ВХОД             Регистрация

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ИЗДАНИЯ / е-журнал «Педагогическая наука: история, теория, практика, тенденции развития» / Текущие номера журнала и их авторы / Выпуск №2 [2010] / О. В. Романенко, М. Г. Кравчук, М. М. Груша. Биоэтика как неотъемлемая составляющая процесса профессиональной подготовки будущего медика

УДК 378: 61-057.875.001.85:17.174

О. В. Романенко, М. Г. Кравчук, М. М. Груша

БІОЕТИКА ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНЬОГО МЕДИКА

Анотація. У статті акцентується увага на необхідності впровадження основ біоетики в навчальний процес у вищих медичних закладах IV рівня акредитації. Обговорюється застосування принципів і норм біоетики при вивченні студентами медичної паразитології.
Ключові слова: біоетика, професійна компетентність, біоетичні норми, навчальний процес, біомедицина, медична паразитологія.

Аннотация. В статье акцентируется внимание на необходимости внедрения основ биоэтики в учебный процесс в высших медицинских учебных заведениях IV уровня аккредитации. Обсуждается применение принципов и норм биоэтики при изучении студентами медицинской паразитологии.
Ключевые слова: биоэтика, профессиональная компетентность, биоэтические нормы, учебный процесс, биомедицина, медицинская паразитология.

Abstract. The article emphasises the need to introduce the fundamentals of bioethics into the teaching process within higher medical educational establishments of the 4th level of accreditation. The application of bioethics norms and principles in student’s learning of medical parasitology is discussed.
Keywords: bioethics, professional competence, bioethical norms, teaching process, biomedicine, medical parasitology.

Сучасна вища медична освіта в Україні передбачає підготовку спеціаліста-медика, який повинен мати фундаментальні знання, бути висококваліфікованим фахівцем і водночас високогуманною, моральною та чуйною людиною з високою професійною компетентністю. Реалії сьогодення потребують глибокого переосмислення поняття професійної компетентності, в яке вкладається майстерне володіння професійними навичками, висока ерудиція, вміння на високопрофесійному рівні провести лікувально-діагностичні процедури, враховуючи при цьому загальноприйняті біоетичні норми. Це вимагає тісної інтеграції у свідомості студента-медика фахових знань і біоетичних норм і принципів. А тому важливим є впровадження основ біоетики у навчальний процес у вищих медичних навчальних закладах IV рівня акредитації не лише під час вивчення біоетики як курсу за вибором студента, а й на етапі засвоєння природничо-наукових дисциплін у перші роки підготовки майбутнього лікаря [1-4].

Біоетика є міждисциплінарною наукою, оскільки вона спирається на принципи етики, деонтології, біології, медицини, психології, екології, філософії, соціології й інших галузей [4]. У нинішніх умовах проблеми біоетики набувають більш широкого міждисциплінарного характеру, і тому при підготовці спеціалістів-медиків необхідно передбачити виховання у них світогляду, який ґрунтується на принципах гуманності, емпатії, професійної етики, загальнолюдських цінностях [4]. У сучасному соціумі біоетичні аспекти тільки набувають широкого обговорення. Професійно орієнтована молодь, яка приходить на перший курс вищих медичних навчальних закладів, часто взагалі необізнана з основами біоетики, які є вкрай необхідними в їх майбутній професійній діяльності.

Водночас, процес ознайомлення студентів-медиків з нормами та принципами біоетики під час вивчення природничо-наукових дисциплін, починаючи з першого року навчання, має передувати поглибленому вивченню законів України і документів, прийнятих Європейською спільнотою, що регламентують біоетичні норми лікарської діяльності та наукової діяльності у галузях біології та медицини, під час оволодіння студентами елективним курсом «Біоетики», оскільки процес духовного становлення майбутнього лікаря здійснюється поступово та триває роками. А це означає, що імплементація біоетичних принципів у навчальний процес має відбуватися поступово й одночасно з набуттям студентами перших професійних знань і вмінь. Основи майбутньої лікарської діяльності починають закладатися саме при вивченні науково-природничих дисциплін, зокрема, медичної біології. Тому вже на цей час необхідно ознайомити студентів з основними правовими документами, що регламентують біоетичні норми біомедицини. До них належать, зокрема, «Гельсінська декларація всесвітньої медичної асоціації: рекомендації для лікарів по проведенню біомедичних досліджень на людині», «Конвенція про права людини і біомедицину» (EST №164), «Додатковий протокол до Конвенції про права людини і біомедицину, що стосується біомедичних досліджень» (CEST №195), Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» тощо [5-7].

