Портал засновано за підтримки Донецького обласного благодійного Фонду сприяння освітнім інтелектуальним інвестиціям (свідоцтво про Держреєстрацію № 402, видане 04.11.2008 р. Головним управлінням юстиції у Донецькій області, свідоцтво про Держреєстрацію серія А00 № 729147, видане 11.11.2008 р. Слов'янським міськвиконкомом). Портал зареєстровано Держкомітетом з інформатизації України 16.10.2009 р. (лист № 1737/05-09) як електронний інформаційний ресурс.
УКР
РУС
 
О. А. БІДА, О. П. САВЧЕНКО. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВНЗ
 
  Версия для печати

ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №2 [2010] / О. А. Біда, О. П. Савченко. Сучасні тенденції в організації самостійної роботи студентів ВНЗ

УДК 378

О. А. Біда, О. П. Савченко

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
СТУДЕНТІВ ВНЗ

Анотація. У статті розглянуто проблеми організації самостійної роботи студентів у вищій школі.
Ключові слова: організація самостійної роботи студентів, вища школа.

Аннотация. В статье рассмотрены проблемы организации самостоятельной работы студентов в высшей школе.
Ключевые слова: организация самостоятельной работы студентов, высшая школа.

Abstract. In the article the problems of organization of independent work of students are considered at high school.
Keywords: organization of independent work of students, high school.

Побудова системи освіти в Україні на принципово нових соціально-економічних засадах зумовлює посилення уваги суспільства до підвищення загальноосвітньої, фахової, комунікативної компетенції майбутніх фахівців, забезпечення їхньої конкурентоспроможності. Виконання завдань, що постали перед вищою школою, вимагають пошуку шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, розроблення нових методів та організаційних форм взаємодії викладача і студента. Разом з тим самим життям доведено, що тільки ті знання, до яких студент прийшов самостійно, завдяки власному досвіду, думці та діям, стають справді міцним його здобутком. Саме тому вища школа поступово переходить від передавання інформації у готовому вигляді до керівництва самостійною пізнавальною діяльністю студентів, формування у них досвіду самостійної навчальної роботи.

Студент, не підготовлений до самостійного здобуття нових знань, не зможе розвинути в собі ці якості у процесі професійної діяльності. Саме тому ВНЗ покликані забезпечити не тільки високий рівень професійних знань і вмінь студентів, але й сформувати творчу особистість фахівця, здатного до самовдосконалення і самоосвіти. Науково вірно організована і систематично здійснювана самостійна робота є необхідною умовою успішного навчання. одним із визначальних факторів, що впливає на професійне становлення особистості.

Сучасна концепція вищої освіти пов’язує хід і результати навчання з рівнем організації самостійної роботи студентів на різних його етапах, що потребує розроблення теоретичних і методичних основ керівництва самостійною навчальною діяльністю. На думку науковців, система вищої освіти покликана не лише давати студентам певну систему знань, формувати в них професійні вміння та навички, розвивати творче мислення, але й озброювати методикою самостійного пошуку і здобуття інформації, необхідної для подальшої професійної діяльності.

Разом з тим сьогодні серед дослідників цієї проблеми відсутнє єдине розуміння суті таких понять, як самостійність, самостійна робота студентів, її функції і види. Ґрунтуючись на дослідженнях А. М. Алексюка, Г. Є. Гнитецької, Б. П. Єсипова, В. А. Козакова, Р. О. Нізамова, П. І. Підкасистого, О. Я. Савченко, Р. С. Семенової, Д. Д. Тетеріної, розглядаємо самостійну роботу студентів як особливу форму навчальної діяльності суб’єкта, у процесі якої студенти оволодівають знаннями і вміннями, а також розвивають такі якості особистості, як самостійність і активність. Як стверджує В. А. Козаков, мета організації самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості й засвоєння знань, умінь та навичок.

Власний педагогічний досвід дає змогу визначити види самостійної роботи студентів: за характером керівництва з боку викладача (опосередкована, безпосередня), за ступенем самостійності студентів (низька, середня, висока), за проявом студентами самостійних дій (обов’язкова, бажана), за тривалістю виконання (короткочасна, довготривала), за видами діяльності (навчально-пізнавальна, професійна), за формами організації (фронтальна, групова, індивідуальна), за місцем у навчальному процесі (аудиторна, позааудиторна). Діагностика стану сформованості у студентів навичок самостійної навчальної діяльності дала змогу виявити недостатній рівень попередньої підготовки студентів до здійснення її та розвиток у них основних компонентів навчальної культури, а саме: незнання раціональних прийомів розумової діяльності, умов їх застосування, невміння працювати зі спеціальною літературою та іншими джерелами інформації, узагальнювати, систематизувати набуті знання, раціонально планувати й використовувати час навчальної праці.

