ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №4 [2010] / В. І. Сипченко. Сутність і місце духовних потреб в сучасній сім’ї

УДК 37.018.1:17.022.1

В. І. Сипченко

СУТНІСТЬ І МІСЦЕ ДУХОВНИХ ПОТРЕБ В СУЧАСНІЙ СІМ’Ї

Анотація. Стаття присвячена розкриттю сутності поняття «духовні потреби» та їх місцю в сучасній українській сім’ї. На основі ретельного аналізу психолого-педагогічної літератури, вивчення рівня педагогічної культури, взаємин у родині, аналізу одержаних у результаті наукового пошуку даних, визначено низку духовних потреб сучасної сім’ї, обґрунтовано шляхи взаємодії всіх учасників виховного процесу.
Ключові слова: духовність, духовний розвиток, духовні потреби, молодший школяр, батьки, методи виховання, педагогічна взаємодія, педагогічна культура.

Аннотация. В статье раскрывается сущность понятия «духовные потребности», определяется их место в современной украинской семье. На основе анализа психолого-педагогической литературы, изучения уровня педагогической культуры родителей, взаимоотношений в семье, полученных в результате исследования данных, определены ключевые духовные потребности современной семьи, пути взаимодействия всех участников воспитательного процесса.
Ключевые слова: духовность, духовное развитие, духовные потребности, младший школьник, родители, методы воспитания, педагогическое взаимодействие, педагогическая культура.

Abstract. In the article the essence of the notion “spiritual necessities” is revealed, their place in modern Ukrainian family is determined. On the basis of the psychological and pedagogical literature analysis, study the levels of the pedagogical culture of parents, family relations, according to the results of the research, the main spiritual necessities of modern family and the ways of interaction of all participants of the educational process are defined.
Keywords: spirituality, spiritual development, spiritual necessities, junior pupil, parents, the methods of upbringing, pedagogical interaction, pedagogical culture.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. У детермінації людської діяльності потреби виступають головною збуджувальною силою особистості, мають першочергове значення в її розвитку. Цілеспрямоване формування у сучасного школяра духовних потреб – одне з найважливіших завдань сучасного виховання.

Духовні потреби – перша сходинка на шляху до формування духовності особистості. Саме вони мають розглядатися як основа духовного життя, духовного розвитку особистості, її духовного потенціалу. Під формуванням духовності ми розуміємо процес становлення рис і якостей людини, які в подальшому забезпечують духовне ставлення до себе, до інших людей, до оточуючого світу. Головною характеристикою духовного розвитку особистості, на нашу думку, виступають духовні потреби, які починають формуватися в родині. Сім’я, як першооснова розвитку і формування особистості, є першоелементом соціальної структури суспільства, де відбувається соціалізація дитини. Саме в сім’ї закладаються основи культури, формується система взаємостосунків, уміння чути й поважати один одного. У сім’ї діти відчувають свою захищеність, піклування про себе, вчаться поважати й піклуватися про старших і молодших, розуміти страждання і переживати біль, навчаються милосердю, співчуттю тощо. Д. Б. Ельконін з долею іронії говорив про те, що не стільки родина соціалізує дитину, скільки дитина соціалізує оточуючих її дорослих, підкорює їх собі, намагаючись сконструювати приємний і зручний для себе світ… [6]. Головна духовна сила родини виявляється у внутрісімейних відносинах і стосунках, почутті спорідненості, природною базою якого є прихильність, довіра дітей до батьків. Сім’я – важливий чинник духовного виховання дитини. «Кожен із нас упродовж усього свого життя залишається духовним представником батьківсько-материнськоі сім’ї, живим символом її сімейного духу» [2, с. 57].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми, і на які спирається автор. Проблема формування духовних потреб молодшого школяра ще й досі залишається відкритою. В системі виховання дитини не існує обґрунтованої програми впливу на особистість із метою формування її духовних потреб. Актуальною у цьому зв’язку, на наш погляд, є думка відомого українського вченого І. Д. Беха: «... нині у педагогіці взагалі не поставлена проблема формування потреб: вона не розглядається як спеціальне виховне завдання; такого розділу немає у педагогічних підручниках, немає його й у програмі виховної роботи школи» [1, с. 121]. Як не погодитися з цим важливим зауваженням! Ми цілком розділяємо думку науковця, його громадянську позицію і вболівання за долю сучасної школи.

