблемному полі, де механізм ухвалення рішення адекватніший життєвій ситуації, ніж заучування термінів з подальшим їх переказом типового заняття, оскільки вимагає не тільки знання і розуміння термінів, але і уміння оперувати ними, аргументувати свою думку) [1].

Індивідуальний аналіз кейсу та його подальше обговорення в групі дають набагато більші можливості для розвитку фахової майстерності, ніж попереднє заучування підручника чи конспекту лекцій [12, с. 6-7]. Великі кейси також вимагають уміння відібрати серед сукупності інформації корисні для аналізу дані [9, с. 99]. Таке навчання здійснюється за принципом органічного поєднання теорії і практики: «Вчись, працюючи», максимально наближаючи студента до реального життя і до реальної професійної діяльності з усіма її особливостями [8, с. 80]. Отримується своєрідна «картина майбутнього» шляхом організації знань за минулим досвідом, який підкріплено теорією, тобто достовірний і узагальнений досвід [2, с. 46]. Значно різноманітнішою та привабливішою стає самостійна робота студентів [9, с. 111].

Провівши дослідження застосування технології кейс-методу у вищій школі, І. Катерняк, В. Лобода, Л. Острівна [12] приходять до таких висновків:

1. Студенти навчаються краще, коли їм цікаво і вони відчувають свої успіхи в опануванні знань, тобто реалізується принцип емоційності навчання.

2. Вдале поєднання застосування ситуаційних вправ, комп’ютерних симуляцій підсилює викладацькі прийоми, підвищує здатність викладача реагувати на індивідуальність студентів.

3. Ситуаційна методика не замінює, а лише доповнює традиційні заняття

Дидактична значущість розробки ситуаційної вправи полягає у тому, що «у кожному конкретному випадку викладач розробляє індивідуальні технології до певної навчальної теми» [8, с. 80].

За словами Ю. Сурміна, створюється можливість для досягнення «ефекту мультиплікатора», тобто для створення нових методичних композицій і методик на основі ситуаційної, що значно активізує творчий потенціал студентів та навчального процесу загалом [7, с. 18].

Аналізуючи практику використання методу кейсів у канадській вищій школі, зокрема професійного педагогічного спрямування, Л. Карпинська виділяє такі їх переваги: забезпечення багатого і реалістичного погляду на світ викладання; надання змоги учасникам побачити в комплексі викладання шкільні навчально-виховні ситуації; надання учасникам можливості робити узагальнення, застосовуючи для цього теоретичні знання; навчання педагогічному мисленню [4, с. 164–165].

Ситуаційну методику навчання вкрай необхідно увести у процес підготовки спеціалістів, у професійній реальності яких домінує ситуаційне знання і ситуативна діяльність, з метою надання майбутнім спеціалістам певної динамічності, здатності діяти результативно у нестандартних ситуаціях [7, с. 61].

Теоретико-практичне значення застосування ситуаційної методики навчання дидактичного рівня (для процесу навчання в цілому) можна узагальнено також представити схематично (рис. 2).

Таким чином, застосування ситуаційної методики навчання має ряд переваг на викладацькому рівні щодо значення цієї методики для названого суб’єкта навчання, що, насамперед, виявляється у переорієнтації викладацьких поглядів, інтерактивності, домінуванні розвитку індивідуального творчого потенціалу. Дидактичний рівень (теоретико-практичне значення для процесу навчання в цілому) виявляється у функціонуванні за таких умов принципів проблемного навчання, формування у студентів широко спектру практично-професійних умінь та навичок, насамперед, комунікативних, аналітичних тощо.

Сьогодні метод case-study активно використовується в зарубіжній практиці бізнес-освіти: «Гарвардська школа бізнесу виділяє майже 90% навчального часу на розбір конкретних кейсів, зберігаючи пріоритетне значення методу case-study в навчанні бізнесу. Ситуаційне навчання за гарвардською методикою – це інтенсивний тренінг слухачів з використанням відеоматеріалів, комп’ютерного і програмного забезпечення. Середньостатистичний студент Гарварду або будь-якої іншої бізнес-школи за час свого навчання опрацьовує сотні кейсів. Щороку в Гарварді видаються сотні нових кейсів, методичної допомоги і доповнень до колекції кейсів [1]. Насамперед, активне застосування кейс-стаді спричинене тим, що у будь-якому випадку вироблення моделі практичної дії, чим і є процес аналізу професійної ситуації, «представляється ефективним засобом формування професійних якостей тих, хто навчається» [3, с. 186]. Певно тому, у одному із анкетувань після проведення нами семінару-тренінгу із використанням ситуаційного технології навчання студенти назвали «цей тип навчання найпродуктивнішим».

