ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ / Бубнов Андрій Сергійович

Бубнов Андрій Сергійович (1884-1938) – партійний і державний діяч, який брав активну участь роботі центральних органів більшовицької партії й Червоної Армії. У період колективізації й індустріалізації очолював Наркомат Освіти РРФСР.

Народився в родині купця в безповітовому містечку Іваново-Вознесенськ Шуйського повіту Владимирської губернії.

Закінчив реальне училище, вчився в Московському сільськогосподарському інституті, звідки був виключений за революційну діяльність.

В 1903 році вступив до партії більшовиків, у 1917 р. увійшов до складу Московського обласного бюро РСДРП(б), а в дні жовтневої революції був обраний членом Політбюро ЦК РСДРП(б) і Військово-революційного партійного центра з керівництва збройним повстанням, також членом Петроградського ВРК, а потім – членом ЦК РКП(б).

В 1918 р. Андрій Сергійович стає Головою Всеукраинського Центрального військово-революційного Комітету, а з 1924 р. – начальником Політуправління РККА, членом Реввійськради СРСР і відповідальним редактором газети «Червона зірка». Роком пізніше його обирають членом ВЦВК і ЦВК СРСР, секретарем ЦК партії.

У вересні 1929 року А. С. Бубнов призначається Наркомом Освіти РРФСР і, на відміну від колишнього Наркома А. В. Луначарського, починає займатися невідкладними питаннями освіти, спрямованими на викорінювання педагогічного й організаційного хаосу в школах.

Під його керівництвом провадилася ліквідація неграмотності (1929-1931), а з першої половини 30-х років була розпочата й проведена реформа змісту навчально-виховної роботи загальноосвітньої школи, здійснене повернення до предметної системи побудови змісту навчання в школі, відновлена класно-урочна організація навчального процесу, розроблені навчальні плани і програми, підготовлені підручники й т.д.

З ім'ям А. С. Бубнова пов'язане введення обов'язкового чотирирічного загального навчання дітей у віці від 8 до 11 років (до 1932 р.) і початок (у 1931-1932 р.) здійснення семирічного всеобуча, у тому числі й у національній школі, національних групах при сільських школах.

Одим з найважливіших напрямків діяльності А. С. Бубнова було створення політехнічної школи. Розуміючи значимість освіти для економічного розвитку країни, А. С. Бубнов також започаткував ряд кроків до збільшення мережі вчительських і заочних педагогічних інститутів з 2 (у 1928 р.) до 48 (у 1931 р.).

Діяльність А. С. Бубнова оцінюється істориками педагогіки не однозначно. У період його керівництва Наркоматом Освіти разом з реалізацією освітніх завдань загальнодержавної важливості остаточно сформувалися бюрократичні методи керування освітою.

Вважається, що Бубнов, провівши реформу радянської школи, перетворив її в слухняне знаряддя комуністичної ідеології на шкоду фундаментальним знанням, що він був одним з перших авторів робіт з історії комуністичної партії й одним з перших чиновників від освіти, який поклав початок фальсифікації історії, підстроюванню її під вимоги партійної ідеології.

Критичне відношення А. С. Бубнова до педології, методу проектів, теорії відмирання школи сприяли репресіям проти авторів і прихильників цих теорій і припиненню багатьох психолого-педагогічних досліджень.

У жовтні 1937 р. А. С. Бубнов був звільнений з посади Наркома Освіти як такий, що не впорався з роботою, а в грудні 1937 р. опитуванням виведений зі складу ЦК партії.

1 серпня 1938 р. військовою колегією Верховного суду СРСР присуджений до розстрілу й у той же день розстріляний.

В 1956 р. реабілітований і відновлений у партії.