Портал сучасних педагогічних ресурсів

http://www.intellect-invest.org.ua

В. А. Петрук. Модель формування фахової компетентності в майбутніх випускників технічних ВНЗ у процесі двоступеневого навчання
http://www.intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_arhiv_pn_n3_2009_st_7/


УДК 378:37.022

В. А. Петрук [http://www.intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_autors_petruk_va/]

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В МАЙБУТНІХ ВИПУСКНИКІВ
ТЕХНІЧНИХ ВНЗ У ПРОЦЕСІ ДВОСТУПЕНЕВОГО НАВЧАННЯ

Анотація. У статті розглядається питання створення моделі майбутнього фахівця з вищою технічною освітою. Запропоновано модель формування фахової компетентності в студентів технічних ВНЗ у процесі двоступеневого навчання.
Ключові слова: модель, компетентність, професійна компетентність.

Аннотация. Модель формирования профессиональной компетентности у будущих выпускников технических ВНЗ в процессе двухступенчатой учебы. В статье рассматривается вопрос разработки модели будущего специалиста с высшим техническим образованием. Предложена модель формирования профессиональной компетентности у студентов технических вузов в процессе двухступенчатого обучения.
Ключевые слова: модель, компетентность, профессиональная компетентность.

Abstract. Model of forming of professional competence at the future graduating students of technical VNZ in the process of dvuhstupenchatoy study. In clause the question of development of model of the future expert with the maximum technical education is considered. The model of formation of professional competence at students of technical colleges during two-level training is offered.
Keywords: model, competence, professional competence.

У документах Болонського процесу підкреслюється, що відповідно до принципів автономії навчальних закладів відповідальність за якість вищої освіти лежить на кожному окремому навчальному закладі й у такий спосіб забезпечується можливість перевірки якості системи навчання в національних рамках. Оцінка якості буде базуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, які опанували випускники, тобто головним виступає результат навчання [1, с. 4]. Нині актуалізується необхідність орієнтації навчально-виховного процесу, насамперед, на досягнення чітко визначеного і сформульованого кінцевого результату.

Поняття "формування" у педагогіці розглядається як результат розвитку людини, пов'язаний з цілеспрямованими змінами через виховання, освіту і навчання [2, c. 43]. Професійний розвиток особистості важливо вивчати в єдності його операційного й споживчо-мотиваційного компонентів. Професійне становлення – багаторівневий процес, що складається з чотирьох основних стадій:

1. Виникнення професійних намірів і вступ в професійний заклад.
2. Репродуктивне засвоєння професійних знань, вмінь, навичок.
3. Професійна адаптація.
4. Реалізація особистості в праці.

Перехід до кожної наступної стадії закладається під час попередньої і супроводжується виникненням ряду протиріч і нерідко навіть кризисних явищ. Труднощів можна уникнути, якщо готовність особистості, що навчається, перейти до наступної стадії професіонального становлення буде закладено в ході попередньої.

Для всебічного аналізу суспільно-професійної функціональності випускника дослідники (А. А. Бадаєв, Л. С. Колодійчук) використовують модель випускника, яка дозволяє виділити і впорядкувати окремі групи рис майбутнього фахівця. З точки зору підбору змісту навчання істотне значення мають особливості, що випливають, головним чином, з характеристики професійної кваліфікації фахівця. При розмірковуванні в модельних рисах випускника з урахуванням його підготовки для майбутнього все частіше акцент робиться на необхідності озброєння майбутніх фахівців більш багатими фундаментальними знаннями з певної спеціальності. З іншого боку, відмічається важливість формування у випускників таких рис, як потреба в постійній самоосвіті, активна життєва позиція (творча, професійна, суспільна).

Науковці розрізняють гіпотетичну, презентативну і прогностичну моделі діяльності фахівця. Гіпотетична модель є логічним продовженням кваліфікаційної характеристики, в якій представлені деякі теоретичні відомості щодо особливостей підготовки фахівця. Цей тип моделі потребує подальшої перевірки практикою навчально-виховного процесу. Презентативна модель є комплексом професійних, емоційно-вольових, типових якостей, якими повинен володіти фахівець, і створюється на основі його посадових обов’язків і функцій. Прогностичну модель отримують на основі презентативної і враховують перспективи розвитку даної галузі виробництва [3].

До змісту поняття „модель фахівця” входять не лише вимоги до фахівця, а й стан досягнення рівня науки, техніки виробництва. „Модель фахівця” має враховувати перспективи й тенденції розвитку науково-технічного прогресу, бути спрямованою на перспективу та випереджати розвиток даної галузі діяльності.

