ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №4 [2010] / К. Г. Кречетников. Розвиток креативності особистості у вищій школі. Потрібна перебудова педагогічної системи

УДК 378: 37.03

К. Г. Кречетников

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Потрібна перебудова педагогічної системи

Від редакції. Публікація українського перекладу статті здійснюється люб’язного дозволу автора. Вперше з викладеними в ній міркуваннями відносно смислової інтерпретації поняття «креативності» в педагогіці читачі мали змогу ознайомитися за російськомовним електронним джерелом «РОССИЙСКИЙ БИЗНЕС» (2010. – 18 января) за адресою http://www.rb.ru/community/articles/articles/2010/01/18/115503.html.

Анотація. Аналізуються різні трактування поняття «креативності» і його значеннєве входження в педагогічний простір.
Ключові слова: креативність, характеристика особистості, мислення, творча активність.

Аннотация. Анализируются различные трактовки понятия «креативности» и его смысловое вхождение в педагогическое пространство.
Ключевые слова: креативность, характеристика личности, мышление, творческая активность.

Abstract. In the article analysed different interpretations of the notion «creative» and its semantic entering in pedagogical space.
Keywords: creative, feature to personalities, thinking, creative activity.

Психолого-педагогічні дослідження розглядають походження терміна «креативність» від англійського (creative – творчий) або від латинського (creatio – творення, створення) мови. Існує безліч різних трактувань даного поняття, однак для нас найбільший інтерес представляють визначення (для зручності аналізу розбиті нами на групи), у яких креативність трактується як:

1) здатність до творчості, оригінального мислення; рівень розвитку творчих здатностей, що характеризує особистість у цілому:

• креативність являє собою здатність людини до нестандартного, оригінального мислення й поведінки, що має творчий, конструктивний характер [11];
• під креативністю розуміється рівень творчих здібностей індивіда, що характеризується готовністю до продукування принципово нових ідей [13];
• креативність характеризує рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що утворює відносно стійку характеристику особистості, незвідну до інтелекту; креативність – це функція цілісної особистості, залежна від цілого комплексу її психологічних характеристик [8, с. 66];
• креативність являє собою загальну здатність до творчості, що характеризує особистість у цілому, проявляється в різних сферах її активності й розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості [4; 5];
• креативність – це, насамперед, здатність приймати блискавичні, творчі рішення [10];
• креативність являє собою творчі здібності людини, які можуть проявлятися в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати особистість у цілому й/або її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх створення; ступінь сприйнятливості нових ідей [14, с. 42];
• креативність – це деяка особливо стійка властивість людського індивідуума, що обумовлює здатність проявляти соціально значиму творчу активність;
• здатність індивіда створювати нові поняття й формувати нові навички, тобто здатність до творчості; дане поняття вивчається незалежно від інтелекту й зв'язується із творчими досягненнями особистості [21];

2) найвищий рівень інтелектуальної активності мислення:

• креативність являє собою максимальний рівень інтелектуальної активності людини, за рахунок якої відбувається проникнення в сутність явища, постановка й рішення нових проблем; на цьому рівні виявлена індивідом емпірична закономірність стає для нього не евристикою, формальним прийомом, а самостійною проблемою, заради якої він готовий припинити всю іншу діяльність [1, с. 122];
• креативність – це вищий рівень інтелектуальної активності мислення;
• здатність до творчості, продуктивно-творча «іпостась» особистості плюс перетворення, плюс самореалізація [6];

3) діяльність, процес або сукупність певних процесів:

• креативність – це творча, новаторська діяльність [2];
• креативність є природним процесом, що породжується сильною потребою людини в знятті напруги, що виникає в ситуації невизначеності або незавершеності; даний процес, включає наступні стадії: 1) появи чутливості до проблем, дефіциту знань, їхньої дисгармонії, незгідності й т.д.; 2) фіксації проблем; пошуку їх рішень, висування й перевірки гіпотез; 3) формулювання й повідомлення результату рішення [23];
• креативність являє собою безліч процесів, які варто розглядати в єдиному контексті; один або декілька із цих процесів привносять новизну у звичні дії, – у тому числі й при виявленні й формулюванні завдання, виробленні й оцінці всіляких рішень; у понятті креативності поєднуються незвичайне або унікальне й якісне або корисне [18];

