ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №2 [2008] / Ю. С. Правдівцева. Розвиток системи загальної середньої освіти США в період передінформаційного суспільства

УДК 371

Ю. С. Правдівцева

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ США В ПЕРІОД
ПЕРЕДІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Анотація. В статті зроблено спробу висвітлити етапи історичного розвитку системи загальної середньої освіти США в період передінформаційного суспільства – кінець ХІХ – 80-і рр..  ХХ століття. Виділено специфічні для періоду аспекти змін та реформ, які дозволяють скласти певне уявлення про переваги та недоліки на шляху створення найкращої моделі освітньої програми для американської нації.
Ключові слова: середня освіта США, реформування освіти, специфіка перетворень, диференціація, передінформаційне суспільство.

Активний рух усіх країн до створення єдиного світового освітнього простору, в тому числі України, політика в сфері освіти – найважливіша національна проблема. Ось чому актуальним для нас є вивчення та висвітлення історичних фактів, пов’язаних зі змінами в системі середньої освіти, виявлення головних причин її реформування та модернізації, вивчення здобутків минулого і сучасного, вивчення проблем становлення освіти, тощо. Вважаємо, що це дозволить ученим-педагогам уникнути багатьох недоліків під час реформування вітчизняного шкільництва.

Досліджують проблеми модернізації освіти американські вчені: Ф.Альтбах, Х.Беннет, E.Бойєр, Г.Келлі; російські: В.Веселова, А.Владимиров, Б.Вульфсон, З.Малькова, В.Пилиповський, В.Разумовський, Т. Сайпулаєва; провідні українські вчені-педагоги: І.Зварич, О. Ковязіна, Т. Кошманова, Н.Пацевко, Л.Пуховська, О.Романовський, М.Шутова. Однак у працях українських педагогів проблема реформування освіти і підвищення якості навчання, ще не знайшла однозначної оцінки.

Мета статті – проаналізувати та визначити основні історичні етапи періоду передінформаційного суспільства в контексті перетворення та реформування системи загальної середньої освіти США.

Аналіз історично-наукової літератури дозволяє стверджувати, що існує декілька поглядів, щодо історичного розвитку системи середньої освіти США, оскільки саме вона є основною фундаментальною базою для подальшого навчання, як у вищих, так і середніх закладах освіти. Висвітлюючи основні історичні етапи становлення загальної середньої освіти в Америці, можна виділити два основних періоди перетворення: період передінформаційного суспільства - кінець ХІХ – 80-і рр. ХХ ст.; період інформаційного суспільства – 90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст. [6].

Система освіти кожної країни на шляху свого становлення проходить певні етапи. Освіта вбирає в себе усі особливості тієї чи іншої епохи, намагається відповідати вимогам того чи іншого періоду, стимулює розвиток країни і є основним осередком прогресивних ідей. Таким чином, система освіти США завжди була невід’ємно пов’язана з політикою країни та її потребами, що й стало предметом зацікавленості вітчизняних учених.

Головні причини перетворень середньої освіти, які розкривають сутність реформ, бажання американської нації бути першими в світі в усіх галузях науки і техніки (особливо це стосується оборонної сфери: забезпечити собі військову перевагу), прагнення забезпечити країну висококласними спеціалістами, впровадження найуспішнішого в світі диференційованого та полікультурного навчання, яке відбувалось методом спроб і помилок. Всі ці фактори зумовили різноманітність етапів на шляху до головної мети американського суспільства.