Рис. 2. Позитивне значення застосування ситуаційної методики навчання
дидактичного рівня (для процесу навчання у цілому)

У процесі дослідження підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в університетах США К. Рибачук визначив, що навчання в системі діяльності моделей критичної педагогіки передбачає використання широкого арсеналу організаційних форм і методів педагогічної освіти, серед яких особливе місце посідають: написання творчих робіт, публічна презентація проектів, атестація та оцінювання знань студентів за допомогою портфоліо, використання дискусій, обговорення «кейсів» та власного досвіду студентів [6, с. 9-10].

Окремі науковці вказують перелік дисциплін, у процесі викладання яких може бути застосований кейс-метод як ефективний інтерактивний метод навчання: економічні, суспільні і соціальні науки, мова й література та професійні дисципліни [11]. Практичний досвід залишає усе менше дисциплін, на яких ще не пробували застосовувати ситуаційну методику навчання.

Ю. Сурмін переконаний у тому, що в найближчі роки ситуаційна методика стане домінуючою: «Вже сьогодні в її розвитку спостерігається поєднання наявного міжнародного досвіду побудови і використання з національною методичною специфікою, особливостями ментальності й історичною актуальністю тих проблем, що знаходяться в центрі уваги суспільства та освіти. Опитування викладачів вузів України засвідчило, що переважна їх більшість (91%) використовує ситуаційну методику навчання» [7, с. 12].

Підсумовуючи враження від проведеної експериментальної роботи щодо впровадження ідей ситуаційної методики навчання у практику вищої школи дослідники зазначають:

1. Ситуаційна методика – потужний і ефективний, проте не універсальний інструмент навчальної технології, тому повинен використовуватися не замість, а поряд із іншими навчальними методиками, тобто ситуаційні вправи повинні не заміняти, а доповнювати лекції, семінари тощо.

2. Інтенсивність використання кейс-методу цілком залежить від складності і динамічності навчального предмету.

3. Ситуаційна методика повинна пройти процес адаптації, для наступної легкості «вмонтовування» у поточний навчальний процес. З цією метою треба працювати у таких напрямах:

• розробка кейсів на місцевому матеріалі;
• обмеження часу роботи кількома академічними годинами (бажано двома);
• пошук альтернативних способів оцінювання знань, умінь та навичок студентів з у рахуванням специфіки організації навчання [10, с. 102].

Таким чином, аналіз наукових джерел дозволив нам визначити такі позитивні аспекти, дворівневу ефективність застосування ситуаційної методики навчання у ВНЗ:

1. Позитивне значення застосування ситуаційної методики навчання викладацького рівня (для суб’єкта «викладач») полягає у тому, що змінює у позитивний бік ставлення студентів до викладача; стає могутнім потенціалом інтелектуального оновлення, образом мислення, особливою парадигмою, що дозволяє викладачу інакше думати і діяти; виявляє стиль шляхом цілеспрямованого шліфування манери поведінки; персоналізує навчальний матеріал, даючи імпульс творчому пошуку тощо.

2. Теоретико-практичне значення застосування ситуаційної методики навчання дидактичного рівня (для процесу навчання в цілому) полягає у використанні принципів проблемного навчання, принципу емоційності навчання та органічного поєднання теорії і практики, отримання можливості для розвитку фахової майстерності, організації знань за минулим досвідом, який підкріплено теорією; урізноманітнення самостійної роботи студентів; поєднанні застосування різних методів, прийомів та створенні нових методик на основі ситуаційної; дотриманні принципу індивідуального підходу у навчання як можливості викладача реагувати на індивідуальність студентів у кожному конкретному випадку; розробці індивідуальних технологій до певної навчальної теми; активізації творчого потенціалу студентів та навчального процесу загалом; наданні учасникам можливості робити узагальнення, застосовуючи для цього теоретичні знання; наданні майбутнім спеціалістам певної динамічності, здатності діяти результативно у нестандартних ситуаціях тощо.

