Портал засновано за підтримки Донецького обласного благодійного Фонду сприяння освітнім інтелектуальним інвестиціям (свідоцтво про Держреєстрацію № 402, видане 04.11.2008 р. Головним управлінням юстиції у Донецькій області, свідоцтво про Держреєстрацію серія А00 № 729147, видане 11.11.2008 р. Слов'янським міськвиконкомом). Портал зареєстровано Держкомітетом з інформатизації України 16.10.2009 р. (лист № 1737/05-09) як електронний інформаційний ресурс.
УКР
РУС
 
В. О. КРАВЦОВ. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
 
  Версия для печати

ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №3 [2009] / В. О. Кравцов. Теоретичні підходи до інтерпретації методологічної культури майбутнього вчителя

УДК 378.1

В. О. Кравцов

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Анотація. У статті висвітлюються теоретичні засади та практичні аспекти формування методологічної культури майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.
Ключові слова: методологічна культура, методологія, культура.

Аннотация. В статье рассматриваются теоретические принципы и практические аспекты формирования методологической культуры будущего учителя в процессе профессиональной подготовки в высшем учебном заведении.
Ключевые слова: методологическая культура, методология, культура.

Abstract. At the article theoretical principles and practical aspects of forming of methodological culture of future teacher are lighted in the process of professional preparation in higher educational establishment.
Keywords: methodological culture, methodology, culture.

Сучасні перетворення у суспільному житті викликали зміни філософії, теорії і практики освіти, що обумовило зростання вимог до якості професійної діяльності вчителя, її спрямованості, інтенсивності та ефективності. Як зазначає академік О. Савченко, сучасний учитель має реалізувати в своїй професії розвинене педагогічне мислення, етичну компетентність, готовність не лише виконувати функції вчителя-предметника, а й брати відповідальність за розв’язання багатьох інших завдань. Крім того, входження вітчизняної освіти до європейського освітнього простору вимагає від учителя зміни методологічної парадигми педагогічної діяльності, професійної активності і мобільності, здатності до сприйняття інноваційного досвіду

Складність методологічної культури як соціально-історичного і гносеологічного явища безумовно вимагає адекватних засобів дослідження. Найбільш розробленим в педагогічній науці є системно-діяльнісний підхід, обґрунтований у працях В. Беспалько, М. Ракітова, В. Сагатовського, В. Садовського, В. Юдіна та ін.. Системно-діяльнісний підхід вимагає, по-перше, виділення методологічної культури із загальної культури педагога за зовнішніми характеристиками. По-друге, вивчення методологічної культури як явища, що складається з елементів різних рівнів складності. Тут вже повинні бути виділені рівні методологічної культури педагога. Наступним кроком дослідження має бути пошук умов, які упорядковують зміст методологічної культури і є структуроутворювальним базисом методологічної культури.

Педагогічні аспекти вивчення методологічної культури вчителя, на наш погляд, найбільш ґрунтовно висвітлені в роботах Г. Валєєва, В. Краєвського, А. Кусжанової, В. Сластьоніна та ін. На противагу традиційному уявленню про методологічну культуру, яка пов’язувалася виключно з науковою діяльністю, вони стверджують, що ця культура необхідна в практичній діяльності. Її особливість полягає в тому, що вона спрямована на перетворення конкретної ситуації, тоді як теоретична діяльність виявляє специфіку цього перетворення на основі тих або інших закономірностей.

Зокрема В. Краєвський до змісту методологічної культури відносить «знання, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення» [3, с. 121]. Він вважає, що, педагог, який володіє методологічною культурою, повинен знати методологію педагогіки й уміти застосовувати її у процесі розв’язання педагогічних ситуацій. Складовими методологічної культури при цьому визначаються: методологічні знання філософського, загальнонаукового, конкретно-наукового й технологічного рівнів; здатність до проектування й організації навчально-виховного процесу: усвідомлення, формулювання й творче вирішення педагогічних задач, методична рефлексія.

Є. Бондаревська під методологічною культурою вчителя розуміє особливу форму діяльності педагогічної свідомості, побудови самим педагогом методології особистісно-професійного саморозвитку [2, с. 112]. Вона наголошує, що особливістю методологічної культури є здатність вчителя до суб’єктивного розуміння педагогічного процесу, вміння вести методологічний пошук тобто оволодіння ним діяльністю з визначення сенсу, основ, ідей педагогічних явищ як особистісно значущих у контексті професійного саморозвитку та здійснення педагогічної діяльності.

Важливою теоретичною основою при вивченні проблеми нашого дослідження є культурологічний підхід.

