Портал засновано за підтримки Донецького обласного благодійного Фонду сприяння освітнім інтелектуальним інвестиціям (свідоцтво про Держреєстрацію № 402, видане 04.11.2008 р. Головним управлінням юстиції у Донецькій області, свідоцтво про Держреєстрацію серія А00 № 729147, видане 11.11.2008 р. Слов'янським міськвиконкомом). Портал зареєстровано Держкомітетом з інформатизації України 16.10.2009 р. (лист № 1737/05-09) як електронний інформаційний ресурс.
УКР
РУС
 
З. М. МІРОШНИК. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ У СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ
 
  Версия для печати

ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №4 [2009] / З. М. Мірошник. Психологічна характеристика соціальної ролі у структурі особистості сучасного вчителя

УДК: 159.923.2:371.15

З. М. Мірошник

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ
У СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

Анотація. У статті розкривається психологічна характеристика соціальної ролі сучасного вчителя. Визначається її місце у загальній структурі особистості.
Ключові слова: особистість, роль, соціальна роль, структура особистості, вчитель.

Аннотация. В статье раскрывается психологическая характеристика социальной роли современного учителя. Определяется ее место в общей структуре личности.
Ключевые слова:
личность, роль, социальная роль, структура личности, учитель.

Abstract. In this article we analyze the psychological description of the modern teacher’s social role. We are on defining teacher’s place on the structure of a person.
Keywords: personality, a role, a social role, structure of a person, a teacher.

Історично особистість описувалась за допомогою різних характеристик, а саме: від зовнішності (вага, ріст, колір шкіри і т. ін.) до таланту та творчості. В одній із таких класифікацій прояву особистості, яку запропонував О. Г. Асмолов, значуща роль належить виконанню кожним соціальних ролей. Де б ми не були, чим би не займались, нам постійно треба виконувати ту чи іншу роль. Отже, описуючи та аналізуючи ролі, специфіку виконання кожною конкретною людиною своєї ролі, ми можемо отримати дані про особистість як таку (Т. В. Слотіна). Аналіз літератури та досвід роботи показує, що на питання: «Я – це хто?» майже всі відповідають одразу: «Я – людина, мати, батько, сестра, вчитель, учень, студент, пенсіонер, інженер, директор, актор і т. ін.». «За соціальними ролями стоїть цілком відчутна реальність. І з цим важко не погодитись» [7, с. 13].

Психологи зазначають, що серед аналітичних підходів до тлумачення поняття особистість соціально-психологічний розглядає особистість переважно з боку міжособистісних взаємодій, соціальної динаміки інтеракцій тощо. Головна увага при такому підході приділяється вивченню «інтеріндивідуальної структури» (термін введений Б. Г. Ананьєвим) того соціального цілого, до якого належить особистість. При цьому вивчаються насамперед такі соціально зумовлені характеристики особистості, як її статус, позиція, ролі, ранги.

Мета статті: розкрити психологічну сторону соціальної ролі та показати її місце і значення у структурі особистості. Знання статусу, позиції, рангу особистості є надзвичайно важливими й необхідними для визначення її соціальних ролей. Роль розглядається як динамічний аспект статусу (Т. М. Андрєєва, Дж.-Г. Мід), як реалізація зв’язків, заданих позиціями особистості в суспільстві (Т. Шибутані). Рангу особистості відповідають її: престиж, авторитет, репутація, популярність та значущість у групі, колективі, соціальному оточенні (І. С. Кон, М. Ю. Кондратьєв). За визначенням І. С. Кона, роль особистості – це соціальна функція, нормативно схвалений спосіб поведінки, яка очікується від кожного, хто займає дану позицію. Ці очікування визначають загальні контури соціальної ролі і не залежать від свідомості і поведінки конкретного індивіда. Їхнім суб’єктом є не індивід, а суспільство або якась конкретна соціальна група (Г. М. Андрєєва, Т. Шибутані, О. В. Андрієнко).