Для нас важливо мати уявлення, що таке духовні потреби? Духовні потреби – це «стан людей, що спонукає їх до створення й засвоєння духовних цінностей, до діяльності у сфері культури» [3, с. 14]. Цей висновок Л. Н. Когана є досить повним для визначення внутрішньої сутності духовної потреби. Виділяють наступні особливості духовних потреб:

– вони пов’язані зі знаннями;

– задовольняються у вільний час, зв'язок суб'єкту та об'єкту безкорисливий;

– процес задоволення їх – необмежений (як процес пізнання взагалі);

– служать гармонійному розвитку особистості, тісно пов'язані з її світоглядом і світовідчуттям.

Спираючись на дослідження духовних потреб А. К. Улєдова [5], соціогенних потреб Ш. А. Чхартишвілі [6], на визначення духовності П.А. Симонова, П. М. Єршова, Ю. П. В’яземського [4], ми прийшли до висновку: незважаючи на всю різноманітність духовних потреб, вони мають спільну структуру. Наше розуміння духовних потреб дозволило нам виокремити рецептивний і продуктивний структурні компоненти духовності:

– рецептивний – можливість сприймання духовних цінностей, емоційне ставлення до них, задоволення від побаченого, почутого;

– продуктивний – виявляється у творчості, духовній діяльності, у створенні духовних цінностей, які взаємопов’язані, впливають і взаємодіють між собою, тим самим забезпечуючи механізм дії духовних потреб.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Маючи на увазі усе згадане вище, ми визначаємо духовну потребу як специфічну форму самореалізації особистості, пов’язану з її світоглядом, свідомістю, співчуттям, як первинну детермінанту активності особистості, яка відрізняється цілісністю рецептивного та продуктивного структурних компонентів і виявляється в реальній духовній діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження з новим обґрунтуванням отриманих результатів. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що потреби найбільш рельєфно й повно відображають і духовні цінності, і соціальні наміри, і душевний стан, і стиль життєтворчості. Останнє дозволило спрямувати наше подальше наукове дослідження на вивчення існуючого реального стану розвитку духовних потреб дітей молодшого шкільного віку та їх батьків. З огляду на це ми припустили, що духовний розвиток дорослих людей, у нашому випадку батьків, означає наявність у них таких важливих духовних потреб як :

– турбота про збереження та розвиток духовності сім’ї та оточуючого середовища;

– незадоволеність рівнем власної духовної культури;

– співпереживання, орієнтація на іншу людину;

– співчуття іншим людям; потреба у виявленні доброти;

– здатність допомагати іншим людям;

– прагнення покращати життя, активне сприяння цьому процесу;

– самовдосконалення.

Так само ми підійшли до визначення духовних потреб і дітей, враховуючи при цьому особливості віку і шкільного педагогічного процесу:

– співпереживання, співчуття іншим людям;

– потреба в виявленні доброти;

– здатність допомагати іншим людям;

– потреба в спілкуванні;

– потреба в покращанні себе та інших;

– потреба в знаннях;

– потреба в праці.

Виходячи із суспільних вимог, ми з’ясували, які духовні потреби батьків превалюють в умовах ринкової економіки, до яких дитина вступає у більшості випадків вимушено, усупереч своїм бажанням. Як виявилось, об’єктивно оцінити духовні потреби батьків і дітей досить складно, по-перше, тому, що сама категорія духовних потреб чітко не визначена. По-друге, відсутні науково обґрунтовані методики визначення духовних потреб. По-третє, на формування духовності дітей впливають такі соціальні та психологічні фактори, виявити і вивчити які не завжди можливо.

Відомо, що ціннісні орієнтації розкривають зміст потреб особистості. Застосувавши адаптований варіант методики М. Рокіча «Ціннісні орієнтації», ми ретельно вивчили ціннісні орієнтації батьків.