Культурологічний підхід до дослідження педагогічних проблем здійснюється в контексті загальнофілософського розуміння культури, що розглядається на рівні буденної і теоретичної свідомості. У буденній свідомості культура представлена неоднозначно: з одного боку, вона розуміється як щось нормативне, задане як зразок, на який повинні орієнтуватися представники конкретного суспільства або професійної групи; з іншої – ототожнюється з освітою, інтелігентністю людини; з третього – пов'язується з характеристикою місця і способу життя людини.

Враховуючи теоретичні тлумачення об’єктивного і суб’єктного проявів культури та положення діяльнісного підходу ми можемо припустити, що методологічна культура у об’єктивному вимірі існує як певний символічний простір. У процесі діяльності (навчальної, наукової, самоосвітньої, громадської) майбутні вчителі залучаються до зразків методологічної культури, зафіксованих у соціокультурному просторі (субкультурі) педагогічного ВНЗ, сприймають вже генеровані ідеї, народжують нові. Під час діяльності суб’єктів цього процесу зразки методологічної культури транслюються, зберігаються, сприймаються і використовуються як об’єктивні і суб’єктивні явища. Суб’єктивними ці явища стають тому, що хтось (певний суб’єкт) є автором тієї чи іншої ідеї, що становить основу явища, а об’єктивними – тому що ці явища відкриваються іншими суб’єктами, для яких вони існують об’єктивно, оскільки є результатом діяльності інших дослідників і визнаються науковим загалом.

Крім того, об’єктивний вимір методологічної культури обумовлює вимоги до рівня особистісного розвитку вчителя (способом виявлення невідповідностей між об’єктивним змістом та особистісним рівнем сформованості методологічної культури), виступає як механізм, що спрямовує його саморозвиток у ході засвоєння культури.

У цьому контексті сутність методологічної культури може бути представлений як певна емпірична реальність, як образ, що безпосередньо інтеріоризується вчителем в його «внутрішньому досвіді» і скеровує його практичну діяльність. Тому ми враховуємо думку Є. Бондаревської, що методологічну культуру вчителя слід розуміти як особливу форму діяльності педагогічної свідомості, побудови самим педагогом методології особистісно-професійного саморозвитку [2, с. 112]. Ми також погоджуємось з А. Ходусовим, що педагогічна діяльність може (і повинна) будуватися на розробленій учителем індивідуалізованій моделі рефлексії, психологічною базою якої є «Я-концепція». Залучений до педагогічної діяльності вчитель дістає можливість постійно оцінювати себе на кожному етапі діяльності, аналізувати свої професійні можливості впливу на дитину, здатність за допомогою емпатії проникнути в світ його інтересів і захоплень. Педагогічна діяльність у режимі індивідуалізованої моделі рефлексії систематично спонукає вчителя виявляти такі якості, як рефлексія, емпатія, емоційність, креативність [4] .

Таким чином у структурі методологічної культури можна виділити інформаційний, операційний і ціннісно-мотиваційний компоненти.

Єдність структурних компонентів методологічної культури, що охоплюють мотиваційну, інтелектуальну, духовно-етичну і діяльнісно-практичну сфери особистості вчителя, забезпечує новизну мислення і педагогічної діяльності, що сприяє активізації його професійного досвіду. Як цілісна сукупність елементів методологічна культура розвивається за умови, якщо вона стає системним новоутворенням особистості вчителя, виробляється, «привласнюється» ним у процесі діяльності. Динаміка розвитку методологічної культури забезпечується суб'єктивними змістовно-якісними характеристиками потенціалу вчителя.

Таким чином, проведене нами дослідження дозволяє нам розглядати методологічну культуру вчителя як цілісне багаторівневе і багатокомпонентне новоутворення у структурі особистості вчителя, що містить знання педагогічної методології, володіння методами і методологією наукового пізнання, розумову діяльність в режимі методологічної та педагогічної рефлексії, систему інтеріоризованих цінностей, котрі визначають професійну свідомість (самосвідомість) акме вчителя-професіонала і детерміновані властивостями інтегральної індивідуальності.

Література

  1. Валеев Г. Х. Формирование методологической культуры педагога-исследователя. – Челябинск, «Факел», 2000.
  2. Бондаревская Е. В., Кульневич С. В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания. – Ростов-на-Дону: «Учитель», 1999.
  3. Краевский В. В. Три измерения в педагогике // М. Н. Скаткин и современное образование: Материалы научно-практ. конф. В 2-х т. – М.– 2000. – Т.1. – С.11-17.
  4. Ходусов А. Н. Методологическая культура учителя и условия ее формирования в системе современного педагогического образования. – Москва – Курск, 1997.

   

© В. О. Кравцов, 2009.
Рейтинг DVK WebDev заказать курсовую в Харькове