Після громадянської війни 1860 р. швидкий ріст великих міст та нові хвилі емігрантів з Заходу та Півдня Європи до Америки змусили знов звернути увагу на освіту. Нова хвиля відрізнялась від попередньої, уряд боявся що ці люди зруйнують ті демократичні погляди які вже встигли поширитись народом. Нові закони про освіту розповсюджувались з надзвичайною швидкістю для попередження протиріч. У 1870 р. 6,5 мільйонів дітей віком від 5 до 16 років навчались в громадських школах; до 1880 р., ця цифра зросла до 15,5 мільйонів. У 1870 р., тільки 57 % дітей шкільного віку відвідували школи, у 1880 р. – 72 %. Вчителі були перевантажені. Школи розташовувались в різних місцях, іноді не пристосованих до навчання взагалі. Велика кількість вчителів чоловічої статі була зобов’язана піти на війну, тим самим це створило умови для успішного розвитку професії серед жінок. Вчителів не вистачало в умовах прийнятих законів про обов’язкову освіту.

Система середньої освіти США, створена протягом кінця ХІХ – початка ХХ сторіччя, є основою для всіх подальших перетворень шкільництва в Америці. З того часу освіта завжди ставала перед урядом як одне з стратегічних завдань, вимагаючи докладного розгляду. Згідно зі статистичними даними у 1891–92 рр. в США навчалося понад 15 млн. дітей, що становило 23% від усього населення.

Таким чином, зазначимо, що, в свою чергу, період передінформаційного суспільства складається з кількох етапів:

1890-1900 рр. Розвиток загальної середньої освіти під впливом концепції Герберта Спенсера з орієнтацією на утилітаризм, практицизм. Це відповідало класовим інтересам США і було зумовлено специфікою історичного розвитку країни [6]. На цьому етапі американська школа була реорганізована в масову, відбулось розширення меж середньої освіти, спричинене великою кількістю емігрантів до США. Виникли труднощі в забезпеченні всіх бажаючих навчатися.

1900-1920 рр. Затвердження прагматичного вчення Дж. Дьюі, яке відображало прагнення американської влади до монополії на право отримувати якісну освіту лише незначною кількістю заможних людей [2, с. 326]. Здійснюються пошуки обмеження навчання окремим верствам населення. В цей період було знайдено вихід у створенні зовнішньо “єдиної”, ”всеохоплюючої школи”, в якій старшокласники повинні були навчатись за якісно різними навчальними напрямами або потоками. В державному документі “Основні принципи середньої освіти” (1918 р.). був ухвалений принцип диференціації освіти та навчання за нерівнозначними течіями на основі рівня здібностей, який спирався на інтереси правлячої меншості, і саме це сприяло початку нового напрямку в освіті – диференційованому навчанню [3, с.10].

1920-1945 рр. Етап реформування змісту освіти, з метою більш якісної підготовки кваліфікованих спеціалістів, спричинений економічною кризою. Починається розширення професійних потоків, а принцип диференціації використовується як інструмент “навчальної мобільності”. Це знайшло своє відображення в доповіді комісії з питань шкільної політики: “Цілі освіти в американській демократії” (1938 р.). Освіта набуває більш практичного характеру завдяки документам 1918 та 1938 рр. Розпочалась зовнішня диференціація за профілями, потоками, гомогенними угрупуваннями, системою вибору предметів. У 30-40-ві рр. новий навчальний план було доповнено програмою для розумово відсталих та обдарованих дітей. Головна риса цього періоду полягала в остаточному відмовленні американської школи від єдиних програм і вимог до знань учнів. Широко застосовується метод проектів, так званий Дальтон-план. Обов’язковий компонент загальноосвітньої школи було зведено до мінімуму (три предмети – англійська мова, суспільні науки та фізична культура).

Характерною рисою середини ХХ ст. було професійне вдосконалення вчителів. К 1960 р. понад 750000 вчителів були членами «Американської федерації вчителів». Ці організації займались рішенням питань про заробітну плату, безпеку, вели перемовини щодо довготи шкільного дня, розміру класів, часу на приготування завдань. Після обговорення на засіданнях,всі питання передавались на розгляд до уряду. Організації більше часу приділяли питанням оплати свого труда, ніж академічним успіхам учнів, тому з часом їх зобов’язали мати справу з вдосконаленням навчання а не з розрахунками.