Психологічною умовою успішності самостійної роботи студентів є формування стійкого інтересу до обраної професії і методів оволодіння її особливостями, що залежать від наступних параметрів: взаємини між викладачами і студентами в освітньому процесі; рівень складності завдань для самостійної роботи; залучення студентів у формуючу діяльність майбутньої професії. Як будь-який вид людської діяльності, навчальна діяльність з психологічної точки зору являє собою процес розв’язування специфічних задач. Відмінність навчальних задач від інших полягає в тому, що їхньою метою є зміна самого суб’єкта, яка полягає в оволодінні визначеними способами дії, а не в зміні предметів, з якими діє суб’єкт. Необхідність у постановці і розв’язанні таких задач виникає перед суб’єктом лише в тому випадку, якщо йому необхідно опанувати такими способами дії, в основі яких лежать узагальнення теоретичного типу.

Розглядаючи навчальну діяльність як процес розв’язання задач, варто виділити наступні її ланки. По-перше, постановка навчальної задачі. У педагогічній психології відомо, що ціль виникає в результаті конкретизації змістовних мотивів діяльності. Функцію таких мотивів може виконати тільки інтерес до змісту засвоюваних знань. Без такого інтересу неможлива не тільки самостійна постановка навчальної задачі, але і прийняття задачі, поставленої викладачем. Тому навчання, що має за мету підготовку студентів до самостійної навчальної діяльності, повинне забезпечити, перш за все, формування таких інтересів. По-друге, застосування оптимальних способів розв’язування задачі.

Між навчальною діяльністю під керівництвом викладача і самостійних її форм існує принципове розходження. Коли викладач веде студентів від поняття до дійсності, такий хід має силу тільки методичного прийому. Коли мова йде про формування поняття шляхом самостійної роботи з навчальними матеріалами і засобами, умови діяльності рішуче змінюються. Першим серед цих умов є формування способів логічного аналізу джерел навчальної інформації, зокрема, способи логічного аналізу інформаційних моделей, у яких фіксується зміст наукових понять, що одночасно складає одну з найважливіших задач навчання, розрахованого на підготовку студентів до самостійної навчальної діяльності. Другою важливою умовою переходу до самостійної навчальної діяльності є оволодіння продуктивними способами розв'язування навчальних задач. Забезпечення цієї умови практично неможливе без активної методологічної і методичної участі викладача. По-третє, здійснення контролю й оцінки за ходом і результатом розв’язання задачі. Формування контрольно-оцінних операцій повинно йти від оволодіння способами контролю й оцінки дії викладача й інших студентів через контроль і оцінку власної роботи під керівництвом викладача до самоконтролю і самооцінки самостійної освітньої діяльності.

При формуванні годинного обсягу предмета викладач повинен враховувати загальне сумарне навантаження студентів. Інтенсифікація освітнього процесу припускає ритмічність самостійної роботи студентів. Індивідуалізація самостійної роботи студентів, включає: збільшення питомої ваги інтенсивної роботи з більш підготовленими студентами; розподіл заняття на обов’язкову і творчу частини, регулярність консультацій з тими, кого навчають; вичерпне та своєчасне інформування про тематичний зміст самостійної роботи, термінах виконання, потреби в допоміжних засобах, формах, способах контролю й оцінці підсумкових результатів та обов’язковим порівнянням з очікуваними.

Основні форми організації самостійної роботи студентів ВНЗ визначаються наступними параметрами: зміст навчальної дисципліни; рівень освіти і ступінь підготовленості студентів; необхідність упорядкування навантаження студентів при самостійній роботі. Виходячи з цих параметрів, можуть бути запропоновані наступні форми організації самостійної роботи студентів: реферати (з дисциплін гуманітарного і соціально-економічного блоку); семестрові завдання (з загальнотехнічних і спеціальних дисциплін); курсові роботи (із загальтехнічних і спеціальних дисциплін); курсові проекти (із загальтехнічних і випускаючи кафедр); атестаційні роботи бакалавра, спеціаліста, магістра.

Для ефективності самостійної роботи необхідно виконати ряд умов: забезпечення правильного сполучення обсягу аудиторної і самостійної роботи; методично вірна організація роботи студента в аудиторії і поза нею; забезпечення студента необхідними методичними матеріалами з метою перетворення процесу самостійної роботи в процес творчий; контроль за організацією і ходом самостійної роботи, що заохочує студента якісно її виконувати. Ця умова в той чи іншій формі з необхідністю повинна бути присутньою у перших трьох, щоб контроль став не стільки адміністративною, скільки саме повноправною дидактичною умовою, що позитивно впливає на ефективність самостійної роботи у цілому. Перша умова полягає в необхідності оптимального структурування навчального плану не тільки в змісті послідовності вивчення окремих курсів, але і розумного співвідношення аудиторної і самостійної роботи. Велику роль тут грає правильне визначення трудомісткості різних видів самостійних робіт, таких як курсові проекти і роботи, розрахунково-графічні роботи, інші завдання. Складанню такого плану повинне передувати серйозне вивчення бюджету часу студента, оснащеності методичною літературою й облік національних традицій у системі освіти.

