ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №1 [2010] / В. В. Кузьменко. Науково-методична підготовка вчителя як чинник формування в школярів наукового світосприйняття

УДК 37.03.94 (477)

В. В. Кузьменко

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ЯК ЧИННИК
ФОРМУВАННЯ В ШКОЛЯРІВ НАУКОВОГО СВІТОСПРИЙНЯТТЯ

Анотація. У статті доведено, що одним із визначних чинників формування наукової картини світу учнів є підготовка вчителя та проаналізовано причини недостатнього рівня його сформованості в учнів у загальноосвітніх школах України в кінці ХХ століття.
Ключові слова: наукове світосприйняття.

Аннотация. В статье показано, что одним из наиболее важных факторов формирования научной картины мира учеников является подготовка учителя, и проанализированы причины, из-за которых этот процесс в общеобразовательных школах Украины в конце ХХ столетия находился не на надлежащем уровне.
Ключевые слова: научная картина мира.

Abstract. It is proved in the article, that one of prominent factors of forming of scientific picture of the world of students there is preparation of teacher and reasons are analysed through which this process at general schools of Ukraine at the end of ХХ age was not on a due levels.
Keywords: scientific picture of the world.

Швидке зростання потоку наукової інформації у ХХ ст. зумовило потребу розширення наукової картини світу школярів на основі інтенсифікації навчального процесу, яке вимагало вдосконалення науково-методичного забезпечення навчального процесу загальноосвітніх шкіл, нових підходів до формування світобачення молодого покоління, до формування у нього картини світу, на основі якої людина змогла б усвідомлено жити, орієнтуватися, розуміти оточуючу дійсність та сприймати себе як особистість.

Основу картини світу людини складають фундаментальні образи даної епохи. На них накладаються вторинні образи, які виникають шляхом асиміляції наукових, технічних, художніх, філософських, міфологічних уявлень окремих людей і певних груп. Тому для кожної людини характерне існування декількох картин світу та певна їх об’єктивність. Разом з тим у особистості завжди переважає одна з картин світу (побутова, міфологічна, релігійна, наукова тощо), це пов’язано з якістю отриманої нею освіти і рівнем інформованості суспільства та індивідуума.

Картина світу суспільства завжди включає найбільший обсяг наукової інформації, а картини світу систем меншого порядку (соціальні групи, партії, виробничі колективи, сім’ї) значно різняться між собою та містять менший її обсяг. Наукові картини світу окремих людей відрізняються, адже в деяких випадках картина світу індивідууму може ґрунтуватися на досить мізерних наукових знаннях, а в інших – на значному обсязі знань. Це залежить не тільки від рівня розвитку освіти, а й від постановки тих завдань, які ставить перед собою особистість протягом життя, й їх досягнення. Тому інколи виникають антинаукові картини світу, які спотворюють цілісність сприйняття оточуючої дійсності як окремою особистістю, так і певними групами людей. Більш інтенсивно вони виникають у періоди суспільних криз, у скрутні для суспільства часи, коли люди спроможні прийняти на віру будь-яку інформацію, яка обіцяє їм краще життя.

Так, у кінці ХХ століття після ліквідації постійного ідеологічного пресингу виникла пустка у світогляді суспільства, груп і окремих людей. Тому, як підкреслює А. Асмолов, підвищився інтерес людей до астрології, паранормальних наук, вульгарних проявів релігії, тобто до того, що не вимагає освіти і зусиль для засвоєння. Але тільки освіта, яка формує наукову картину світу може допомогти підростаючим поколінням знайти шлях до гуманістичної культури [6].

На значення освіти для формування у школярів картини світу вказують ґрунтовні дослідження С. Гончаренка, В. Ільченко, І. Почечуєвої, О. Рудницької та інших науковців. Проблема формування у школярів наукової картини світу є складною й вимагає подальших розвідок. Одним із недостатньо висвітлених аспектів цієї проблеми є підготовка вчителів до формування наукової картини світу у школярів, що і стало метою даної публікації.

Зрозуміло, що тільки навчання може забезпечити реальний підхід до розуміння природних та суспільних явищ оточуючої дійсності на підґрунті наукового світобачення.