Обробка та аналіз одержаних даних показав: сучасні батьки на перші місця поставили матеріально забезпечене життя, розваги, суспільне призначення, впевненість у собі, щасливе сімейне життя. А такі орієнтири як щастя інших, творчість, пізнання, розвиток, на превеликий жаль, опинилися на останніх місцях.

Що стосується інструментальних цінностей, то перші місця зайняли високі запити, раціоналізм, ефективність у справах. На останніх опинилися освіченість, терпимість, чесність. Як бачимо, цінності сучасних батьків відповідають суспільним реально існуючим цінностям і відтворюють реалії нашого сьогодення: економічну нестабільність суспільства, соціальну незахищеність значної частини населення, перш за все, людей похилого віку, зростання кількості безробітних, відсутність робочих місць для молоді, випадки жорстокості, насильства, наявність дитячої безпритульності тощо.

Дослідження, проведені нами в деяких містах Донецької області (Єнакієве, Горлівка, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка), вказують на тенденцію відчуження між батьками і дітьми, на формально-діловий характер їх стосунків. За нашими даними 57,3% батьків переконані в правоті своїх дій і не бажають змінювати методи та засоби спілкування.

Аналіз окремих виховних ситуацій, відверті розмови з батьками учнів переконують: батькам зазвичай бракує часу на виховання дітей, оскільки треба заробляти гроші, якось виживати (таку думку висловили майже всі батьки). Вони вважають недоцільним формування духовності. Наведемо деякі типові висловлювання-докази:

– Мене не виховували у дитинстві, то й син так виросте.
– Мої діти не гірше інших. Головне – нагодувати, одягнути. А духовність – це лише гарні слова.
– Духовністю ситий не будеш. Треба, щоб навчився гроші заробляти.
– Як би я знала, навіщо ця духовність моїй дитині, тоді б її виховувала.
– На мою думку, головне – навчити виживати у цьому світі. Виросте – подякує. Все інше – марна трата часу.
– Сьогодні не до спілкування. Треба виживати, заробляти на кусок хліба. Нічого. Я виросла, і вони виростуть.
– Мене ніколи ніхто не жалів, а горе спіткало – усі відвернулися. А я буду співчувати, допомагати ... Все це – красиві слова…
– Цікаві питання ви ставите. Подивіться, хто зараз досягає успіху? А ви про співчуття, про співпереживання! Моя дитина обійдеться й без цього!
– Хай гуляють! Вони ще встигнуть напрацюватися і зазнати лиха!
– Ви про спілкування. Нема коли спілкуватися, обоє зранку до вечора на роботі. Додому прийдеш – не знаєш з чого починати. Тут не до спілкування і розмов. Аби впоратися встигнути.

Наведені висловлювання батьків свідчать про недостатню можливість якісно виконувати низку функцій сімейного виховання, про відсутність у дорослих елементарної педагогічної культури, засобів гуманістичного спілкування, на базі якого виростають і зміцнюються духовні потреби, які передбачають особливий характер взаємин, добропорядність у стосунках між членами родини.

Решта батьків (37,7%) нібито все робить для дитини (купують дорогі речі, смачні їжу, цукерки, подарунки тощо), натомість постійно нав’язують свою волю, придушують дитячу ініціативу.

Значна кількість дорослих (51,5%), за нашими спостереженнями, заперечують формування духовності у своїх дітей, що є наслідком нерозуміння самоцінності та унікальності внутрішнього світу дитини, перспектив духовного розвитку.

Заслуговують на увагу висновки, зроблені нами за результатами відповіді батьків на питання: Які завдання виховання і яка його мета? Так от, 44,8% батьків розуміють мету і завдання (у загальних рисах), однак разом із тим з них 39,9% не знають, як досягти мети і вирішити поставлені завдання. Решта батьків виявила нерозуміння поставленого питання або відмовилася дати відповідь.

Аналіз відповідей батьків на питання, що стосуються методів і засобів виховання, переконали: батьки застосовують тільки два методи: заохочення (подарунки, гроші, задоволення певних бажань тощо) і покарання (іноді навіть суворе, із застосуванням фізичного тиску на дитину).

