ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2008] / О. В. Михайленко. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи у кризових центрах

УДК 378.147+ 37.013.78

О. В. Михайленко

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ У КРИЗОВИХ ЦЕНТРАХ

Анотація. Розглядаються питання, пов’язані з підготовкою соціальних педагогів до роботи у кризових центрах

Однією з найважливіших тенденцій сучасного світу стало усвідомлення того, що стійкий розвиток суспільства, а також подолання проблем, з якими воно стикається, залежать від стану освіти країни та рівня освіченості її громадян. Сьогодні стає все більш очевидним, що лише професіонали можуть забезпечити виживання суспільства, його вихід з глибокої соціально-економічної кризи. Ефективне функціонування всіх державних та суспільних структур значною мірою залежить від рівня фахової підготовки співробітників до роботи в установах та організаціях певного спрямування. А відтак не менш важливим є питання фахової підготовки спеціалістів до роботи з різними категоріями населення в закладах системи соціального захисту.

З кожним роком в Україні зростає кількість кризових центрів соціально-психологічної допомоги, що створюються на базі обласних або міських Центрів соціальних служб для молоді. Наказом Державної комісії у справах сім’ї та молоді України від 26 лютого 2003 року була затверджена програма діяльності спеціалізованої служби центрів соціальних служб для молоді “Кризовий центр соціально-психологічної допомоги” на 2003-2010 роки. Головною метою програми є надання комплексної психологічної, соціально-педагогічної, соціально-медичної, соціально-економічної, юридичної та інформаційної допомоги дітям, молоді, сім’ям, які перебувають у кризовій ситуації.

Функціонування спеціалізованої соціальної служби “Кризовий центр соціально-психологічної допомоги” у формі кризового стаціонару дозволяє надати термінову або довготривалу соціально-психологічну допомогу, тимчасовий притулок і харчування, захистити права дітей, молоді та різних категорій сімей, які перебувають у важкій життєвій ситуації: постраждали від соціальних, природних, техногенних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, травми, стреси, зазнали насильства, зокрема у сім’ї.

Не зважаючи на те, що створення подібних закладів є новою формою діяльності у сфері соціального захисту в Україні, вітчизняний практичний досвід функціонування кризових центрів свідчить про необхідність та доцільність їх існування. А відтак, підготовка спеціалістів до роботи у кризових центрах має бути, на ряду з іншими, одним із пріоритетних напрямків підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах.

Проблемами професійної діяльності соціальних педагогів у різних інституціях займаються дослідники А. Й. Капська, О. В. Безпалько, М. А. Галагузова [6; 7]. Предметом дослідження І. Д. Звєрєвої, І. В. Пєші є загальнотеоретичні та прикладні аспекти розвитку соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні, визначення її головних тенденцій та закономірностей, чинників та пріоритетних напрямів [3].

Г. М. Лактіонова у своїх дослідженнях основний акцент спрямовує на проблеми жінок. На її думку, різноплановість жіночих проблем актуалізує потребу в різних спеціалізованих службах, програмах, які повинні мати належне науково-методичне, кадрове забезпечення [5].

У дослідженні О. П. Песоцької, В. О. Кратінової, Л. Ц. Ваховського приділяється увага соціальній роботі з представниками кризових категорій населення, наголошується на необхідності проблемно-орієнтованого підходу до організації соціальної роботи з такими клієнтами, що означає вирішення проблем клієнтів з акцентом на усвідомлення, стимулювання й підтримку їхніх власних здібностей і ресурсів [8]. Предметом досліджень С. Я. Харченко є особливості соціальної роботи з особами різного віку [8].

М. Трубавіна, І. М. Грига, Т. В. Семигина досліджують особливості соціально-педагогічної роботи з сім’єю, наголошуючи на тому, що соціальна робота з сім’єю є найбільш широким полем прикладання зусиль фахівців, оскільки універсальність сімейного способу життя перетворює кожну проблему особистості в проблему сім’ї [9; 10].

Дослідники О. В. Вадзюк, Л. В. Тютюник, С. В. Толстоухова, Е. М. Бузницька вивчають досвід діяльності кризових центрів соціально-психологічної допомоги Центрів соціальних служб для молоді, аналізують організаційно-педагогічні умови створення і функціонування таких закладів, висвітлюють питання соціальної реабілітації особистостей, які опинилися у важкій життєвій ситуації [1; 2; 4] .

Соціально-педагогічна діяльність у кризових центрах є багатогранною і відповідальною. Професійна підготовка в даному напрямі передбачає опанування студентами цілим комплексом знань, умінь і навичок. У навчальному плані, на жаль, не передбачено вивчення спеціального курсу, метою якого є підготовка соціальних педагогів до роботи у кризових центрах, але існує цілий ряд навчальних курсів, при вивченні яких студенти мають можливість оволодіти необхідними знаннями та вміннями для роботи саме в закладах такого типу.

Метою даної статті є спроба проаналізувати навчальний план підготовки фахівців за спеціальністю „Соціальна педагогіка”, приділяючи особливу увагу професійно-орієнтованим навчальним курсам, що озброюють студентів комплексом теоретичних знань та практичних вмінь для роботи у спеціалізованих центрах соціально-психологічної допомоги.