Процес становлення й розвитку наукової картини світу дитини починається з власних найпростіших спостережень, спілкування з учителем та навчальної діяльності у школі і продовжується весь період життя. Його якість залежить не тільки від змісту освіти, а й від методів і організаційних форм навчальної роботи вчителів. На жаль, в їх роботі далеко не завжди спостерігаються спільні, об’єднані зусилля в цьому напрямі, єдність змісту, організація і використання ефективних методів формування у школярів наукової картини світу. Часом можна спостерігати як учителі намагаються розкрити науковий зміст навчального предмета або повідомляють абстрактні відомості, не пов’язані з конкретними знаннями, фактами. Вони вважають, що тим самим формують у школярів наукове світобачення. Але це не так.

Такі помилки виникають у роботі вчителів тому, що у процесі професійної підготовки та перепідготовки їх спеціально не готують до формування в учнів наукової картини світу, а навчальні програми та підручники не містять відповідних матеріалів. Учитель виконує цю роботу на власний розсуд, самотужки, спираючись на деякі, часто застарілі, загальні рекомендації.

Водночас ще в 60-ті роки ХХ століття у праці «Формирование мировоззрения учащихся восьмилетней школы в процессе обучения и труда» сказано, що враховуючи важливість і разом з тим складність засвоєння світоглядних висновків, необхідно всім учителям, які працюють в тому чи іншому класі, ретельно продумувати систему формування основних теоретичних понять курсу і узагальнень світоглядного характеру, а кожному вчителю необхідно ясно уявляти собі, які завдання світоглядного характеру вирішуються тим чи іншим курсом, яка роль в цьому розділу, теми, питання, що вивчається. Потрібно у кожному предметі, навчальному курсі виділити коло найважливіших ідей, на засвоєнні яких слід зосередити увагу і зусилля учнів [9, с. 16].

На жаль, як показує практика і проведені дослідження, ці рекомендації майже не виконують сучасні педагоги. Більшість з них не звертають уваги на проблеми формування в учнів цілісного світобачення, а зосереджують свої зусилля на якісному виконанні навчальної програми. Програми різних предметів між собою в більшості випадків не узгоджені і не дають можливість здійснювати світоглядні узагальнення. Тому необхідно спеціально готувати шкільних педагогів до формування в учнів цілісної наукової картини світу [7].

У школярів у процесі навчання повинно формуватися певне ставлення до знань, на основі якого вироблятиметься власне відношення до оточуючої дійсності та формуватиметься наукова картина світу. В. О. Сухомлинський писав, що кожна відкрита школярами істина повинна відкриватися їм як світоглядна позиція, як певна об’єктивна частина життєдіяльності людини, яка має пробуджувати думку дитини до аналізу, порівняння, співставлення і роздумів. Формування світобачення починається з тієї сходинки мислення, піднявшись на яку людина розглядає оточуючий світ і відчуває себе його частиною. Видатний педагог підкреслив, що реальний погляд на оточуюче життя формується у процесі всього періоду навчання дитини у школі і залежить від отриманих знань. Завдяки ньому людина може передбачати різноманітні явища, події, випадки тощо, обґрунтовано діяти, планувати й творити своє майбутнє [8].

Перед учителями шкіл стоїть завдання – організація цілеспрямованого навчального процесу, направленого на формування цілісної наукової картини світу учнів. Однією з найважливіших передумов успішного виконання даного завдання є забезпечення високого рівня знань із всіх шкільних предметів і вміння використовувати їх у практичній діяльності. Але кожен шкільний предмет формує свою окрему наукову картину світу: мова – мовну, математика – математичну, фізика – фізичну, малювання – художню, естетичну тощо. Усі шкільні предмети створюють свої відповідні частини наукової картини світу, невеличкі її «копії», які відображають лише певні аспекти цього загального процесу, одну з його сторін, тобто йде предметна систематизація наукових знань.

Разом з тим предметна система навчання значною мірою виробляє навички некритичного ставлення до тексту і беззастережного сприйняття на віру будь-яких тверджень підручників та пояснень учителя. Проте у процесі життя людині краще послуговується наукова картина світу, яка має бути системною, узагальненою, цілісною, впорядкованою на основі певних принципів. Така картина світу формується тільки у процесі цілеспрямованого відбору фактів і поєднання їх у логічну систему понять, узагальнень, інтегрованих знань, тому конче необхідна координація роботи вчителів, які викладають різні предмети, здійснення у навчальному процесі міжпредметних зв’язків, запровадження інтегрованих навчальних дисциплін.