Як правило, батьки використовують досвід виховання дітей, який вони отримали від своїх батьків. Тільки 18,4 % батьків читають педагогічну літературу з питань виховання. Причому до цього числа входять батьки, які мають педагогічну освіту. Це вкотре переконало нас у необхідності запровадити просвітництво батьків у напрямі формування в них педагогічної грамотності та культури.

Цікавими для нашого дослідження стали відповіді батьків на питання, що стосуються організації відпочинку та дозвілля. 90% дорослих не уявляють собі вільний часу без уживання спиртних напоїв. Інша частина головним вважає можливість поспілкуватися з друзями, поспівати. Обмежена кількість дорослих (1,9%) вважають, що треба надавати допомогу, облаштовувати природу, зберігаючи її красу і неповторність, фотографувати, знайомитися з життям тварин і рослин тощо. Що ж стосується організації сімейного дозвілля, тільки 9,4 % опитуваних навели приклади сумісного дозвілля в родині.

Наведені дані свідчать про те, що бездуховність, світоглядна індиферентність, дегуманізація людських стосунків повною мірою торкнулися сучасних батьків, гальмують духовний вплив родини, що суттєво вплинуло на формування духовних потреб у дітей молодшого шкільного віку в умовах сім’ї. Саме тому для нас цікавою стала інформація, отримана під час анкетування, метою якого було з’ясувати: як впливає реальна соціально-економічна ситуація на сучасну сім’ю.

Невпевненість у завтрашньому дні, страх перед майбутнім, песимізм відчувають 54,5% батьків. Останнє накладає свій відбиток на формування духовних потреб дитини. Тільки 5,7% дорослих впевнені у майбутньому. Нам вдалося зафіксувати трансформацію, зміну культурних цінностей сучасних батьків 90-х років. Більшість із них (45,3%) надають перевагу художнім цінностям західного зразка, що не завжди є виправданим в плані орієнтації на високі гуманістичні зразки зарубіжного мистецтва. 57,2% батьків із задоволенням переглядають низькопробні бойовики та трилери як вітчизняного, так і західного виробництва. Родина функціонує в надзвичайно насиченому інформаційному оточенні, яке іноді, на жаль, створює й пропагує в стосунках із довкіллям культ сили, жорстокості, бездуховності й цинізму. Це, як правило, спостерігають діти, які пасивно «ковтають» інформацію, яка тільки шкодує особистості, що розвивається. Відсоток батьків, які надають перевагу вітчизняній літературі та культурі, значно менший – 32,6%. Як бачимо, така зміна культурних цінностей негативно позначається на формуванні духовних потреб молодшого школяра.

Отже, реальне життя з його труднощами, протиріччями, негараздами суттєво впливає на батьків, їх духовність, культуру.

Звернемося до молодшого школяра. Яскравим прикладом запитів і потреб малюків є різноманітні фантастичні ситуації. Ми запропонували дітям закінчити висловлювання: «Як би я був чарівником...», «Подарунок інопланетянам від землян», «Як би я спіймав золоту рибку…».

Наведемо деякі типові приклади відповідей дітей:

– Як би я був чарівником, то став би самим багатим в цілому світі.
– ... був би самим головним у державі.

Ось як діти уявляють собі життя на іншій планеті:

– Там усі дуже багаті, ситі, усі мають своє житло.
– Батьки там не лаються, не принижують один одного.
– Діти живуть без дорослих, їм там без них дуже гарно.
– Багато ігор і ласощів.

Приклади відповіді на питання: «Як би я спіймав золоту рибку…»:

– Попросив у неї, щоб вона влаштувала тата і маму на роботу.
– Попросив би в неї зробити ремонт нашого будинку, бо він ось-ось завалиться.
– Аби мама з татом не сварилися і гуляли зі мною.
– Щоб тато на мене не кричав, а мама не лаялася.
– Хотів би, щоб вона дала грошей на операцію мами і мого братика.
– Щоб золота рибка збудувала нам спортивний майданчик.
– Зробила так, щоб мама і тато не забували про мене і мою молодшу сестричку.