Українські психологи зазначають, що загальною для соціологів і психологів характеристикою ролей особистості як соціальних функцій є ціннісні орієнтації особистості та рольові установки (І. Д. Бех), спільність цілей діяльності, життєва спрямованість або мотивація поведінки людей (С. Д. Максименко, В. А. Семиченко). Академік І. Д. Бех зазначає: «…особистісне проступає через рольове в індивіді» [3, с. 187].

Взагалі роль – це соціально нормований спосіб поведінки людини залежно від її статусу або позиції в суспільстві. Кожна людина має власний репертуар ролей, ситуацій міжособистісної взаємодії соціальних функцій тощо. Репертуар ролей тим ширший, чим багатший соціальний та емоційний досвід особистості. Схильність до переживань розвивається відповідно до низки відомих соціальних ролей (Г. Н. Андрєєва, Н. М. Богомолова, Л. А. Петровська, І. М. Юсупов). Так, наприклад, під час спілкування вчителя та учнів, матері й дитини, керівника і підлеглого виникає відповідна емоційна реакція в залежності від виконання ними конкретних соціальних ролей та функцій, залежно від статусу та позиції, яку вони займають у процесі відповідної взаємодії. Поняття «роль» запропонував американський соціальний психолог, автор теорії ролей Д. Мід. Він зазначив, що у спілкуванні з різними людьми суб’єкт грає різні ролі, а особистість являє собою об’єднання різноманітних соціальних ролей, які він постійно на себе приміряє. На його думку, весь розвиток особистості здійснюється тільки в процесі розігрування якоїсь ролі. Д. Мід разом з його послідовником М. Куном вважали, що основним механізмом і структурою особистості являється її рольова сутність.

Т. В. Слотіна разом з іншими психологами підкреслює, що часто теорію ролей Міда називають теорією очікувань, оскільки виконання певної ролі тісно зв’язано з очікуваннями оточуючих і самої людини результатів виконання цієї ролі. Автор зазначає, що роль – це сукупність норм поведінки, а також сама поведінка особистості, яка реалізує ці норми в системі міжособистісних відносин: соціальна функція особистості [7, с. 230]. Пізніше американський психолог Р. Лінтон, розробляючи теорію моделей поведінки особистості в різних ситуаціях у групі, запропонував увести поняття «статус» і «роль». При цьому, автор визначав статус як сукупність прав і обов’язків людини, а роль розглядав як динамічний аспект статусу. Ця ідея розкривається і в працях Г. М. Андрєєвої [1] та Т. Шибутані [8]. Більшість авторів схильні думати про те, що коли людина реалізує свої права і обов’язки відповідно до соціальних очікувань груп, колективів, об’єднань, вона виконує роль (Р. Берон, Д. Бірн, Б. Джонсон, Т. Шибутані). На думку багатьох науковців діапазон і кількість ролей, які виконує людина, визначається різноманітністю соціальних груп, до яких вона належить (Г. М. Андрєєва, Н. М. Богомолова, Л. А. Петровська), видами діяльності, яку виконує (Л. М. Карамушка, В. А. Семиченко), системою відносин, в які включена, її потребами і інтересами (Е. Берн, А. В. Петровський, О. В. Шорохова). Одна людина є носієм багатьох ролей залежно від ситуації, наприклад: студент ВНЗ, вдома – донька, або син, мама, чи тато; в міському транспорті – пасажир; у магазині – покупець; у театрі – глядач; у бібліотеці – читач; у лікарні – пацієнт і т. д.