1945-1960 рр. Етап максимально інтенсивного розвитку системи освіти в США, зумовлений прагненням забезпечити військову перевагу, що створило труднощі переходу на нові навчальні програми. Посилення технічного переоснащення школи поставило перед адміністрацією та вчителями завдання успішного застосування ТСН у навчальному процесі. Модернізація здійснювалася шляхом якісного оновлення технічного устаткування навчального процесу, форм і методів навчання. Вдосконалюються навчальні програми, зокрема з математичних і природознавчих дисциплін. Широко впроваджується ідея програмованого навчання. Школа перетворюється з елітарного інституту на масовий.

Процес реорганізації середньої школи спричинив гостру необхідність у підвищенні рівня кваліфікації вчителів. у зв’язку з цим, в ці роки спостерігається значна увага федеральної влади до проблем освіти, що вимагало додаткового фінансування заходів щодо підвищення кваліфікації вчителів. Матеріально-фінансове забезпечення шкіл посилюється. Основна робота щодо підвищення педагогічної майстерності здійснюється в шкільних округах і безпосередньо в самих школах.

Цьому етапові були притаманні перші кроки США в напрямку НТР, прагнення підвищити інтелектуальний потенціал нації, спроба підвищення кваліфікації вчителів у відповідності з новими вимогами та програмами.

1960-1970 рр. Етап економічного спаду в країні та загострення соціальних протиріч пов’язаних із расовими сутичками. Розвиток американської дидактичної думки в цей період відбувався під впливом ідей американського психолога Дж. Брудера, який критикував теорію спадковості та її вродженості й незмінності в процесі навчання та виховання. Впроваджується принцип “висока якість навчання для всіх”. Закон “Основна мета американської освіти”(1961р.) [3, с.10], та наступні за ним, відображають внутрішню диференціацію в таких формах як: відсутність розподілу на класи, бригадне викладання, відкрите навчання. Слід зазначити, що з початку ХХ століття диференціація та індивідуалізація в педагогіці США взаємо обумовлюють та доповнюють одне одного.

Форми навчання попереднього періоду, що не були стабільними та вдосконаленими, зумовили низький рівень обов’язкових знань учнів, що в свою чергу призвело до перегляду змісту освіти і відмови від тогочасної системи.

Саме в цей період відбувається егалітарізація навчання за допомогою правових та адміністративних заходів, спрямованих на здійснення формальної рівності різних рас та національностей, які мешкають на території США (“Закон про громадянські права”– 1964 р., “Закон про початкову та середню освіту” – 1965 р., “Закон про вчительській корпус” –  1965р., “Закон про розвиток педагогічної професії” – 1967р., “Закон про двомовну освіту” – 1968р.) [7, с. 10].

Особливість періоду полягає в створенні білінгвістичної освіти. Результатом цієї політики стало “відкрите навчання”, коли зміст освіти визначався самими учнями. Відмінено класно-урочну систему. Знання та навчальна діяльність не оцінювалися. Реформи 60-70 рр. передбачали модернізацію шкільної системи з метою забезпечення широкого кола молоді повноцінними знаннями [1, с. 190]. Сучасне американське шкільництво стикається з проблемою децентралізації. Це є наслідком того, що свого часу влада надала занадто багато повноважень місцевим школам з метою будови демократичної школи. Згодом стало зрозуміло. Що ця система не досконала. ЇЇ взагалі не можна назвати – системою. Багато труднощів відчувають діти які разом з батьками переїжджають в інше місто або штат. Більшість штатів з середини ХХ ст.. намагались створити однакові програми. Першим кроком стала чітка схема, структура курікулуму “curricular framework”. У 1960-1970 рр. уряд проконтролював дотримання схеми і створив єдині тестові програми. Це було впроваджено для перевірки всієї системи освіти США в цілому.