Ми ретельно проаналізували відповіді дітей, які свідчать: про труднощі у спілкуванні з дорослими; формальні стосунки у сім’ї; відсутність гуманних методів виховання, що впливає на формування духовних потреб молодших школярів тощо. Переважна кількість опитаних демонструє яскраво виражені егоїстичні тенденції – 67,8%, мріють про матеріальні блага – 35,7%, про злагоду в сім'ї – 33,4% .

Аналізуючи і порівнюючи стан духовних запитів і потреб у батьків і дітей, ми спробували відповісти на питання: чи існує пряма залежність між досліджуваними рівнями духовного розвитку? Численні спостереження, анкетування, бесіди з дорослими, з молодшими школярами привели нас до переконання, що прямої залежності не існує. Так, наприклад, у батьків визначили середній рівень духовного розвитку, а у дитини – низький. Причини можуть бути різні: бракує вільного часу, лінощі батьків, байдужість до духовних потреб дитини, недооцінка етапу молодшого шкільного віку в розвитку особистості, нерозуміння його самоцінності та унікальності. Цікаво, що у батьків із низьким рівнем духовного розвитку часто зустрічаються діти з високими духовними прагненнями та потребами. У багатьох випадках такі діти виховуються на протилежних прикладах, як «не можна жити», на співставленні позитивного і негативного, як у вірші В.Маяковського, який наше покоління ще пам’ятає: «Что такое хорошо, и что такое плохо?».

Низьке матеріальне становище сім'ї ще не свідчить про низький рівень духовності дитини. Навпаки, діти з таких сімей, як це часто буває, більш здатні до співчуття, співпереживання, вони виявляють доброту, доброзичливість.

У більш забезпечених s високозабезпечених сім’ях ми спостерігали значні труднощі у вихованні дітей та духовному розвитку родини. Саме такі сім’ї, зазвичай, для нас були проблемними.

Висновки. Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що сучасна сім’я переживає нелегкі часи. Триває процес переоцінки цінностей. Перевага надається матеріальним запитам і потребам, на перші місця у вихованні висуваються прагматизм, гедонізм, прагнення досягти успіху за будь-яку ціну. Ми відзначаємо, що значна кількість сучасних сімей сьогодні не здатні якісно виконувати свої функції або просто відсторонилися від виконання своїх обов’язків. Це, в свою чергу, сприяє зростанню напруженості, нетерпимості один до одного, формуванню негативноого сімейного мікроклімату, втраті повноцінного спілкування. Окрім того, на формування духовних потреб молодшого школяра впливають такі важливі чинники, як: тип і культура сім’ї, спілкування між членами сім'ї; ставлення до дитини з боку дорослих; ціннісні орієнтації батьків; методи сімейного виховання; соціальний статус дитини в класі; специфіка форм, методів і засобів педагогічного впливу тощо. Не зважаючи на це, ми не виявили прямої залежності духовних потреб дитини від стану духовних потреб батьків.

Література

1. Бех І. Д. Від волі до особистості [Текст] / І. Д. Бех. – К.: Україна-Віта, 1995. – 202 с.
   
2. Ильин И. Путь к очевидности. Мыслители XX века [Текст] / И. Ильин. – М.: Республика, 1993. – 431 с.
   
3. Коган Л. Н. Духовные потребности и деятельность личности[Текст] / Л. Н. Коган // Философские науки. – 1976. – № 1. – С. 9-16.
   
4. Симонов П. В. Происхождение духовности [Текст] / П. В. Симонов, П. М. Ершов, Ю. П. Вяземский. – М.: Наука, 1989. – 52 с.
   
5. Уледов А. К. Духовная жизнь общества. Проблемы методологии исследования [Текст] / А. К. Уледов. – М.: Мысль, 1980. – 271 с.
   
6. Чхартишвили Ш. Н. Роль и место социогенных потребностей в учебно-воспитательной деятельности [Текст] / Ш. Н. Чхартишвили // Некоторые вопросы психологии и педагогики социогенных потребностей. – Тбилиси: Мецниереба, 1974. – 170 с.
   
7. Эльконин Д. Б. Кризис детства и основания проектирования форм детского развития [Текст] / Д. Б. Эльконин // Вопросы психологии. – 1992. – № 3-4.– С. 9-10.

© В. І. Сипченко, 2010.