4) здатність до породження множини оригінальних і корисних ідей:

• креативність є ні чим іншим, як здатністю до породження оригінальних ідей і використанню нестандартних способів інтелектуальної діяльності [19, с. 245];
• креативність характеризує можливість особистості уникнути рутинних шляхів мислення й поведінки і виробляти велику кількість оригінальних, нових і корисних ідей; креативність – це успішний крок у невідомість, ламання характеру, відкритість в одержанні нового досвіду; розкладання, розкомбінування ідей або бачення нових взаємин між ідеями [7];

5) здатність сприймати й усвідомлювати нове, не боятися змін:

• креативність – здатність дивуватися й пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового й здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду [24];
• креативність – це здатність адаптивно реагувати на необхідність у нових підходах і нових продуктах; дана здатність дозволяє також усвідомлювати нове в бутті, хоча сам процес може носити як свідомий, так і несвідомий характер [17];
• креативність можна охарактеризувати як відсутність остраху змін, готовність прийняти нове, уміння імпровізувати; уміння не боротися зі змінами, а передбачати їх [10];

6) риса особистості, що проявляється при трансформації інформаційних процесів:

• інформаційний підхід до рішення проблеми дослідження креативності дозволяє розглядати дане поняття як рису особистості, що проявляється при трансформації інформаційних процесів (при дефіциті або суперечливості знань; у процесі включення інформації в нові структури й зв'язки; у процесі ідентифікації недостатньої інформації; у процесі висування й зміни гіпотез, пошуку рішень та їх перевірки; у процесі формулювання результату рішення) [12].

Ми будемо розуміти креативність як інтегральну стійку характеристику особистості, що визначає її здатності до творчості, прийняття нового, нестандартного творчого мислення, генеруванню великого числа оригінальних і корисних ідей.

Основна мета креативного освітнього середовища – «розбудити» в людині творця й максимально розвинути закладений в ньому творчий потенціал.

Важливим етапом у вивченні креативності стали роботи американського психолога Дж. Гілфорда [25], котрий виділив два види мислення: конвергентне (логічне, односпрямоване) і дивергентне (відступаюче від логіки, що йде в різних напрямках). Основою для концепції Дж. Гілфорда стала його кубоподібна модель структури інтелекту (SOI – structure of the intellect): матеріал × операції × результати [5].

Конвергентне мислення (сходження) актуалізується в тому випадку, коли людині, що вирішує завдання, необхідно на основі множини умов знайти єдино правильне рішення (або обмежену множину рішень). Дивергентне мислення допускає варіювання шляхів вирішення проблеми, що приводить часом до оригінальних, нестандартних, несподіваних висновків і результатів. Дивергентні здатності найчастіше розуміються, як здатності породжувати безліч різноманітних оригінальних, рівною мірою правильних ідей щодо того самого об'єкта в нерегламентованих умовах діяльності [19].

Традиційна система освіти опирається в основному на конвергентне мислення. Дивергентне мислення, що характеризується набагато більшою свободою, практично не розвивається [26], у той час як реальні проблеми, з якими людина зіштовхується в житті, на відміну від навчальних завдань, правильних однозначних рішень не мають.

Креативність проявляється різноманітно: це оригінальність і швидкість мислення, здатність знаходити несподівані рішення, здавалося б, у безвихідній ситуації, багата уява, почуття гумору, створення нових оригінальних продуктів. Продукт креативної діяльності є, по-перше, новим й адекватним своїй задачі, по-друге, дана задача не може бути вирішена за заздалегідь відомим алгоритмом.