Одним з розділів навчального курсу медичної біології, який достатньо близько пов’язаний з майбутньою клінічною діяльністю сьогоднішнього студента-медика, є медична паразитологія. У зв’язку з широким розповсюдженням інфекційних і паразитарних хвороб, на які за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у структурі захворюваності населення припадає біля третини випадків, неабиякого значення набуває формування в студентів системи знань про біологічні цикли тварин, що ведуть паразитичний спосіб життя. Такі знання повинні бути нерозривно пов’язані з уявленнями про біоетичні аспекти, які необхідно враховувати при зборі анамнезу, встановленні діагнозу, проведенні лікувальних маніпуляцій, обговоренні з пацієнтами заходів первинної й вторинної профілактики. Наприклад, у людських спільнотах, що мешкають у регіонах, де розповсюдженість певних інвазій достатньо висока, часто зустрічається відсторонене відношення до людей, що страждають на ту чи іншу паразитарну хворобу. Виникнення такої ситуації можливе за умов недостатньої поінформованості населення щодо поширення цього збудника, можливість зараження від іншої людини тощо. Тому студентам необхідно засвоїти, що лікар у процесі своєї професійної діяльності має попереджувати можливе упереджене ставлення з боку суспільства до пацієнтів, які страждають тими чи іншими хворобами (EST №164, стаття 10) [7]. Водночас, хворі, які страждають на певну інвазивну хворобу, ні в якій мірі не повинні бути обмежені у праві на інформацію про стан свого здоров’я, перспективи лікування тощо. З пацієнтом необхідно обговорювати можливі діагностичні прийоми, особливості отримання й дослідження діагностичного матеріалу, а також біологічні особливості збудника, шляхи його передачі на певній інвазивній стадії від одного організму до іншого, можливості передачі збудника інвазивної хвороби від однієї людини до іншої, заходи індивідуальної, а в ряді випадків, і громадської профілактики. На ці аспекти слід звертати увагу студентів уже на першому курсі під час вивчення медичної паразитології, тому що на цьому етапі навчання закладаються основи клінічного мислення та професійної компетентності.

Підготовка фахівців з вищою медичною освітою передбачає активне заохочення студентів до наукової діяльності. Відповідно до додаткового Страсбурзького протоколу, до Конвенції «Про права людини та біомедицину в галузі біомедичних досліджень» (EST №195) [7], використання отриманого від пацієнта біологічного матеріалу з науковою й іншою метою (навчальною метою) передбачає низку біоетичних питань, з алгоритмом вирішення яких необхідно знайомити студентів. Оскільки отриманий біологічний матеріал може у подальшому бути використаний у науковій роботі, необхідно обговорювати зі студентами процедуру його одержання, що повинна гарантувати права людини, яка, з одного боку, потребує медичної допомоги, а з іншого, залучається до реалізації наукового проекту.

Зазначений підхід базується на положеннях «Конвенціі про захист прав і гідності людини» [7], яка передбачає, зокрема, ознайомлення людини з «ризиками і труднощами», що можуть виникнути, та наявність поінформованої згоди пацієнта, яка надається чітко, конкретно і має бути задокументованою. При цьому необхідно акцентувати увагу студентів на існуванні права пацієнта відкликати у будь-який час таку згоду. Потрібно формувати у студентів-медиків уявлення, що до поняття «ризику, труднощів», що можуть виникати, включають не тільки фізичні, але й соціальні та психологічні ризики і труднощі для людини.

У зв’язку з обговорюваними питаннями біоетики доцільним є створення під час практичних занять з медичної паразитології навчальних проблемних ситуацій, які передбачали б отримання студентами інформованої згоди умовного пацієнта (наприклад, студента цієї ж академічної групи) на проведення певних діагностичних або лікувальних процедур, ураховуючи право пацієнта на інформацію, або його бажання не отримувати такої інформації.
Біоетичні аспекти слід мати на увазі за умов проведення діагностичних маніпуляцій ще й тому, що до лабораторії надходить біологічний матеріал самого пацієнта (клітини, тканини, секрети залоз, міжклітинна рідина, тощо). Крім того, виникає питання щодо порядку використання цього матеріалу, його належну утилізацію у подальшому таким чином, щоб дотримуватися як заходів попередження розповсюдження збудників інфекційних і паразитарних захворювань, так і біоетичних принципів. Лабораторна практика передбачає виготовлення постійних і тимчасових препаратів для дослідження. Способи дослідження біологічного матеріалу з використанням сучасних технологій у клінічних лабораторіях, наприклад, полімеразної ланцюгової реакції, FISH-аналізу тощо, передбачають використання генетичного матеріалу клітин пацієнта. Отже, обговорення зі студентами-медиками потребує і біоетична проблема зберігання отриманого від пацієнта матеріалу.