Однак, по-перше, не знайдено тлумачення поняття «технологія ситуаційного навчання», що становить коло нашого наукового дослідження; по-друге, необхідно адаптувати цю технологію до процесу підготовки майбутніх учителів, тобто застосування у ВНЗ педагогічного спрямування, що й становить проблематику перспективних наукових досліджень.

Література

1. Долгоруков А. Метод case-study как современная технология профессионально-ориентированного обучения / Долгоруков Александр Михайлович. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.vshu.ru/ lections.php?tab_id=3&a=info&id=2600 / evolkov.net/learn/.../case.study.html. – Метод кейсов (case study).
2. Іванова І. Формування професійних менеджерів: запобігання можливим ускладненням / І. Іванова // Ситуаційна методика навчання: український досвід. Збірник статей / Упор. О. Сидоренко, В. Чуба. – К. : Центр інновацій та розвитку, 2001. – С. 44-59. / В надз.: Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, Центр інновацій та розвитку; Програма поширення ситуаційної методики навчання.
3. Інтерактивні технології навчання / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко, Г. І. Коберник та ін. – К. : Наук. світ, 2004. – 85 с.
4. Карпинська Л. О. Формування професійної майстерності майбутніх учителів у системі вищої педагогічної освіти Канади : дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 / Карпинська Лілія Олексіївна. – Одеса, 2005. – 222 с.
5. Лопатинський Ю. Вплив соціальних трансформацій на систему освіти / Лопатинський Ю. // Ситуаційна методика навчання: український досвід : Збірник статей / Упор. О. Сидоренко, В. Чуба. – К. : Центр інновацій та розвитку, 2001. – С. 27-32. / В надз. : Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, Центр інновацій та розвитку; Програма поширення ситуаційної методики навчання.
6. Рибачук К. В. Підготовка майбутніх педагогів до професійної діяльності в університетах США : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.01 / К. В. Рибачук; Кіровоград. держ. пед. у-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2008. – 20 с.
7. Сурмін Ю. Функціональні можливості методу ситуаційного навчання / Сурмін Ю. [Упор. О. Сидоренко, В. Чуба]. – К. : Центр інновацій та розвитку, 2001. – С. 58-62. / Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, Центр інновацій та розвитку; Програма поширення ситуаційної методики навчання.
8. Чижевська Л. Будьте обережні: працюємо з кейсом / Чижевська Л. // Ситуаційна методика навчання: український досвід : Збірник статей [Упор. О. Сидоренко, В. Чуба]. – К. : Центр інновацій та розвитку, 2001. – С. 79-86. / В надз.: Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, Центр інновацій та розвитку; Програма поширення ситуаційної методики навчання.
9. Цесаренко С. Використання кейс-методу при викладанні дисципліни «Економіка підприємства» / Цесаренко С. // Ситуаційна методика навчання: український досвід : Збірник статей [Упор. О. Сидоренко, В. Чуба]. – К. : Центр інновацій та розвитку, 2001. – С. 108-113. / В надз. : Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, Центр інновацій та розвитку; Програма поширення ситуаційної методики навчання.
10. Шеремета П. Метод ситуаційного навчання у контексті національного менталітету / Шеремета П., Каніщенко Г. // Ситуаційна методика навчання: теорія і практика [Упор. О. Сидоренко, В. Чуба]. – К. : Центр інновацій та розвитку, 2001. – С. 70-84. / Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, Центр інновацій та розвитку; Програма поширення ситуаційної методики навчання.
11. Ягоднікова В. В. Кейс-метод (Case study) як форма інтерактивного навчання майбутніх фахівців / Ягоднікова В. В. // Секція «Педагогічні науки», підсекція № 5. – [Електроний ресурс]. – Режим доступу : www.rusnauka.com/1_NIO_2008/Pedagogica/25496.doc.htm
12. Особливості впровадження активних методів навчання (кейс-метод та симуляційні ігри) у віртуальних середовищах (e-Learning). – Круглий стіл. – Інформаційні засоби навчання для підвищення якості економічної освіти. – Суми, Сумський державний університет. – 7 квітня 2004 р. – Ігор Катерняк, директор UDL, Вікторія Лобода, координатор дистанційних програм, Людмила Острівна. – [Електроний ресурс] . – Режим доступу : http://www.udl.org.ua

© І. І. Осадченко, 2010.