Друга умова – це методично раціональна організація роботи. Важливо поступово змінювати відносини між студентом і викладачем. Якщо на перших курсах викладачу належить активна творча позиція, то по мірі просування до старших курсів пріоритет потрібно надати спонуканню студента працювати самостійно, активно прагнути до самоосвіти. Виконання завдань самостійної роботи повинні привчити студентів мислити, аналізувати, враховувати умови, ставити задачі, вирішувати виникаючі проблеми, тобто процес самостійної роботи поступово повинен перетворюватися в творчий. У цьому можуть допомогти нові інформаційні технології. Як показує досвід, студент із великим інтересом вирішує поставлені задачі (курсове і дипломне проектування, контрольні задачі, різні інші домашні завдання), коли використовує сучасні пакети чи сам програмує рішення тієї чи іншої задачі. У ході вирішення він глибше пізнає сутність предмета, вивчає літературу, шукає оптимальні способи вирішення. Стимулювання повинно здійснюватися у формі інтересу однокурсників і викладачів до проробленої студентом роботи (консультації викладача, інформація щодо «рейтингу студента» з виконуваних завдань і т.і.).

Третя умова – це забезпечення студента відповідною навчально-методичною літературою. Існуюча ситуація у ВНЗ не дозволяє забезпечити студента необхідною літературою, виданої в центральних видавництвах. З огляду на економічні умови і можливості поліграфічної бази варто рекомендувати в такому випадку перехід на електронні видання лекційних матеріалів викладачів, що уже частково реалізується. Разом з тим, перехід на такий спосіб спілкування зі студентом вимагає розробки й електронного методичного матеріалу.

Варто особливо виділити можливості забезпечення навчальною і методичною літературою дистанційного навчання з використанням інформаційних комп’ютерних технологій, зокрема, комп’ютерних освітніх середовищ, спеціально побудованих і організованих для розміщення навчальних матеріалів з обліком педагогічних і дидактичних вимог. Під дистанційним навчанням варто розуміти будь-яке віддалене навчання як певний спосіб організації освітнього процесу (навчально-комунікаційна взаємодія опосередкована), що може бути використане у всіх формах навчання (очна, заочна, екстернат, навчання з використанням засобів телекомунікації, поштового листування та ін.). Саме дистанційне навчання покликане скоротити аудиторне навантаження й збільшити частку самостійної роботи студента. У цьому зв’язку для ефективності самостійної роботи студентів необхідно всіляко розробляти і здобувати електронні підручники і навчальні програми.

Комп’ютеризація освітнього процесу, що в умовах багаторівневої структури освіти є активізуючим чинником самостійної роботи студентів, коли студент виробляє уміння самостійно вибирати джерела інформації, прилучається до етики міжнародного спілкування з навичками економії часу, опановує мистецтвом об’єктивної і цільової оцінки власного потенціалу, своїх ділових і особистісних якостей. Одним з варіантів упровадження нових технологій може стати створення і використання електронних підручників, що дозволяють постійно обновляти вихідну інформацію у виді мінливих прикладів і статистичних даних, змінювати параметри моделей, що сприяє кращому з’ясуванню їх особливостей. Використання електронного підручника дозволить підсилити взаємозв’язки навчальних дисциплін, а також взаємозв’язок науково-дослідної й навчально-методичної роботи.

При вирішенні задач формування здатності студентів до самостійної роботи виникає проблема для всього педагогічного колективу, яка полягає в цілеспрямованому навчанні студентів змісту цієї роботи. Таке навчання включає формування прийомів моделювання навчальної діяльності, визначення студентами оптимального розпорядку дня, усвідомлення і послідовне відпрацьовування ними раціональних прийомів роботи з навчальним матеріалом, оволодіння прийомами заглибленого і водночас динамічного (швидкісного) читання, складання планів різноманітних дій, конспектування, постановки і вирішення навчально-практичних задач.

Великий інтерес у цьому плані можуть представити запропоновані А. К. Марковою прийоми навчальної роботи. Прийоми значеннєвої переробки тексту, укрупнення навчального матеріалу, виділення в ньому вихідних ідей, принципів, законів, усвідомлення узагальнених способів рішення задач, самостійна побудова студентами системи задач визначеного типу: прийоми культури читання (наприклад, так званого «динамічного читання» великими синтагмами) і культури слухання, прийоми короткого і найбільш раціонального запису (виписки, плани, тези, конспекти, анотації, реферати, рецензії, загальні прийоми роботи з книгою); загальні прийоми запам’ятовування (структурування навчального матеріалу, використання особливих прийомів мнемотехніки з опорою на образну і слухову пам’ять); прийоми зосередження уваги, що спираються на використання студентами різних видів самоконтролю, поетапну перевірку своєї роботи, виділення «одиниць» перевірки, порядку перевірки і т. ін.; загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографічними матеріалами, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями) і її збереження в домашній бібліотеці; прийоми підготовки до іспитів, залікам, семінарам, лабораторним роботам; прийоми раціональної організації часу, обліку і витрат часу, чергування праці і відпочинку, важких усних і письмових завдань, загальні правила гігієни праці (режим, прогулянки, порядок на робочому місці, його освітлення й ін.).