Основою для оновлення змісту освіти мають стати освітньо-кваліфікаційні характеристики. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника ВНЗ є державним нормативним документом, у якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і формулюються вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей. Цей стандарт є складовою галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтовариства та замовників випускників до змісту освіти й навчання. Освітньо-кваліфікаційна характеристика відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням аналізу професійної діяльності й вимог до змісту освіти й навчання з боку держави та окремих замовників фахівців. Освітньо-кваліфікаційна характеристика встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності ВНЗ з певних спеціальностей та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.

Стандарт використовується при:

– визначенні первинних посад випускників ВНЗ та умов їх викорис-тання;

– визначенні об’єкта, цілей освітньої та професійної підготовки;

– розробці та коригуванні освітньо-професійної програми підготовки фахівців певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

– розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;

– визначенні змісту навчання як бази для опанування нових спеціальностей, кваліфікацій;

– визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;

– атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців;

– укладанні договорів або контрактів на підготовку фахівців;

– професійній орієнтації здобувачів фаху;

– визначенні критеріїв професійного відбору;

– прогнозуванні потреби у фахівцях відповідної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і при плануванні їх підготовки;

– обґрунтуванні переліків спеціальностей та спеціалізацій вищої освіти;

– визначенні кваліфікації фахівців;

– розподілі та аналізі використання випускників вищих навчальних закладів.

Таким чином, випускник сучасного технічного ВНЗ має володіти певними якостями, зокрема:

– гнучко адаптуватися у життєвих ситуаціях, що швидко змінюються, самостійно набуваючи необхідні знання і вміло застосовуючи їх на практиці для вирішення різноманітних проблем;

– самостійно критично мислити, вміти бачити виникаючі в реальному світі труднощі і шукати шляхи раціонального їх подолання, використовуючи сучасні технології, бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

– грамотно працювати з інформацією, вміти збирати необхідні для дослідження певного завдання факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними і альтернативними варіантами розгляду, встановлювати статистичні закономірності, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти і вирішувати нові проблеми;

– бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах, вміти працювати спільно в різних ситуаціях, запобігаючи конфліктним ситуаціям або вміло виходячи з них;

– самостійно трудитися над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня.

Досліджуючи проблеми професійного навчання вищих керівних кадрів у різних країнах світу, В. Гриненко вказує на існуючий досвід у зарубіжних закладах освіти з підготовки високопрофесійних фахівців згідно з розробленою моделлю професійної компетентності. Така модель відображає „ідеальний образ” працівника. Ії складовими є: сукупність знань, умінь і навичок; відносини і форми поведінки, які можна споглядати й оцінювати. Аналітичний огляд літератури дозволив їй визначити встановлену сукупність компетентностей майбутніх фахівців з вищою освітою. До структури різних компетентностей випускників університетів, окрім професійних, обов’язково входять соціокультурний і психолого-педагогічний компоненти [4].

Врахувавши вищезгадане, нами запропоновано модель формування у майбутніх випускників ВТНЗ фахової компетентності у процесі двоступеневого навчання (рис. 1).

 Рис 1. Модель формування фахової компетентності в майбутніх випускників технічних ВНЗ у процесі двоступеневого навчання

Розглянемо складові запропонованої нами моделі. До інженерно-технічних компетенцій нами віднесено: мотиваційні компетенції – внутрішні мотиваційні установки позитивних мотивів до навчання та набуття теоретичної (використання міжпредметних зв’язків та набутих знань з фундаментальних дисциплін) та технологічної (володіння загальними пособами виконання дій, оптимізація послідовності вибраних дій) компетенцій; комунікативну компетенцію – використання продуктивної комунікації та спілкування для реалізації спільних цілей діяльності, готовність до діалогу як методу засвоєння навчального матеріалу, володіння прийомами та засобами ділових стосунків.

До професійних компетенцій бакалавра ми віднесли: теоретико-технологічну – наявність системи професійних знань, спроможність інтеграції знань у нових ситуаціях, здатність до ефективних розв'язань традиційних та нетрадиційних технічних задач, спроможність розробляти інженерні технології, аналізувати технічну документацію, у тому числі складену іноземними мовами, самостійно отримувати інформацію, постійно підвищувати освітній рівень; виробничо-технологічну – здатність планувати технологічні процеси, використовувати досвід інших, володіння способами впровадження власних технічних та технологічних розробок у виробничий процес, володіння інформаційними технологіями; соціально-комунікативну – готовність до взаєморозуміння та взаємодії у комунікації та стосунках, здатність до обговорення та прийняття спільних рішень, здатність брати відповідальність за їхню реалізацію на себе, здатність уникати конфліктів, толерантно розв’язувати їх між іншими учасниками виробничого колективу.

