ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №2 [2009] / В. В. Борисов, С. В. Борисова. Використання інформаційних технологій для розвитку творчого мислення

УДК 378

В. В. Борисов, С. В. Борисова

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

Анотація. У статті розглядаються можливості інформаційних технологій освіти з розвитку творчого мислення.
Ключові слова: інформаційні технології, творче мислення, творчі здібності, активність.

Аннотация. В статье рассматриваются возможности информационных технологий для развития творческого мышления студентов.
Ключевые слова: информационные технологии, творческое мышление, творческие способности, активность.

Abstract. In article possibilities of an information technology for development creative thinking of students are considered.
Keywords: Information technology, creative thinking, creative abilities, activity.

Недоліком існуючої освітньої системи є зокрема те, що однією з основних цілей досить часто визначається підготовка необхідного для суспільства учасника виробничого процесу. Всі інші потенційні можливості особистості: творчі, дослідницькі та інші, практично залишаються поза увагою. Як результат людина з недостатньо розвиненим творчим мисленням надалі має труднощі у сприйнятті світу, що постійно ускладнюється, в прийнятті рішень у нестандартних ситуаціях, не здатна вловлювати зв‘язки між поняттями і явищами, які бодай найменше відрізняються від звичних.

Свого часу Л. Виготський сформулював основне завдання педагогіки майбутнього, в якій життя «раскрывается как система творчества, постоянного напряжения и преодоления, постоянного комбинирования и создания новых форм поведения. Таким образом, каждая наша мысль, каждое наше движение и переживание является стремлением к созданию новой действительности, прорывом вперед к чему-то новому...» [4, c. 346]. Виховання творчої особистості – завдання всієї системи освіти від дошкільної до вищої. Вища освіта заслуговує на пильну увагу, зважуючи на те, що саме на цьому етапі є можливість, іноді остання, надолужити впущене.

Творчі здібності. Види творчості досить різноманітні за своєю природою – це художня, наукова, технічна, педагогічна творчість. Дотримуючись напряму, який визначив Л.Виготський поняттям «творчество социальных отношений», тобто «творческие способности к быстрой и умелой социальной ориентировке» [4, c. 100], можна виділити комунікативну і адаптивну творчість.

Якщо ж зупинитися на сфері пізнавальної, когнітивної діяльності, то тут сучасна психологія визначає творчі здібності, або креативність, в контексті загальних інтелектуальних здібностей [7, c. 168]. З позицій діяльності креативність може проявлятися по-різному: як на рівні цілісної особистості (наукова, технічна, художня, педагогічна творчість), так і окремих складових пізнавальної діяльності – під час розв’язання творчих завдань, участі в проектах. Але завжди можна виявити прояв спроможності встановлювати незвичні на перший погляд зв’язки і відношення, коли творча особистість самостійно будує систему відношень з предметним і соціальним оточенням. І саме це треба вважати найважливішим в творчому процесі, не спростовуючи значущості кінцевого результату. Таким чином, в педагогічному плані головним у творчості є те, що той, хто навчається, в процесі пізнавальної творчої діяльності усвідомлює власну значущість як «перетворювача світу», відкривача нового, реалізує себе як особистість. І там, де педагогу вдалося цього досягти, можна говорити про формування відрефлексованої установки на творчість, яка також передбачає наявність власної позиції, певну сміливість і незалежність в прийнятті рішень.

Виникає питання: «В чому ж сутність креативності в контексті пізнавальної діяльності?». Так Дж. Гілфорд визначає креативність як дивергентне мислення, яке характеризується здатністю висувати множину в різному ступені правильних ідей при розв’язанні деякої проблеми, нестереотипністю самого мислення. Е. Торренс відзначає здатність усвідомлювати протиріччя, а також формулювати гіпотези щодо відсутніх вихідних даних. Відповідно в якості критеріїв креативності використовуються сукупності властивостей, що характеризують особливості творчої пізнавальної діяльності.

Дивергентне мислення характеризують [2]:

• швидкість – здатність висловлювати максимальну кількість ідей, засобів розв’язання тієї чи іншої проблеми;

• гнучкість – здатність висувати різноманітні ідеї, наприклад такі, що пов’язані з використанням об’єктів, методів;

• оригінальність – здатність продукувати нові нестандартні ідеї, асоціації;

• точність – здатність вдосконалювати продукт творчості, додаючи деталі, прагнути до досконалості.

Відповідно і розвиток креативності пов’язують з вдосконаленням у того, хто навчається, вищезазначених якостей.

