ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2008] / І. В. Козубовська, А. Р. Досін. Використання досвіду Великої Британії у практичній підготовці фахівців соціальної роботи в Україні

УДК 378: 364

І. В. Козубовська, А. Р. Досін

ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У ПРАКТИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

Анотація. У статті проведено порівняльний аналіз досвіду Великої Британії і України у практичній підготовці фахівців з соціальної роботи

Професійна підготовка фахівців соціальної роботи розпочалася в Україні тільки в кінці 90-х років і зв’язана з досить значними труднощами, які зумовлені як відсутністю практичного досвіду в цій роботі, так і вагомих науково-теоретичних розробок.

Окремі аспекти підготовки фахівців соціальної роботи частково досліджувалися вітчизняними вченими: С. Архиповою, І. Миговичем, Н. Микитенко, В. Поліщук, В. Полтавцем, В. Сидоровим та іншими, проте в цілому ця проблема досліджена дуже слабо. Особливо це стосується практичних аспектів підготовки. Тому, на нашу думку, актуальним є вивчення зарубіжного досвіду і можливостей його творчого використання в Україні.

Велика Британія – одна з країн, яка має багатий досвід підготовки соціальних працівників. Отже, в даній статті коротко проаналізуємо кращі надбання британського досвіду практичної підготовки майбутніх соціальних працівників.

Перш за все, вважаємо за необхідне підкреслити, що, на відміну від України, у Великій Британії значний обсяг навчального навантаження (від 40 до 50 %) відводиться практичній підготовці студентів [1], що, на нашу думку, є цілком правомірним, тому що, в яких би формах не здійснювалася соціальна робота (з окремими людьми, родинами, групами), вона завжди зберігає свій практичний характер.

Навчання практиці соціальної роботи відбувається як у навчальному закладі, так і безпосередньо на робочому місці – в конкретних соціальних установах і службах, що дає можливість студентам здобувати теоретичні знання, оволодівати професійними уміннями і навичками, пов’язуючи теорію з практикою, по-справжньому усвідомлюючи цінності соціальної роботи.

Надзвичайно значимою фігурою в процесі практичної підготовки майбутніх соціальних працівників у Великій Британії є педагог-наставник. Відзначимо, що така посада взагалі не передбачена в Україні під час проходження студентами практики. Разом з тим, саме від професійної компетентності педагога-наставника значною мірою залежить як успіх практики в цілому, так і ступінь задоволеності практикою самих студентів. Тому підбір, навчання і утримання в штаті кваліфікованих педагогів-наставників – важливе завдання всіх факультетів соціальної роботи.

Педагогами-наставниками виступають, як правило, кращі співробітники соціальних закладів, за якими закріплюють одного-двох студентів. Він спостерігає за їх роботою, надає допомогу в професійному розвитку. Зміст бесід студента з педагогом-наставником є конфіденційною інформацією, за винятком неординарних випадків, наприклад, якщо клієнту загрожує небезпека.

Педагоги-наставники використовують дві форми навчання:

1. Просте наслідування (копіювання) – на початковому етапі практики, коли студенти спостерігають за роботою наставника. Пізніше їм дають нескладні завдання, при виконанні яких вони наслідують побачений зразок.

2. Навчання в процесі практичної роботи (в конкретній ситуації, з конкретним клієнтом), тобто навчання йде від практики до теорії.

Педагог-наставник не тільки навчає, він організовує, координує роботу своїх підопічних. Він допомагає поповнити знання студентів, отримані в навчальному закладі; навчає особистісно-діяльнісному підходу до клієнта; формує важливі професійні уміння і навички: комунікативні, інструментальні, аналітичні.

Комунікативні уміння полягають у здатності вступати в контакт з клієнтом і підтримувати продуктивне спілкування з ним; інструментальні уміння передбачають володіння письмовими та усними прийомами захисту інтересів і прав клієнтів; аналітичні уміння – це здатність визначити проблему, висунути гіпотезу, розробити план дій, реалізувати його та узагальнити і оцінити результати.

Успішність проходження студентами практики у великій мірі залежить від того, чи була вона належним чином підготовлена. Тому підготовці практики у Великій Британії надається значна увага.

Можна виокремити чотири етапи у підготовці до проведення практики:

– підбір місця проходження практики;

– прийняття рішення про призначення педагога-наставника;

– укладання угоди між навчальним закладом і базою практики;

– підготовка персоналу соціальних закладів до прийому студентів.