До фахових компетенцій магістрів, крім набутих на базі професійних компетенцій бакалавра, нами віднесено: проектно-конструкторську компетенцію – здатність до проектування та конструювання технічного обладнання, технологічних процесів, комп’ютерних систем управління та інші (в залежності від спеціалізації); дослідницьку компетенцію – здатність виявлення та формулювання проблеми дослідження, спроможність досліджувати й удосконалювати об'єкти та засоби інженерної праці, формулювати грамотно обґрунтовані висновки щодо отриманих результатів дослідження; організаційно-управлінську компетенцію – здатність раціонально організовувати рентабельне виробництво та керувати ним; соціально-методичну компетенцію – здатність очолювати колектив, нести відповідальність за власні вчинки, професійна мобільність, творчий підхід до роботи з колективом, знання основ конфліктології, здатність суміщення власних інтересів та потреб підприємства і суспільства, здатність до постійного підвищення освітнього рівня, потреба в актуалізації й реалізації власного потенціалу, здатність точно і коректно передавати знання та формулювати вимоги й завдання підлеглим тощо.

У моделі нами подана схема навчальних дисциплін, що мають формувати фахову компетентність випускників технічних вищих навчальних закладів на різних етапах навчання [5] . До фундаментальних дисциплін у технічних ВНЗ віднесені: дисципліни вищої математики; загальна фізика; інженерна і комп'ютерна графіка. До кафедр фундаментальних дисциплін віднесено кафедру інтеграції навчання з виробництвом, яка у системі трисеместрового навчання організовує практику студентів протягом всього періоду навчання, починаючи з першого курсу. До гуманітарних дисциплін: іноземна мова; культурологія; мистецтво та дизайн; мовознавство; технічний переклад; українознавство, філософія тощо. До загальнотехнічних дисциплін: теоретична електротехніка та промислова електроніка; опір матеріалів та прикладна механіка; інтеграція навчання з виробництвом тощо. До блоку спеціальних дисциплін ввійшли дисципліни випускаючих кафедр. До блоку спеціальних курсів ввійшли дисципліни: педагогіка; психологія та соціологія; політологія і право, конфліктологія тощо.

Отже, викладачі фундаментальних дисциплін у технічному ВНЗ мають створити умови для формування особистості майбутнього фахівця, котрий буде мати якості, про які говорилося вище. Це завдання не стільки змісту освіти, скільки використовуваних технологій навчання, пріоритети яких визначаються з урахуванням поставлених цілей освіти, а також інтересів розвитку особистості майбутнього фахівця.

Аналіз науково-педагогічної літератури показує, що іде активний пошук нової моделі освіти. Традиційна система освіти була розрахована на набуття аналітичних і інтелектуальних знань, вмінь і навичок їхнього використання. Виникає необхід¬ність зміни стратегічних, глобальних цілей освіти, перестановки акценту зі знань фахівця на його людські, особистісні якості, що постають водночас і як ціль, і як засіб його підготовки до майбутньої професійної діяльності. Нова освітня парадигма за пріоритет вищої освіти розглядає орієнтацію на інтереси особи, на становлення її ерудиції, розвитку самостійності у здобутті знань тобто на компетентнісний підхід до освіти.

Література

  1. Ніколаєнко С. М. Якість вищої освіти в Україні: Погляд в майбутнє // Вища школа. – 2006. – №2. – С. 3-22.
  2. Айсмонтас Б. Б. Теория обучения: Схемы и тесты. – М.: Изд-во ВЛАДОС-Пресс, 2002. – 176 с.
  3. О самостоятельной работе студентов. Обзоры // Вестник высшей школы. –1990. – № 1. – С. 63-72.
  4. Гриненко В. Професійне навчання вищих керівних кадрів для державної служби в зарубіжних країнах // Вісник Національної академії державного управління. - 2005. – № 3. – С.162-169.
  5. Петрук В. А. Модельний підхід як складова формування фахових компетенцій майбутнього випускника технічного ВНЗ // Освітянські обрії: реалії та перспективи: Зб. наук. праць. – К.: ІПТО, 2007. - № 1. – С. 141-146.

   

© В. А. Петрук, 2009.