Аналіз наукових джерел показав, що у психології розрізняють ролі соціальні, визначені місцем індивіда у системі суспільних відносин. Соціальна роль – це поведінка людини за нормами, обумовленими даним суспільством у відповідності з очікуваннями його представників [1], [2], [8]. Не зважаючи на формальні вимоги до виконання соціальної ролі зазначається в роботах Е. Берна, М. І. Бобнєва, Т. Шибутані, об’єкт (людина) може варіювати свою поведінку у достатньо широкому діапазоні, тим самим проявляючи свої індивідуальні особливості. Ролі міжособистісні визначені місцем суб’єкта в міжособистісних стосунках. Крім того, є ролі за своїм походженням офіційні (юридично зафіксовані) і неофіційні (стихійні), актуальні, що реалізуються у певний момент, і латентні, що не виявляються на певному етапі. Є ролі статеві – розподіл прав, обов’язків і видів діяльності індивіда залежно від їх статевої належності в умовах заданої культури. Дуже часто ці ролі називають гендерними. Деякі автори відокремлюють специфічні та дифузні ролі. У спеціальних ролях взаємини будуються на основі особливих чітко визначених цілей: вчитель, який вчить своїх учнів читати, писати тощо. Активність осіб, що виконують дифузні ролі, навпаки, не має спеціальної направленості діяльності: мама, яка хоче знати про дитину все (здоров’я, настрій, успіхи у навчанні, інтереси, смаки, коло друзів).

Активні ролі зумовлені конкретною соціальною ситуацією та виконуються в даний момент часу (учень на уроці; вчитель у класі); латентні не проявляються в актуальній ситуації хоча суб’єкт є носієм даної ролі (учитель вдома). Кількість латентних соціальних ролей у кожної людини досить значна, у зв’язку з тим, що кожен з нас, як правило, входить у різноманітні соціальні групи, в яких одночасно знаходитись не може. Крім того, відокремлюють ролі ігрові (форми поведінки, які передбачаються людині, що виконує ту чи іншу роль у грі) та ролі групові (соціальні ролі, які бере на себе людина, або їй відводить цю роль соціальна група, членом якої вона (ця людина) є). Поняття «роль» стало для психологів і соціологів центральним. Американський вчений Т. Шибутані вважав достатнім розглянути поняття «конвенціальна роль» як уявлення про шаблон поведінки, яка очікується від людини в даній ситуації, якщо відома позиція, яку вона займає в соціальній дії [8, с. 46].

Особливої ваги та значущості для нашого дослідження набули праці сучасних українських вчених, щодо класифікації ролей. Так, у філософських працях, присвячених підготовці вчителя В. Г. Кременя зазначено, що передусім, учитель має бути підготовлений до нової професійної ролі. «Звісно, він не може бути і в принципі не є абсолютним носієм знань. Він не може бути наглядачем за учнем. Він повинен бути людиною, яка супроводжує процес самопізнання і саморозвитку дитини, скеровує й динамізує його відповідно до конкретних суспільних задатків кожного школяра. У цій площині нової професійної ролі потрібно розглядати і готовність учителя до нових функцій навчального процесу. Сьогодні не можна звести навчальний процес лише до засвоєння учнем суми знань, а треба навчити його вчитися …» [5, с. 137].

Саме значення ролей, які виконує особистість, рольова структура особистості вчителя, стали для нас основною метою, яку необхідно реалізувати у процесі підготовки майбутнього фахівця, професіонала, сучасного вчителя початкових класів. В. А. Семиченко підкреслює, що діяльність учителя досить жорстко регламентована його функціональними обов’язками. Відповідно до кожної функції можна виділити так звані нормативні професійні ролі: той, хто дає знання; той, хто виховує; той, хто допомагає вийти зі складної ситуації; той, хто оцінює, та ін. Умовно вона дає певні назви, що відображають сутність тієї чи іншої ролі («Наставник», «Суддя», «Опікун», «Старший друг»). Крім того, Валентина Анатоліївна акцентує увагу на тому, що вчитель, виконуючи професійні нормативні ролі, вкладає в кожну з них свій індивідуальний, особистісний смисл. Взагалі автор пропонує оригінальний перелік нормативних професійних ролей («Мудрець», «Заступник», «Першоджерело» і т.ін.) [6], що як найкраще відображає сутність професійної діяльності саме вчителя початкових класів.