Очевидно, що тут наведено як загальні прийоми організації розумової праці, так і конкретні прийоми навчальної роботи, наприклад роботи з текстом. Сформованість останніх може служити однією з головних передумов і водночас основою самостійної роботи студентів з усіх навчальних предметів. У цілому самостійна робота студентів ґрунтується на правильній з погляду навчальної діяльності організації їх аудиторної навчальної діяльності. Зокрема, це відноситься до зв’язку і переходу від зовнішнього контролю викладача до самоконтролю студента, від зовнішньої оцінки до формування самооцінки. Відповідно позитивна відповідь на питання про те, чи може в студента формуватися здатність до справжньої самостійності роботи, залежить від спільних дій педагогів і студентів, від усвідомлення ними особливостей цієї роботи як специфічної форми діяльності, що пред’являє до її суб’єкта особливі вимоги і приносить йому інтелектуальне задоволення.

Програма навчання самостійній роботі повинна носити суто індивідуальний характер і включати: діагностику тим, хто навчається, власної пізнавальної потреби в розширенні, поглибленні, сукупності знань, одержуваних у ВНЗ; визначення власних інтелектуальних, особистісних і фізичних можливостей, зокрема об’єктивна оцінка вільного від відвідування навчального закладу часу; визначення мети самостійної роботи – найближчої і віддаленої, тобто відповідь на питання, чи потрібна вона для задоволення пізнавальної потреби чи, наприклад, для продовження навчання; самостійний вибір студентом об’єкта вивчення й обґрунтування цього вибору для себе (як такий об’єкт, наприклад при вивченні іноземної мови, може виступити історія Англії, поезія, музика Німеччини, мистецтво Франції і т. ін.); розробка конкретного плану, довгострокової і найближчої програми самостійної роботи. Добре, якщо робота з викладачем у навчальний час може служити прикладом складання такої програми; визначення форми і часу самоконтролю. Доцільно, щоб формою контролю студент обрав виконання конкретного виду роботи (креслення, проект, переклад, реферат та ін.), що комусь потрібна, необхідна, тобто щоб результати роботи були особистісно значимі і для нього, і для інших.

Самостійна робота першокурсника, розглянута в загальному контексті його самоосвіти, являє собою вищу форму його навчальної діяльності за критерієм саморегуляції і цільової спрямованості; вона може диференціюватися залежно від джерела керування, характеру спонукання та ін. Природно, що проблема формування у студентів-першокурсників уміння вчитися поступово переростає в проблему підвищення навчальної мотивації (особливо внутрішньої мотивації на процес і результат діяльності), виховання інтересу до навчання. При цілеспрямованому формуванні всі спонукання, пов’язані з пізнавальною активністю, стають більш усвідомленими і діючими, підсилюється їх регулююча роль у навчальній діяльності, зростають активність студентів у перебудові мотиваційної сфери. Позитивні мотиваційні зміни, формування інтересу до навчання відбуваються в результаті зміни, удосконалювання цілісної особистості студента.

Література

  1. Вербицкий А. А. Самостоятельная работа студентов младших курсов / А. А. Вербицкий // Высшая школа России, 1995. – №3.
  2. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский; под ред. В. В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
  3. Зимняя Н. А. Педагогическая психология / Н. А. Зимняя. – М.: Логос. 2003. – 384 с.
  4. Кабанова-Меллер Е. Н. Психология формирования знаний и навыков / Е. Н. Кабанова-Меллер. – М.: Просвещение, 1982.
  5. Карандашев Ю. Н. Психология развития / Ю. Н. Карандашев. – Минск, 1997. – Ч 1. Введение. – 232 с.
  6. Подласый И. П. Педагогика: [учебник для студентов высших педагогических учебных заведений] / И. П. Подласый. – М.: Просвещение, 1996. – 432 с.
  7. Практические аспекты реализации многоуровневой системы образования в техническом университете: организация и технологии обучения / [Попов Ю. В., Подлеснов В. Н., Садовников В. И., Кучеров В. Г., Андросюк Е. Р.] – М., 1999. – 52 с.

  

© О. А. Біда, О. П. Савченко, 2010.
Рейтинг DVK WebDev заказать курсовую в Харькове