Дуже важливо визначити правильний обсяг навантаження для кожного студента, який відповідав би програмі практики і враховував індивідуальні можливості студентів. Тому на початку практики вивчається компетентність студента в різних сферах, його індивідуальні нахили. Обсяг навантаження студента ні в якому випадку не повинен залежати від потреб закладу. Йдеться про недопустимість виникнення синдрому „додаткові руки”, коли студент завантажений не у відповідності до своїх потреб і вимог навчальної програми, а у відповідності до потреб того закладу, де він проходить практику. Відзначимо, що в Україні такий стан речей простежується досить часто.

У Великій Британії існують різні класифікації методів практичного навчання соціальній роботі. Досить популярною є класифікація, запропонована Д. Саудом [2] , в якій виділяється п’ять груп методів:

– апаратурні – аудіо, відео, слайди, кіно, комп’ютер, Інтернет;

– письмові – щоденники, аналіз випадків, звіти, резюме, результати спостережень та ін.;

– дослідні – імітація, різні вправи, дискусія, рольова гра, моделювання;

– графічні – малюнки, схеми, діаграми, графіки, фотографії;

– друковані – роздатковий матеріал, офіційні документи, інструкції, статті.

Дуже відповідальним етапом проведення практики є оцінювання досягнень студентів. При цьому до уваги приймається безліч найрізноманітніших факторів. Наприклад, аналіз письмових записів, які студент робить під час практики. Це може бути: письмова обробка конкретного випадку з професійної практичної роботи; звіти; письмовий опис проведення інтерв’ю тощо.

Записи студента-практиканта можуть стати хорошим свідченням того, наскільки добре студент розібрався в тій чи іншій ситуації, наскільки правильно все спланував, наскільки адекватними ситуації були його дії. Звичайно, до аналізу і оцінювання записів слід підходити обережно, оскільки не можна судити про роботу студента тільки на основі його письмових записів. Бувають випадки, коли студент непогано справляється з практичними завданнями, проте не може належним чином відтворити свої дії в письмовому вигляді, або, навпаки, студент чудово може описати інтерв’ю, яке насправді не відбулося. Аудіо та відеозаписи теж досить часто практикуються під час проходження студентами практики, що є рідкістю в Україні.

Цікавою формою оцінювання компетентності студентів під час практики, яка майже не застосовується в Україні, є оцінка, надана клієнтом (користувачем послуг). Безперечно, тут можуть виникати різні запитання: скільки клієнтів мають бути задіяні в процес оцінювання, чи завжди це оцінювання буде об’єктивним і достатньо компетентним. Ці питання є цілком слушними, і, звичайно, оцінювання клієнтом компетентності студента не може превалювати в загальній оцінці, а виступає тільки як додатковий засіб отримання інформації про роботу студента і його досягнення під час практики.

Важливим документом, який дозволяє оцінити роботу студента, є його звіт про практику, який складається за певною визначеною формою: вступ; короткий зміст виконаної роботи; власна оцінка роботи (самоаналіз, визначення сильних і слабих сторін); висновки та рекомендації, побажання; список літератури, використаної в процесі проходження практики.

Педагог-наставник теж складає звіт про роботу студента, якому в процесі загального оцінювання надається дуже велике значення. Структура звіту передбачає: опис процесу навчання студента на практиці; опис виконаної роботи; оцінку роботи на основі вимог Центральної ради з питань навчання і підготовки фахівців соціальної роботи; висновки та рекомендації.

Зазвичай під час практики використовуються два види оцінювання: проміжне і остаточне. Слід відзначити, що оцінювання практики студентів, базуючись загалом на вимогах Центральної ради з питань навчання і підготовки фахівців соціальної роботи, може дещо відрізнятися у різних вищих начальних закладах. Так, деякі програми практичної підготовки оцінюють здобутий студентом досвід тільки за двома рівнями: компетентний (зараховано) і некомпетентний (не зараховано). Інші використовують 3-х і навіть 4-х рівневі оцінки. Але в будь-якому випадку при оцінці практичної компетентності студента до уваги приймається його уміння співвідносити теорію і практику; інструментальні, аналітичні і комунікативні уміння; уміння з основ менеджменту і правильного використання ресурсів; наявність антидискримінативних цінностей; особистісно-професійний розвиток та ін.

Досвід Великої Британії з практичної підготовки майбутніх соціальних працівників є, на нашу думку, цікавим і корисним для системи соціальної освіти в Україні.

© І. В. Козубовська, А. Р. Досін, 2008.