Аналізуючи ролі (соціальні ролі), які виконують працівники освіти, Л. М. Карамушка пропонує об’єднати їх у дві основні групи: а) професійно-функціональні – ролі, які зв’язані з виконанням працівниками професійної діяльності (навчальної, виховної, організаційної); б) інші соціальні ролі, визначені активністю працівників у інших сферах життєдіяльності (сімейній, побутовій, громадській, спортивній) і залежні від соціальної активності працівників, їх включення у різного роду соціальні зв’язки. Крім того, автор зазначає, що професійно-функціональні, та інші соціальні ролі можуть бути найрізноманітнішими: а) активними чи латентними (актуалізованими або не актуалізованими в даний конкретний момент); б) довготривалими чи ситуативними (такими, що виконуються упродовж усього життя або лише в конкретній ситуації); в) формальними чи неформальними (зв’язаними з належністю до формальних або неформальних структур); г) груповими чи індивідуальними (які виконуються групою або окремою особою). Л. М. Карамушка наголошує на тому, що актуалізація соціальних ролей та специфіка їх виконання залежить від змісту тих видів діяльності, що виконуються, особливостей спрямування діяльності, рівня підготовки особистості (групи) [4, с. 80].

Ролі (і психологічні зокрема) як психологічна категорія мають свої основні характеристики. До них відносяться такі як: масштаб (залежність ролі від діапазону міжособистісних взаємин); емоційність (кожна роль несе в собі певні можливості емоційного прояву її суб’єкта); формація (як описова характеристика соціальної ролі, що визначається специфікою міжособистісних взаємин носія даної ролі); мотивація (залежність від потреб і мотивів людини. Різні ролі зумовлені різними мотивами); спосіб отримання ролі (залежить від того, наскільки дана роль є необхідною та значущою для окремої людини). Ці характеристики відокремлені та описані американським соціологом Т. Парсонсом. У багатьох теоріях, присвячених проблемам особистості, особистість розглядається як носій соціальних ролей, як певна соціальна одиниця, що її виконує.

Один з засновників теорії соціальної взаємодії (транзактного аналізу) Ерік Берн, спостерігаючи за спонтанною соціальною діяльністю, помітив, що час від часу люди демонструють досить помітні зміни у своїй поведінці, – у своєму загальному стані, стилі мовлення, інтонаціях та емоціях. Ці зміни і розбіжності навели науковців на ідею існування его-станів. На думку творця транзактного аналізу, їх можна визначити як систему почуттів, пов’язану з певними поведінковими схемами. Кожна особистість має обмежений репертуар подібних его-станів, які є не просто ролями, а психологічною реальністю. Цей репертуар може бути описаний таким чином: 1) Его-стан, схожий зі станом батьківської фігури; 2) Его-стан, самостійний за своєю природою й спрямований на об’єктивну оцінку реальності; 3) Его-стан, який зародився і був зафіксований у ранньому дитинстві, але ще й зараз активно діє у нашій свідомості та несе в собі архаїчні пережитки.

У спрощеному вигляді ці терміни звучать як «Батьки» («Родитель» – рос. мовою), «Дорослий», «Дитина» [2, с. 19]. Це дало підстави для того, щоб серед безліч ролей, які виконує людина протягом усього життя, психологи відокремили три базових, генералізованих: «Дитини», «Дорослого» і «Батька». Причому більшість психологів схильні думати, що у світосприйнятті та поведінці людини в нормі наявні всі три рольові позиції. Кожної миті в процесі соціальної взаємодії людина знаходиться в одному з трьох его-станів і має можливість переходити від одного его-стану до іншого, тобто виконувати певні соціальні ролі. Ступінь готовності до переходу у різних людей різний, співвідношення тих чи інших рольових компонентів у житті окремих людей теж неоднакове.

Перебування вчителя у різних его-станах, що впливає на ставлення його до учнів, до своєї праці, до життя й світосприйняття загалом, детально описано в роботі В. А. Семиченко [6] . Отже, треба зазначити, що вміння розрізняти власні его-стани й очікування учасників соціальної взаємодії і, педагогічної в тому числі, уміти коректно ставитись до співрозмовника й партнера, висловлювати думку, передбачати поведінкові реакції та результат взаємодії має стати основою психолого-педагогічної та професійної підготовки сучасного вчителя початкових класів.