Якщо поділяти цю точку зору, що креативність так чи інакше притаманна кожній людині, а її прояву перешкоджають впливи середовища, заборони, соціальні шаблони, то можна трактувати роль елементів відкритої освіти, посилення акценту на самостійну роботу тих, хто навчається, як позитивний момент. І на цьому підґрунті розвиток креативності у старшокласників, студентів є шляхом звільнення творчого потенціалу від тих «лабет», яких вони набули раніше. В той же час зовнішній вплив, вплив середовища може грати і позитивну роль. Дослідженнями встановлено, що для розвитку креативності необхідно підкріплення вихідних здібностей впливом середовища, яке характеризується «высокой степенью неопределенности и потенциальной многовариантностью, а также содержит образцы креативной деятельности и ее результаты» [2, c. 220].

Зупинимось зокрема на наслідуванні. Наслідування зразкам – дуже важливий фактор, що визначає динаміку розвитку творчих здібностей. Особливості наслідування в творчій пізнавальній діяльності характеризуються послідовним переходом від наслідування репродуктивного характеру через творче наслідування обраному зразку до самостійної творчості, фундамент якої закладається на двох попередніх стадіях. Але цей процес повинен регулюватися педагогом, бо сам вибір зразка для наслідування може викликати у тих, хто навчається, певні утруднення. Експерименти доводять [5], що студенти з початковим високим рівнем креативності обирають високі зразки для наслідування, в той же час як некреативні студенти такий можливо недосяжний зразок для наслідування не можуть і не намагаються знайти.

Як зазначає В.Давидов, «нельзя выявить подлинные глубины творческого потенциала человека, оставаясь лишь в пределах устоявшихся форм его деятельности и уже принятых систем обучения и воспитания, так как в других условиях жизни и в других системах обучения и воспитания этот потенциал может существенно меняться» [6, c. 142].

Форми і методи роботи, що сприяють розвитку творчих здібностей.

Сприйняття себе як творчої особистості є важливою умовою творчого акту. При цьому критичне ставлення до результатів власної діяльності припустимо, але за однієї умови – не можна робити це в процесі діяльності, нехай критичність проявляється тільки тоді, коли нове запропоноване або створене. А не при його народженні. В цьому розумінні віра у власну нестандартність – дуже важлива умова для реалізації творчих здібностей людини.

Враховуючи те, що прояви креативності підпадають під вплив багатьох зовнішніх факторів, правильний вибір форм організації навчально-виховного процесу може відіграти вирішальну роль. Педагоги, які ставлять за мету розвиток творчих здібностей тих, хто навчається, повинні надавати особливої уваги дивергентному мисленню. Разом з підбором спеціальних завдань, що дозволяють розвивати швидкість, гнучкість. Оригінальність і точність мислення, педагог може застосувати множину перевірених загальних підходів до стимулювання і розвитку творчої активності:

1. Забезпечення сприятливої атмосфери. Доброзичливість з боку викладача. Відмова від оціночних суджень і критики на адресу тих, хто навчається, сприяють вільному прояву дивергентного мислення. Соціальна підтримка креативності.

2. Збагачення освітнього середовища різноманітними новими об’єктами.

3. Стимулювання того, хто навчається. Надання йому можливості задавати питання. Заохочення висловлювання оригінальних ідей.

4. Особистий приклад педагога у використанні творчого підходу до розв’язання проблем. Наявність інших позитивних зразків креативності. Створення умов для наслідування творчої поведінки [1; 7, c. 219-220].

Освітнє середовище. Для формування креативності як особистісної, а не тільки поведінкової властивості, необхідне спеціальним чином організоване середовище. Локальні методики розвитку креативності (наприклад, розв’язання нестандартних завдань), безумовно корисні. Але в результаті їх використання ті, хто навчається, не просто засвоюють деякі нові засоби розв’язання і пізніше відтворюють засвоєні дії (наприклад, команди для участі в інтелектуальних олімпіадах спеціальним чином тренують). В таких випадках креативність проявляється у відповідь на зовнішні впливи, а не в результаті особистих потребах суб’єкта. Саме тому для формування креативності як особистісної якості потрібне спеціальне середовище. До таких зразків можна віднести сайт неурядового об’єднання творчих учителів, сайт «Весела абетка», який є складовою проекту «Українське життя в Севастополі» [3; 8].

Нерегламентованість забезпечується: широким впровадженням елементів дистанційної і відкритої освіти, що базується на інформаційних технологіях навчання; наданням тим, хто навчається, можливості роботи за індивідуальними планами завдяки підтримці самостійної роботи електронними ресурсами; вільним, асинхронним спілкуванням з педагогами за допомогою сучасних комунікаційних технологій (електронна пошта, електронна конференція).