1970-1990 рр. У цей час значно збільшуються зміст освіти, зростає якість освіти для всіх верств суспільства за рахунок розширення “загального ядра” знань. У середині 70-х американці припинили експериментування з освітою в такій жорстокій формі [5, с. 128]. Відроджується класно-урочна система. У школах більшості штатів відбувається повернення до базисних наук, запроваджуються тести для перевірки знань випускників середніх шкіл. Необхідність цих заходів була обґрунтована в низці законів: про надання допомоги біженцям в освіті, про консолідацію професійно-технічної освіти та освіту дорослих тощо. Відбувається реформа змісту освіти в напрямку її гуманітаризації [6].

З початку 80-х р. змінюється зміст освіти США, міняються методи, підходи та напрямки розвитку навчання. Головна мета - зменшити відсів учнів, надати їм рівні можливості щодо отримання освіти. Реформування знов торкається всіх складових процесу навчання. Враховуються нові наукові данні, міняються етнічний та мовний баланс, вимоги батьків, інтереси учнів, потреби суспільства, проводиться постійне анкетування з метою знаходження консенсусу, вводяться нові предмети за вибором, двомовні програми (при наявності достатньої кількості учнів, що розмовляють однією мовою), враховуються культурні традиції нових емігрантів, переглядаються програми з історії США [4, с.73].

З 1981 року вводиться обов’язкове навчання за п’ятьма основними напрямами: англійська мова та література, математика, природознавства, соціальні науки, комп’ютерна техніка.
Цьому періоду притаманне: визнання як теоретиками, так і громадськістю неможливості існування єдиних для всіх штатів принципів реформування школи; необхідність зміни навчального плану, врахування в ньому нових прогресивних ідей, підвищення кваліфікації персоналу, забезпечення учнів знаннями, необхідними для виживання в ХХІ столітті.

Таким чином, період передінформаційного суспільства віддзеркалює особливості історичного розвитку США і ґрунтується на власне національній трансформації тенденцій світового розвитку.

В кінці ХХ століття остаточно формується новий тип світового суспільства – інформаційний.

Можна стверджувати, що в США реформи в галузі середньої освіти проводились упродовж кінця ХІХ – 80-х рр. ХХ століття в напрямку модернізації та вдосконалення програм, з метою надання всім верствам багатоетнічного населення гідного якісного навчання з урахуванням культурних та індивідуальних особливостей кожного учня.

Однією з головних цілей слід виділити підготовку молоді до життя, виховання члена громадянського суспільства з відповідною цьому суспільству моральною, правовою та політичною культурою. Головне прагнення - на рівних правах увійти в когорту розвинутих світових держав, знайти в ній гідне місце, зберегти позитивний досвід суспільного прогресу, не втратити свою національну специфіку та історичні надбання.

Література

1. Духавнева А.В., Столяренко Л.Д. История зарубежной педагогики и философии образования. Серия “Учебники, учебные пособия”. Ростов / Д: Феникс2000. – 480 с.
2. История образования и педагогической мысли за рубежом и в России: Учебное пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / И.Н.Андреева, Т.С. Буторина, З.И. Васильева и др.; Под ред. З.И. Васильевой. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 416 с.
3. Ковязина Е.П. Дифференциация содержания образования в старшей средней школе США: Автореф. дис. ... канд. пед. наук / Научно- исследовательский институт педагогики УССР. – К.,1989. – 24 с.
4. Литвинов А.И. Современные тенденции формирования содержания образования в государственных школах США: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01; - Луганск, 2000. – 218 с.
5. Наумець О.М. Педагогіка сучасної зарубіжної школи. Навч. Посібник. – Кіровоград, 2004. – 253 с.
6. Шутова М.О. Основні етапи становлення шк..осв. в США // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. Наук. пр. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. – Вип. 11. – с. 159-162.
7. Spring, Joel H. American Education / 8th ed., - by the McGraw-Hill Companies, 1998.- 295

© Ю. С. Правдівцева, 2008.