Можна виділити наступні основні параметри креативності:

1) оригінальність – здатність продукувати віддалені асоціації, рідкі ідеї, відповідати на подразники нестандартно;

2) проблемність – здатність до виявлення й постановки проблем;

3) продуктивність (або в інших джерелах побіжність) – здатність до генерування великої кількості ідей;

4) гнучкість (або сприйнятливість) – чутливість до протиріч, здатність провадити різноманітні, всебічні ідеї, швидко перемикатися з однієї ідеї на іншу;

5) творчість – здатність поліпшувати об'єкт, додаючи деталі;

6) теоретичність – здатність до вирішення проблем шляхом аналізу й синтезу;

7) метафоричність – схильність до фантазії, об'ємних асоціацій, використання символічних і графічних засобів для вираження своїх думок, ідей, уявлень.

До креативних якостей деякі дослідники [16; 20; 22] відносять також ассертивність, натхненність, винахідливість, ініціативність, інтуїцію, нестандартність, прогностичність, розкутість думок і почуттів, самобутність, кмітливість.

Креативність ділиться на два види: вербальну й невербальну. Кожний із цих видів діагностується окремо. Піонерами в області діагностики креативності стали Дж. Гілфорд й Е. П. Торренс, які розробили перші тести. Типовими для діагностики креативності є завдання наступного плану:

• назвати всі можливі способи використання знайомого предмета;
• написати всі слова, що містять зазначену букву (сполучення букв);
• назвати всі предмети, що належать до певного класу;
• продовжити висловлення, думку, метафору;
• написання слова, яке б поєднувало три інших слова, котрі належать до взаємно віддалених асоціативних областей;
• описати ситуацію, зображену на картинці й спрогнозувати всі можливі її наслідки;
• зробити закінчене зображення на основі простої графічної фігури (або використовуючи тільки кілька простих фігур);
• домалювати кілька ліній до вже наявних на малюнку з метою одержання осмисленого зображення й дати назву отриманому малюнку;
• прослухати звук і вказати кому (або чому) він може належати.

Однак дотепер не створено тестів, які однозначно ділять людей на креативних і некреативних. Питань тут поки більше ніж відповідей. Наприклад, за нестандартністю або рідкістю відповіді можуть стояти зовсім різні психологічні явища: власне оригінальність, як прояв продуктивних можливостей випробуваного, оригінальничання, як прояв особистісної гіперкомпенсації інтелектуальної неспроможності, або психічна неадекватність [19].

З іншого боку, якщо людина не дає оригінальної, творчої відповіді при тестуванні, це ще не означає відсутності в неї креативності, а може свідчити, приміром, про її невміння розслабитися, розкріпачитися в контрольованій ситуації тестування. Тому, як відзначав В. М. Дружинін «за допомогою тестів креативності ми можемо виявити креативів, але не можемо точно визначити некреативів. Причиною цього є спонтанність проявів креативності й непідвладність цих проявів зовнішній й внутрішній регуляції» [5].

Тому на практиці для виявлення й вивчення креативності в сучасній психології використовують цілий комплекс додаткових методів, основними з яких є [15, с. 148]:

• аналіз процесу розв'язання так званих «малих творчих задач» або задач на кмітливість, що вимагають, як правило, переформулювання завдання або виходу за межі тих обмежень, які суб'єкт сам на себе накладає;
• використання навідних задач, що містять підказку до основної задачі;
• використання «багатошарових» задач (серій однотипних задач, у яких творча людина здатна відшукати загальну закономірність);
• метод експертних оцінок, що використовує судження групи кваліфікованих фахівців (експертів) про результати діяльності індивіда;
• деякі шкали особистісних опросників і проективних тестів (MMPI, тест Роршаха й ін.).

Великий інтерес для проблеми дослідження креативності являють праці Д. Б. Богоявленської, яка розробила метод «Креативне поле», що характеризуються значно більшої валідністю, ніж вищезгадані тести креативності [1]. Даний метод полягає в розв'язанні випробуваним великої кількості однотипних задач, які містять певну приховану закономірність, котру креативні випробувані рано або пізно виявляють. Основними принципами даного методу є: 1) відсутність зовнішньої й внутрішньої оцінної стимуляції; 2) відсутність «стелі» (обмежень зверху) у дослідженні об'єкта; 3) тривалість (відсутність обмежень за часом) і багаторазовість експерименту.