Потенційна багатоваріативність є обов’язковою характеристикою інформаційного освітнього середовища сучасного освітнього закладу. Багатоваріативність досягається в змістовому плані: медіатеки, електронні бібліотеки, мережа Internet надають тих, хто навчається, не один чи два підручники, а велику кількість матеріалів, що містять різні позиції щодо сутності проблеми, що вивчається. Завдяки широкому розповсюдженню програм автоматичного перекладу знімаються і мовні бар’єри. Сучасні електронні видання (навчальні, моделюючі програми) забезпечують також багатоваріативність подання інформації – текст, графіку, звук, відео. Візуалізація інформації дозволяє розвивати правокульове мислення, а для тих, хто віддає перевагу образній інформації, є просто необхідною.

Зразки креативної діяльності та її результати доступні завдяки інформаційному освітньому середовищу навчального закладу і глобальній мережі Internet. Це матеріали електронних конференцій, віртуальних семінарів і форумів, періодичні наукові електронні видання, персональні Web-сторінки провідних вчених і Web-сайти наукових центрів. Популярності набувають дистанційні олімпіади, конкурси, віртуальні науково-дослідницькі лабораторії. У багатьох випадках можна ознайомитися не тільки зі структурою такої лабораторії або наукового центру, але і прослідкувати динаміку їх роботи.

Підходи до стимулювання і розвитку творчої активності. Розглянемо, що ж дають інформаційні і комунікаційні технології для розвитку перерахованих вище підходів до стимулювання і продовження творчої активності.

1. Використання інформаційної технології навчання допомагає забезпечити взаємодію між викладачем і тим, хто навчається, навіть за умов дистанційної освіти. Щодо соціального підкріплення проявів креативності, інформаційні технології освіти надають широкі можливості. Опис творчого процесу, його результати можуть бути подані і обговорені на електронній конференції, надруковані в електронному виданні, розміщені на Web-сайті навчального закладу. Наприклад, на заміну рукописним тематичним журналам не тільки у вищих навчальних закладах, але і в багатьох школах, ліцеях, гімназіях з’являються електронні журнали, для яких не існує проблем з тиражуванням та розповсюдженням. Кожний бажаючий може ознайомитися з їх матеріалами через мережу Internet, а при відсутності у навчального закладу власного Web-сайту – через локальну мережу.

2. Інформаційні технології освіти розширюють можливості освітнього середовища як різноманітними програмними засобами, так і методами розвитку креативності тих, хто навчається. До таких програмних засобів зараховуються моделюючі програми, пошукові, інтелектуальні, навчальні, експертні системи, програми для проведення ділових ігор. Фактично у всіх сучасних електронних підручниках робиться акцент на розвиток творчого мислення. З цією метою в них пропонуються завдання евристичного, творчого характеру, ставляться питання, на які не можливо дати певної відповіді. Комунікаційні технології дозволяють по-новому реалізовувати методи, що активізують творчу активність. Ті, хто навчається, можуть включитися до дискусії, які проводяться не тільки в аудиторії або класі, але і віртуально, наприклад, на сайтах періодичних видань, навчальних центрів. У виконанні спільних творчих проектів можуть приймати участь учні різних навчальних закладів.

3. Новий зміст освітнього середовища створює і додаткові можливості для стимулювання інтересу тих, хто навчається. Одним із таких стимулів є можливість задовольнити власну цікавість завдяки глобальній мережі Internet, надається доступ до електронних бібліотек (науково-технічних, науково-методичних, довідкових, наукових), інтерактивним базам даних культурних, наукових і інформаційних центрів, енциклопедіям, словникам. Також існують «переліки розсилки».

4. Персональні Web-сторінки педагогів надають додаткові можливості для входу у «творчу майстерню». На таких сторінках, як правило, розміщуються не тільки навчальні матеріали, але і наукові публікації, проспекти досліджень, кращі роботи. Вихід в світовий інформаційний простір дозволяє побачити різноманітні прояви креативності.

5. Web-сторінки різноманітних конкурсів з окремих предметів і дисциплін, які дозволяють ознайомитись із завданнями попередніх років і організувати роботу дистанційно. Фактично всі завдання, які розміщуються у вільному доступі на цих сторінках, спрямовані на розвиток творчого мислення, зорієнтовані на прикладний аспект знань. Яскравим прикладом може слугувати популяризація математики через міжнародний конкурс з математики «Кенгуру».