При вивченні питань про можливі ускладнення інвазій, які зумовлені біологічними особливостями збудника, його локалізацією в організмі людини, характером перебігу інвазії, особливостями реакцій організму людини тощо, необхідно приділити увагу біоетичним аспектам проблем, що розглядаються. Наприклад, вивчаючи біологічні особливості збудника амебіазу – Enthamoeba hystоlуtica, його морфологію, локалізацію в організмі людини, життєвий цикл, основи діагностики і профілактики амебіазу, слід зосередити увагу студентів на необхідності пояснення їх майбутнім пацієнтам, потреби вчасного проведення діагностичних і лікувальних заходів, що можуть забезпечувати своєчасне виявлення або попереджувати виникнення різних ускладнень (у випадку амебіазу – абсцесу печінки).

Оскільки за сучасними біоетичними нормами [2; 4; 8] пацієнт є активним учасником лікувального процесу, він мусить знати про можливі ускладнення під час перебігу хвороби і свідомо брати участь у лікувальному процесі, а у випадку відмови від проведення певних діагностичних і лікувальних маніпуляцій бути обізнаним про можливі наслідки свого рішення.

Обговорюючи питання про медичні аспекти того чи іншого інвазивного захворювання, у навчальному процесі необхідно акцентувати увагу студентів не тільки на біологічних особливостях паразитів, а й на заходах громадської й індивідуальної профілактики. Слід проводити санітарно-просвітницьку роботу, особливо серед осіб незахищених контингентів [2; 4], наприклад, дітей, оскільки у структурі захворюваності значне місце припадає на інвазивні хвороби, що розвиваються у осіб дитячого віку. Це пов’язано з тим, що дитячий контингент має достатньо високий ступінь вразливості у зв’язку з фізіологічними особливостями їх організму, гормональними перебудовами, які зумовлюють високу чутливість до збудників інвазивних хвороб, поведінкою дітей у процесі спілкування та частим недотриманням ними санітарно-гігієнічних норм.

У випадку проведення діагностичних і лікувальних заходів у пацієнтів дитячого віку студенти-медики повинні розуміти, що батьки хворої дитини мають право на інформовану активну участь у прийнятті усіх рішень лікаря стосовно здоров’я маленького пацієнта. Слід звернути увагу студентів, що некоректне повідомлення про стан здоров’я дитини може призвести до втрати нею звичного кола спілкування і значно погіршить її психологічний стан. Тому інформована згода, яка містить відомості про стан здоров’я пацієнта, особливості проведення медичних втручань та їх альтернативи, повинна містити інформацію, яка буде зрозумілою не тільки батькам, а й дитині.

Таким чином, при організації викладання розділів медичної паразитології у вищих медичних навчальних закладах IV рівня акредитації з метою формування у студентів-медиків адекватного образу професії лікаря необхідно впроваджувати відомості про біоетичні норми й принципи. Викладання медичної паразитології з урахуванням біоетичних аспектів і проблем дасть змогу актуалізувати теоретичний матеріал, який вивчають студенти, підвищити мотиваційну компоненту навчання, забезпечити глибоке засвоєння навчального матеріалу і закладе підґрунтя для формування майбутнього лікаря як гуманної, високоморальної людини.

Література

1. Банчук М. В. Сучасні питання розвитку вищої медичної освіти та кадрового забезпечення галузі охорони здоров’я / М. В. Банчук, О. П. Волосовець, І. І. Фещенко, Т. І. Чернишенко // Медична освіта. – 2008. – № 2. – С. 7.
2. Москаленко В. Ф. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В. Ф. Москаленко, М. В. Попов. – Вінниця, 2005, – 218 с.
3. Лісовий В. М. Біоетика як актуальна проблема реформування вищої медичної школи в Україні / Лісовий В. М. // Матеріали IV Міжнародного симпозіуму з біоетики, 11-12 травня 2006 р. – Київ. – С. 21-22.
4. Терешкевич Г. Т. Біоетика в системі охорони здоров’я і медичної освіти: Навчальний посібник / Г. Т. Терешкевич. – Львів : 2008. – 344 с.
5. Хельсинкская декларация всемирной медицинской ассоциации: рекомендации для врачей по проведению биомедицинских исследований на человеке // Международный журнал медицинской практики. – 2005 – № 6. – С. 18-20.
6. Закон України № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – № 27. – С. 230.
7. Строим вместе Европу на основе верховенства закона / Совет Европы. – 2006. – 100 с. – [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.coe.int./legal/
8. Савчук О. Р. Біоетичні та правові аспекти медичного втручання / О. Р. Савчук // Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції «Медичне право України: проблеми становлення та розвитку», 19-20.04.2007, м. Львів. – Львів, 2007. – С. 258-265.

© О. В. Романенко, М. Г. Кравчук, М. М. Груша, 2010.