Прийнято вважати, що креативність особистості пов'язана з деякими факторами біологічної природи (спадковість, задатки), а також з певними характеристиками середовища [19]. Причому обидва ці фактори визначають не тільки наявність-відсутність креативних властивостей, але й «масштаб» творчих особливостей (кількісну характеристику креативності). Висока креативність і здатність до її розвитку не завжди властиві одній людині.

Розвиток у людини креативності в основному визначається тим, у якому середовищі розвивалася людина, наскільки це середовище стимулювало творчість, підтримувало й розвивало індивідуальність людини. Існують дані, що в період між 6 і 7 роками креативність зменшується на 50%, а до зрілого віку ще на 30% [11]. Наше джерело живої творчої енергії поступово заносять піски здорового глузду, раціоналізму, стереотипів. Але ж джерело є в кожному з нас! Питання в тім, щоб зняти бар'єри й дозволити променистому джерелу креативності кожного знову вільно текти, вирувати, падати водоспадами, іскрячись на сонці.

Розглянемо тепер, можливі шляхи створення освітнього середовища, що сприяє формуванню творчої особистості.

Креативність можна розглядати як властивість, що формується за принципом «якщо ... то ...» [5]. У повсякденному житті, відбувається придушення креативних властивостей індивідуума. Тому розвиток креативності можливий лише в спеціально організованому середовищі. Різні методики розвитку креативності, що діють локально, поза єдиною системою, є зовнішніми по відношенню до того, хто навчається, мають слабку мотиваційну базу й приводять лише до короткочасних ефектів в області розв'язання певного класу задач (проблем). Для того щоб креативність розвивалася як глибинна (особистісна), а не тільки поведінкова (ситуативна) властивість, розвиток має відбуватися під впливом умов середовища при постійній активності особистості, на основі її саморозвитку.

Креативне освітнє середовище є особистісним простором, індивідуальним для кожного, хто навчається, простором, який гнучко реагує на його запити, прагнення, потреби, який опирається на його систему цінностей, мотивів й характеризується здатністю до самоорганізації.

Системоутворюючим фактором проектування креативного освітнього середовища є гуманізація. Пояснюється це тим, що головним проявом гуманізації є розвиток особистості. Вважається, що споконвічно задатки креативності властиві кожній людині. Але вплив середовища, у якому вона росте, навчається, виховується, наявність множини заборон, соціальних шаблонів блокують прояв творчих здатностей. Тому часто для того, щоб дати позитивний поштовх розвитку креативності, досить звільнити людину від психологічних «затисків», набутих ще в дитинстві. І гуманізація освіти повинна зіграти в цьому процесі провідну роль.

Середовище, у якому креативність могла б актуалізуватися, повинне мати високий ступінь невизначеності, потенційної багатоваріантності й принципової незавершеності. Невизначеність мобілізує тих, хто навчається, на активний пошук власних орієнтирів, а не на пасивне прийняття готових, багатоваріантність забезпечує можливість їх пошуку, незавершеність стимулює розвиток уяви, фантазії, проективних початків.

Креативне освітнє середовище повинне мати великий ступінь свободи. Свобода є специфічною формою активності. Однак креативне освітнє середовище має не тільки забезпечувати свободу для реалізації й розвитку творчих здатностей особистості, але й сприяти подоланню внутрішньої несвободи тих, хто навчається. Внутрішня несвобода людей проявляється, по-перше, у нерозумінні діючих на них зовнішніх і внутрішніх сил, по-друге, у відсутності орієнтації в житті, у метаннях з боку у бік, і, по-третє, у нерішучості, нездатності переломити несприятливий хід подій, вийти із ситуації, втрутитися в якості активної діючої сили в те, що з ними відбувається. Таким чином, мало дати особистості свободу – потрібно ще й навчити її діяти у вільному середовищі, інакше вона при всій зовнішній свободі виявиться невільної внутрішньо.

