|
|
|||||||||
УКР
|
|
|||||||||
|
ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ / Погорєлов Олексій Васильович Погорєлов Олексій Васильович (03.03.1919–17.12.2002 рр.) – радянський математик. Фахівець в галузі опуклої і диференціальної геометрії, теорії диференціальних рівнянь і теорії оболонок, автор шкільного підручника геометрії, що став класикою й витримав 22 видання багатомільйонними тиражами на мовах народів СРСР. Народився в м. Короча – районному центрі Білгородської області, що в 45 кілометрах на південний схід від залізничної станції Прохорівка. В 1937 році Олексій Погорєлов став студентом фізико-математичного факультету Харківського університету, але встиг провчитися лише 4 роки – до початку війни, коли його призвали в армію й направили вчитися в Московську Військово-повітряну академію ім. М. Є. Жуковського. Після війни Олексій Васильович протягом двох років працював у Центральному аерогідродинамічному інституті. Тоді ж він пішов учитися на механіко-математичний факультет Московського державного університету імені М. Ломоносова, щоб закінчити останній вузівський курс і серйозно зайнятися геометрією: його цікавила тема опуклих фігур. В 1947 році О. В. Погорєлов почав викладацьку діяльність у Харківському університеті й три роки потому йому було присвоєно звання професора (1950). Суспільна популярність прийшла до О. В. Погорєлова в тридцятирічному віці, після того, як він (за цикл робіт з розв'язання проблеми однозначної визначеності для великих класів незамкнених поверхонь і дослідження залежності властивостей регулярності опуклої поверхні від регулярності її метрики) одержав Сталінську премію (докладніше див.: Присуждение Сталинских премий // УМН. – 5:3(37). – 1950. – C. 167-171) і журнал «Огонек» помістив його фотографію на обкладинку. Через рік молодий математик був визнаний гідним державної премії СРСР (1950), а потім ще тричі ставав лауреатом різних премій: Міжнародної премії ім. М. І. Лобачевського АН СРСР (1959), Ленінської премії (1962), Державної премії УРСР (1973). В 1951 р. О. В. Погорєлов був обраний член-кореспондентом, а потім і дійсним членом (1961) АН УРСР. Також він обирався член-кореспондентом (1960) і дійсним членом (1976) АН СРСР, а в 1991 р. був обраний академіком РАН. В 1959 році Олексій Васильович почав працювати в Інституті математики АН УРСР і рік потому перейшов у заново створений Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна АН УРСР, де й пропрацював 40 років (до від'їзду до Москви в 2000 році). Вже бувши вченим зі світовим ім'ям, Олексій Васильович почав займатися створенням підручника для школи. Він вважав, що «у школі [є] два головні предмети – рідна мова й геометрія. Одна вчить людину грамотно викладати думки, друга – дедуктивному мисленню». Виходячи з цього О. В. Погорєлов побудував виклад матеріалу у своєму підручнику, поклавши в його основу «строгу й прозору систему аксіом». На підручнику геометрії О. В. Погорєлова виросло не одне покоління школярів. З моменту масового впровадження в школи (1982) підручник більше двох десятиліть перевидавався багатомільйонними тиражами на різних мовах. У школах України він використовувався до 2008 року. Підготовлено за матеріалами публікацій:
|
|||||||||
заказать курсовую в Харькове |