Розвиток якостей, які характеризують дивергентне мислення. Розглянемо види програмного забезпечення інформаційних технологій освіти, які найбільш ефективно виявляють, формують, розвивають, тренують швидкість, гнучкість, оригінальність і точність мислення.

Швидкість. Здатність до продукування великої кількості різноманітних ідей. Безумовно розвиток швидкості дивергентного мислення відбувається саме у тих випадках, коли програми засновані на нелінійних алгоритмах.

Гнучкість. Навчальні і моделюючі програми побудовані за принципом конструктора, який пропонує тому, хто навчається, спеціальне середовище, в якому можна розвивати гнучкість мислення. Головне правило формулюється дуже просто: за умови чіткої конкретизації інструментів реалізації проекту вимоги, які встановлюються до кінцевого продукту діяльності того, хто навчається, повинні носити самий загальний характер і залишати простір для самовияву. А. Хуторський визначає відповідно для розвитку гнучкості креативного мислення відкриті завдання [9, c. 66], які фіксують тільки структуру їх розв’язання або окремі елементи. Додаткове використання таких завдань разом з програмними засобами створює момент змагання: яким чином при обмежених можливостях отримати найбільш цікавий результат.

Принцип відкритості завдань важливий ще і тому, що на його основі можна сформувати інтерес до роботи з комп’ютером, оскільки той, хто навчається, може переконатися на власному досвіді в тому, що за допомогою обмеженого набору інструментів і алгоритмів можна отримати різноманітні результати на основі власних творчих прийомів і підходів. Універсальні програмні засоби є прекрасним інструментом для висування і реалізації багатьох ідей з використання певного набору об’єктів з різною метою. Тим, хто навчається, можуть бути запропоновані завдання від простих, таких, що мають навчальний характер, до дослідницьких проектів:

• текстові, графічні редактори – створення варіантів оформлення логотипів, рекламних буклетів, Web-сторінок, в яких використовуються певні елементи;

• електронні таблиці – обґрунтований вибір діаграми, яка оптимальним чином відбиває розв’язання деякої задачі серед можливих діаграм (тільки в пакеті Microsoft Excel їх понад 100 різновидів); дослідження задач з параметрами, що визначають на основі єдиної моделі кілька рішень;

• системи управління базами даних – проектування структури, в межах якої можуть бути подані первинні дані, електронних каталогів бібліотек, пошукових систем в Internet, баз даних навчального призначення;

• пакети стилістичного аналізу, системи символьної математики – створення і дослідження статистичних і математичних моделей різноманітних процесів і явищ на основі об’єктів і методів, які входять до складу програмних засобів.

Оригінальність. Формування здібностей, що дозволяють вловлювати асоціації, продукувати нестандартні ідеї і рішення проблем є однією з актуальних і складних педагогічних задач. Об’єктивно розкріпачення мислення можливе завдяки комплексним властивостям інформаційного освітнього середовища.

Точність. Цю якість можна вважати досить універсальною, тому що творчу пізнавальну діяльність без прагнення до завершеності результату слід вважати імітацією творчості. Інформаційне освітнє середовище навчального закладу дозволяє об’єднати зусилля для виконання спільних телекомунікаційних проектів, в яких кожен з учасників несе відповідальність за якість кінцевого результату. Про публікації в мережі Internet ми вже згадували. Залишається додати, що такий спосіб апробації отриманих результатів накладає на авторів особливу відповідальність, оскільки такі публікації активно вивчаються не тільки в самому навчальному закладі, але і за його межами. Цей момент є для тих, хто навчається, додатковим стимулом для вдосконалення результатів роботи.

Таким чином можна стверджувати, що в сучасному інформаційному середовищі існують деякі каталізатори творчого процесу, але вони проявляються у тому випадку, коли і педагог ставить перед тими, хто навчається, творчі завдання.

Література

1. Callahan С. Developing creativity in gifted and talented. – Reston VA: The Council for Exceptional Children, 1978.
2. Guilford J. The nature of human intelligence. – N.Y., 1967.
3. Весела абетка [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://abetka.ukrlife.org.
4. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М., 1991.
5. Гнатко Н. М. Проблема креативности и явление подражания. – М., 1994.
6. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения. – М., 1996. – С. 142.
7. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. – СПб., 2000.
8. Федеральное государственное учреждение «Государственный научно-исследовательский институт информационных технологий и телекоммуникаций» // Informika.ru [Электронный ресурс] . – Режим доступа: http://www.informika.ru.
9. Хуторской А. В. Развитие одаренности школьников: Методика продуктивного обучения. – М., 2000.

© В. В. Борисов, С. В. Борисова, 2009.