Шлях становлення свободи – це знаходження права на активність ціннісних орієнтирів особистісного вибору. На ранніх стадіях розвитку можливе протиріччя між спонтанною активністю і її регуляцією як різновид протиріччя між зовнішнім і внутрішнім. Знаходження особистістю ціннісних орієнтирів знаменує перехід людини на новий рівень відносин зі світом – рівень самодетермінації, самоврядування – і виступає передумовою й ознакою формування зрілої, гармонійно розвиненої особистості.

Варто пам'ятати, що всяке знання є не тільки постачальником нових областей для творчої активності, високих прикладів творчої діяльності інших людей, але, за певних умов, і гробарем творчості. Адже якщо той, хто навчається, вже знає, як розв’язувати задачу, він відмовиться від пошукової дослідницької діяльності, а буде пасивно додержуватися відомого алгоритму. Вплив знання на характер творчої діяльності багато в чому визначається тим, чи було дане творчо відтворене, перевідкрито самою людиною або залишилося для неї чимсь формальним, далеким і стороннім. Адже набагато важливіше освоїти не саме знання, а спосіб його одержання.

«Урок, – писав С. І. Гессен, – має бути пронизаний творчістю. ... Це значить, що хоча цілі уроку й запропоновані учням ззовні, їм повинні бути надані свобода в здійсненні цих цілей, ініціатива у виборі засобів, необхідних для вирішення поставленої уроком задачі» [Гессен, c. 124]. Однак справді креативним є середовище, у якому ті, хто навчаються, не тільки мають свободу вибору шляхів до досягнення поставленої мети, але й самі беруть активну участь у формуванні системи освітніх цілей, у цілеполаганні. Але до діяльності такого роду ті, хто вчиться, мають бути спеціально підготовлені.

Освітнє середовище вузу повинне відповідати наступним основним вимогам, необхідним для розвитку креативності:

1) відсутність правил, які регламентують дії тих, хто навчається, хід їхньої думки, шляхи пізнання; надання їм волі й самостійності;

2) наявність великої інформаційної бази, що забезпечує одержання всіх необхідних відомостей;

3) наявність позитивних передових зразків творчої діяльності й можливості оцінити її результати;

4) створення умов для максимального розкриття творчого потенціалу кожного, хто навчається, в ході активної пошукової діяльності, стимульованої прагненням домогтися результату не гіршого, ніж зразковий;

5) відсутність обмежень у часі, які не дозволяють створити вільну, невимушену атмосферу творчості.

Для того, щоб включити тих, хто навчається, в активну творчу діяльність рекомендується використовувати пізнавальні завдання пошукового характеру. Для того щоб у кожного, хто навчається, його творчий потенціал досяг максимального рівня розвитку, необхідно, щоб задачі, які стоять перед ним, являли собою не випадкову сукупність, а систему задач зростаючих труднощів, індивідуалізовану залежно від можливостей тих, хто навчається. Принцип зростаючих труднощів може іноді порушуватися несподіваним пред'явленням оригінальних завдань підвищеної складності, розрахованих на раптове осяяння (інсайт) і тому особливо сприятливих для творчого розвитку. Особливо ефективним буде ініціювання самостійного вибору подібних завдань тими, хто навчається.