Варто відзначити, що в останнє десятиріччя ХХ століття можливості загальноосвітньої школи щодо формування наукової картини світу учнів значно зросли. Навчальний план школи став більш гнучким – було введено деякі нові предмети, школи могли самостійно обирати певні навчальні дисципліни, які дозволяли б формувати більш цілісну картину світу. Наприклад, згідно з наказом Міністерства освіти України №103 від 19.04.1993 року «Про навчальні плани загальноосвітніх шкіл України на 1993/94 навчальний рік» вводилося вивчення географії рідного краю, яке розпочиналося у п’ятому класі, а для початкових класів – інтегровані курси «Художня праця» (замість предметів «Образотворче мистецтво» і «Праця») та «Музика і рух» (замість предметів «Музика» і «Фізкультура»), введено предмети «Рідний край», «Етнографія і контроль», «Народознавство». Окрім цього творчим колективам шкіл дозволили розробляти індивідуальні та експериментальні навчальні плани [2].

Однак, попри всі досягнення педагогічної науки та успіхи вчителів загальноосвітніх шкіл, Міністерству освіти України залишалося розв’язати «вічну» проблему недостатньої кількості педагогічних кадрів. Так, на початок 1992-1993 навчального року в навчальних закладах Луганської області не вистачало значної кількості вчителів (тільки вчителів української мови 164 чол.) [1]. На початок 1993-1994 навчального року дефіцит педкадрів по Україні складав 5093 чол. Найбільше не вистачало вчителів іноземної мови (1414 чол.), української мови (1333 чол.), математики (281 чол.) [3].

На початок 1994-1995 навчального року у загальноосвітніх школах України нараховувалось ще більше учительських вакансій (понад 22,5 тис.). З огляду на відсутність педагогів навіть у Києві у випускних класах не викладали деякі базові дисципліни. Для послаблення кадрової напруги пропонували такі заходи: залучати студентів педагогічних ВНЗ до навчання школярів; залучати кращих учнів випускних класів для викладання в молодших і середніх класах; викладати навчальні курси у сільських школах за ущільненою програмою, а на наступне півріччя переводити вчителя до іншої школи [4].

Наприкінці ХХ століття, як зазначено в рішенні колегії Міністерства освіти України від 18.08.1997 року (протокол №16/2-5) «Про підготовку закладів освіти до нового 1997-1998 навчального року», в деяких областях спостерігалося необґрунтоване закриття середніх шкіл. Цим ставилося під загрозу здійснення обов’язкової повної загальної середньої освіти молоді [5] .

Підсумовуючи вищесказане, можна констатувати, що зараз вчителі загальноосвітніх шкіл з об’єктивних причин не підготовлені до вирішення проблеми формування у школярів наукової картини світу. Водночас у навчальних закладах України значно зросли можливості для здійснення цієї роботи. Тому подальші напрями дослідження мажуть бути присвячені пошуку шляхів удосконалення фахової підготовки педагогів, спрямування її на формування у дітей усіх вікових груп наукової картини світу.

Література

1. Архів Міністерства освіти України. – Ф.166. – Оп. 18. – Сп. 9. – 102 арк.
2. Архів Міністерства освіти України. – Ф.166. – Оп. 18. – Сп. 37. – 118 арк.
3. Архів Міністерства освіти України. – Ф.166. – Оп. 18. – Сп. 51. –258 арк.
4. Архів Міністерства освіти України. – Ф.166. – Оп. 18. – Сп. 86. – 252 арк.
5. Архів Міністерства освіти України. – Ф.166. – Оп. 18. – Сп. 207. – 120 арк.
6. Асмолов А. От экологических знаний – к картине мира / А. Асмолов // Вестник образования. – 1993. – № 7. – С. 2-40.
7. Сиземская И. Мировоззпение как ценность образования: С. И. Гессен, В. В. Зеньковский, И. А. Ильин / И. Сиземская // Педагогика. – 2001. – № 1. – С. 63-67.
8. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані твори: У 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т. 1. – С. 55-208.
9. Формирование мировоззрения учащихся восьмилетней школы в процессе обучения и труда / Под ред. Э. И. Моносзона. – М.: Просвещение, 1966. – 256 с.

© В. В. Кузьменко, 2010.