Існує думка про те, що деякі ролі (учень, учитель, мати, батько, лікар) зустрічаються у всіх культурах, хоча їх конкретний зміст змінюється від культури до культури. Психологи твердять, що для виникнення ролі необхідна ціла система норм. Для успішного оволодіння тією чи іншою роллю та її виконання кожній людині перш за все необхідні знання про зміст даної ролі – офіційної та неофіційної. З раннього дитинства малюку пояснюють, як слід поводити себе вдома, на вулиці, у міському транспорті, у гостях, в кіно, театрі тощо. Інформацію про рольову поведінку людина також може отримати, спостерігаючи за іншими людьми, взаємодіючи з ними. Крім того, інформацію про рольову поведінку людина отримує від засобів масової комунікації. Коли дитина приходить уперше до школи (першокурсник до ВНЗ, молодий спеціаліст на роботу), новачків знайомлять із правилами внутрішнього розпорядку, з вимогами, які пред’явлені до його нової соціальної ролі. Психологи твердять, що в одних випадках ці вимоги викладені у загальному вигляді, а в інших – досить деталізовані. Останнє характеризує професійно-функціональні ролі, тобто ті, які виконуються в установах різного типу. Такі ролі перш за все посадовими інструкціями, в яких зазначено основні задачі конкретного працівника, його обов’язки та права; ступінь відповідальності; офіційні взаємини з іншими колегами; основні вимоги до його професійних знань і навичок.

На основі аналізу експериментальних даних, вчені дійшли висновку про те, що якість виконання окремою людиною конкретної ролі багато в чому залежить від того, наскільки вона розуміє її специфіку і в якій мірі дана роль нею приймається й засвоюється, інакше кажучи інтерналізується. У цілому поняття «ролі» та «соціальної ролі» є досить широковживаним під час опису соціальної взаємодії, коли регулярно і протягом досить тривалого періоду відтворюються певні стереотипи поведінки. Яскравим прикладом такої взаємодії та виконання ролей може бути педагогічна діяльність, в ході якої сучасний вчитель виконує безліч ролей та функцій. Отже, будь-яку роль можна вивчати лише як аспект цілісної поведінки. В той же час, на думку багатьох науковців (Г. М. Андрєєва, О. В. Андрієнко, А. Г. Асмолов, Л. П. Буєва, І. С. Кон, Д. О. Леонтьєв, Я. Н. Коломинський, Т. Шабутані) роль, яка засвоюється й приймається особистістю без сумніву, стає частиною особистісної структури людини, а за нашим припущенням і важливим компонентом рольової структури особистості вчителя, що має стати предметом спеціального обговорення та вивчення.

Література

  1. Андреева Г. М. Социальная психология. – М.:Аспект Пресс, 1999. –376 с.
  2. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / Э. Берн; пер. с англ. / Под ред. Н. Бурыгиной, Р. Кучкаровой. – М.: Апрель ПРЕСС, Изд-во ЭК СМО-ПРЕСС, 2002. – 640 с. (Серия «Психологическая коллекция»).
  3. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1.: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с. (с.187)
  4. Карамушка Л. М. Психологічні основи управління у системі середньої освіти: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 180 с.
  5. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с. – Бібліогр.: с.431.
  6. Семиченко В. А. Психологія педагогічної діяльності: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – 335 с.
  7. Слотина Т. В. Психология личности. – СПб.: Питер, 2008. – 304 с.: ил.
  8. Шибутани Т. Социальная психология. Пер. с анг. В. Б. Ольшанского. – Ростов н/Д.: «Феникс», 2002. – 544 с.

  

© З. М. Мірошник, 2009.
Рейтинг DVK WebDev заказать курсовую в Харькове