Розвитку креативності учнівської молоді сприяють [9]:

• усіляке заохочення прагнення того, хто навчається, бути самим собою, його вміння слухати своє «Я» і діяти відповідно до його «порад»; повага до особистості, яка вчиться, її унікальності, індивідуальності;
• використання мотивів творчої діяльності, усвідомлення тими, хто навчається, її значимості; опора на ціннісність творчості; підтримка мотивації прагнення до успіху й нейтралізація мотивації запобігання невдач;
• створення атмосфери творчості; коректне ведення дискусій; заборона на критику; рівноправність у творчому колективі;
• опора на позитивні емоції (подиву, радості, симпатії, переживання успіху);
• стимулювання схильності тих, хто навчається, до виправданого ризику, неординарних, оригінальних учинків і напрямків пошуку; ініціювання інтуїтивних дій, котрі перевіряються логікою;
• забезпечення того, хто навчається, правом вибору смислу, цілей, форм і методів своєї освіти;
• опора на ініціативу, самостійність, заохочення прагнення того, хто навчається, до самовдосконалення, самооцінки, самореалізації, свідомого активного самотворення;
• розвиток критичного мислення; негативне відношення до конформізму, угодовству, орієнтації на думку більшості (більшість не завжди права);
• зіставлення приграничних понять і формулювань; використання інверсії, протиріч у навчальному матеріалі, які підштовхують тих, хто навчається, до пошукової діяльності;
• розвиток оргдіяльнісних здібностей тих, хто навчається, таких як самовизначення, самоорганізація, цілеполагання, нормотворчість, цілеспрямованість, рефлексія й ін.;
• розвиток уяви; стимулювання схильності до фантазування, високого польоту думки;
• пошук нестандартних прийомів розв'язання конкретних задач й аргументів для доказу своєї точки зору;
• створення ситуацій, що містять внутрішню колізію й вимагають від тих, хто навчається, прийняття самостійних творчих рішень, самотрансценденції;
• моделювання екстремальних умов діяльності, що вимагають пошуку нових, нетривіальних рішень в умовах дефіциту часу й обмеженого набору засобів;
• використання завдань відкритого типу, коли відсутнє єдине правильне рішення (яке залишається тільки знайти або вгадати); тренування в продукуванні якомога більшого числа можливих рішень (гіпотез), нехай навіть фантастичних, далеких від реальності;
• використання методів, що забезпечують постійну активність тих, хто навчається, наприклад, застосування проблемного методу навчання, який стимулює установку на самостійне відкриття нового знання;
• показ еволюції наукового знання з того або іншого питання (розділу);
• розвиток здатності екстраполювати освоєні способи мислення на подібні задачі й ситуації.

Одним з найбільш значимих факторів, що забезпечують розвиток креативності тих, хто навчається, є рефлексія. Для забезпечення розвитку творчих здібностей особистості до складу рефлексії рекомендується включати наступні прийоми:

• зупинки, пригадування ходу діяльності, утруднень, які виникали;
• вичленовування одиниць, способів діяльності, створення структури діяльності, виявлення внутрішніх протиріч і шляхів досягнення найкращих результатів;
• аналізу результатів діяльності, зіставлення отриманих результатів з поставленими цілями;
• з'ясування особистісного змісту діяльності, власних освітніх приростів;
• погляд на власну освітню діяльність й її результати з боку (уявлення себе іншим, зовнішнім суб'єктом);
• порівняння отриманих «Я-реального» й «Я-іншого» з «Я-ідеальним»;
• корегування освітніх цілей і ходу подальшої діяльності.

Таким чином, для реалізації в навчальному процесі вузу концепції розвитку творчої особистості потрібна істотна перебудова сформованої педагогічної системи. Необхідне здійснення цілого ряду робіт з розробки конкретних технологій навчання для кожної дисципліни, створення принципово нової методичної бази кафедр, впровадження нових методів й організаційних форм навчання.

Література

1. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей [текст] / Д. Б. Богоявленская. – М.: Академия, 2002. – 320 с.
2. Большой энциклопедический словарь. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.academic.ru.
3. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию [текст] / С. И. Гессен. – М: Школа-Пресс, 1995. – 448 с.
4. Долматов А. В. Основы развивающего образования: Теория, методы, технологии креативной педагогики [текст] / А. В. Долматов. – СПб: ВУС, 1998. – 196 с.
5. Дружинин В. Н. Психология общих способностей [текст] / В. Н. Дружинин. – СПб: Питер, 1999. – 368 с.
6. Зиновкина М. М. Формирование творческого технического мышления и инженерных умений студентов технических вузов [текст]: дис. ... д-ра пед. наук / М. М. Зиновкина. – М., 1989. – 326 с.
7. Карпенко С. В. Инструменты стимуляции креативности [текст] / С. В. Карпенко // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://isarrfe.trainet.org/materials/practicum/practicum2.shtml. – (Дата обращения: 18.01.2010).
8. Коджаспирова Г. М. Педагогический словарь [текст] / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М.: Академия, 2000. – 176 с.
9. Кречетников К. Г. Проектирование креативной образовательной среды на основе информационных технологий в вузе [текст]: монография / К. Г. Кречетников. – М.: Госкоорцентр, 2002. – 296 с.
10. Маслоу А. Г. Дальние пределы человеческой психики [текст] / А. Г. Маслоу. – СПб: Евразия, 1999. – С. 108-113.
11. Матвеев А. Креативность: мысли вслух [текст] / А. Матвеев // Бизнес-тернинги: T&D Консалтинг. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.arsvitae.ru/ cgi-bin/cm/get_doc.fpl?doc_id=71.
12. Назаренко М. М. Информационный подход в создании психолого-педагогических условий развития креативности у студентов педагогического вуза [текст] / М. М. Назаренко // Информационные технологи в образовании. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ito.bitpro.ru/2002/II/3/II-3-217.html.
13. Психологический словарь. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:: http://www.psi.webzone.ru.
14. Словарь-справочник по возрастной и педагогической психологии [текст] / под ред. М. В. Гамезо. – М.: Педагогическое общество России, 2001. – 128 с.
15. Смирнов С. Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности [текст] / С. Д. Смирнов. – М.: Академия, 2001. – 304 с.
16. Столяренко Л. Д. Педагогическая психология [текст] / Л. Д. Столяренко. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 544 с.
17. Торшина К. А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии [текст] / К. А. Торшина // Вопросы психологии. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.voppsy.ru/journals_all/issues/1998/984/984123.htm.
18. Халперн Д. Психология критического мышления [текст] / Д. Халперн. – СПб: Питер, 2000. – 512 с.
19. Холодная М. А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования [текст] / М. А. Холодная. – Спб: Питер, 2002. – 272 с.
20. Хуторской А. В. Современная дидактика [текст]: учебник для вузов / А. В. Хуторской. – СПб: Питер, 2001. – 544 с.
21. Чернилевский Д. В. Креативная педагогика и психология [текст]: учеб. пос. для вузов / Д. В. Чернилевский, А. В. Морозов. – М.: МГТА, 2001. – 301 с.
22. Шиянов Е. Н. Развитие личности в обучении [текст] / Е. Н. Шиянов, И. Б. Котова. – М.: Академия, 1999. – 288 с.
23. Щепина О. Особенности взаимодействия интеллектуальных и творческих особенностей у детей [текст] // Факультет психологии НГУ. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.fp.nsu.ru/science/conf2001/doklad5.htm. – (Дата обращения: 18.01.2010).
24. Fromm E. The creative attitude [text] / by E. Fromm. – New York: Harper & Row, 1959.
25. Guilford J. P. Basic conceptual problems in the psychology of thinking [text] / by J. P. Guilford // San Diego. – 1979. – P. 95 – 110.
26. Holyoak K. J. Bidirectional Reasoning in Decision Making by Constraints Satisfaction [text] / by K. J. Holyoak, D.Simon // Journal of Experimental Psychology. Washington. DC: АРА. – 1999. – Vol. 128. – № 1. – Р. 3 – 31.

© К. Г. Кречетников, 2011.

Вперше опубліковано:
Кречетников К. Г. Развитие креативности личности в высшей школе: Требуется перестройка педагогической системы [Текст] / Константин Геннадиевич Кречетников // rb.ru: Российский бизнес. – [Электронный ресурс] . – Режим доступа: http://www.rb.ru/community/articles/articles/2010/01/18/115503.html.