Базовою дисципліною підготовки майбутніх соціальних педагогів є соціальна педагогіка. Основною цього навчального курсу є формування у студентів теоретичних уявлень про соціальну педагогіку як галузь гуманітарних знань, її предмет і об’єкт дослідження та основні категорії, розкриття специфіки соціально-педагогічної діяльності, її гуманістичної спрямованості, оволодіння знаннями про основні методи і форми соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями клієнтів.

Особливої уваги заслуговують ті теми курсу, при вивченні яких майбутні фахівці опановують знання і вміння необхідні, на наш погляд, для роботи в кризових центрах. Так при вивченні теми „Поняття „норма” і „відхилення від норми” у соціальній педагогіці” студенти засвоюють значення понять „норма” і „відхилення від норми”, типи відхилень від норми: фізичні, психічні, педагогічні, соціальні, методи діагностики фізичних і психічних недоліків дітей, з’ясовують причини виникнення педагогічних та соціальних відхилень, встановлюють зв’язок між поняттям „соціальна норма” і „соціальне відхилення”. Набуті знання і вміння є необхідними для співробітників кризових центрів в силу того, що клієнтів таких центрів найчастіше можна охарактеризувати як осіб, що мають певні відхилення від норми, і тому ефективність роботи з такими клієнтами залежить від вміння фахівців з’ясувати типи відхилення від норми, виявити причини їх виникнення, розробити та впроваджувати в життя реабілітаційні та адаптаційні програми в кожному конкретному випадку.

При вивченні тем „Девіації як соціально-педагогічна проблема”, „Алкоголізм і наркоманія як форми прояву девіантної поведінки дітей та молоді”, „Проституція і злочинність як форми прояву девіантної та делінквентної поведінки дітей та молоді” студенти усвідомлюють поняття девіації, девіантної та делінквентної поведінки, форми прояву девіантної та делінквентної поведінки, особливості дитячої та підліткової проституції та злочинності, фактори девіацій підлітків, причини виникнення відхильної поведінки, наслідки такої поведінки. Часто важка життєва ситуація, що є причиною перебування особистості у кризовому центрі, виявляється наслідком девіантної або делінквентної поведінки, тому знання співробітників щодо причин, проявів, наслідків відхильної поведінки є необхідними для надання ефективної соціально-педагогічної допомоги клієнту центра.

При вивченні теми „Соціально-педагогічна віктимологія” майбутні соціальні педагоги усвідомлюють поняття соціально-педагогічної віктимології, категорії людей, що є жертвами несприятливих умов соціалізації, об’єктивні та суб’єктивні умови віктимізації особистості.

Клієнти кризових центрів можуть бути визначені як віктимні особистості, тобто як люди, що стали жертвами несприятливих умов соціалізації. Ефективність соціально-педагогічної роботи з такими людьми залежить від врахування фахівцями закладів їх соціально-психологічних особливостей і розробки відповідних індивідуальних корекційних програм, що передбачає ґрунтові теоретичні знання щодо цієї категорії клієнтів.

Завданнями курсу „Основи соціально-педагогічного спілкування” є ознайомлення студентів зі значенням соціально-педагогічного спілкування у роботі соціального педагога, з особливостями спілкування у конфліктних ситуаціях та прийомами виходу з них, навчання студентів застосувати отримані знання і вміння у складних умовах соціально-педагогічної діяльності, що відпрацьовується на заняттях з елементами тренінгу.

Доцільність опанування майбутніми соціальними педагогами цієї дисципліни з точки зору їхньої можливої подальшої роботи у кризових центрах визначається тим, що спілкування є одним із головних інструментів професійної діяльності фахівця соціальної сфери. Саме у спілкуванні здійснюється контакт з клієнтом, з’ясовуються проблеми та відбувається накопичення інформації, необхідної для її розв’язання. Одночасно в ході спілкування здійснюється цілеспрямований вплив на клієнта. Окрім того, від міри володіння фахівцем методами спілкування часто залежить результат ділових переговорів з представниками структур влади, ділових кіл, різних закладів та організацій. Отже, без перебільшення можна сказати, що спілкування є чи не найважливішою, а почасти й найскладнішою сферою діяльності в соціально-педагогічній роботі.

Особливої уваги заслуговує тема курсу „Професійне спілкування соціального педагога та соціального працівника з людьми різного віку”. В ході вивчення цієї теми студенти усвідомлюють особливості спілкування з дітьми, підлітками, молоддю, людьми старшого покоління. Специфіка роботи кризових центрів полягає в тому, що соціальному педагогу в своїй діяльності доводиться спілкуватися з представниками різних вікових груп, тому оволодіння вміннями професійного спілкування з людьми різного віку позитивно впливатиме на ефективність роботи співробітників закладу.

Метою вивчення курсу „Соціально-педагогічна допомога сім’ям і дітям в кризових ситуаціях” є розкриття студентам сучасних наукових уявлень про доцільні шляхи і засоби виходу з кризових ситуацій.

Особливої уваги заслуговують теми „Сутність і напрямки соціального захисту”, „Система соціального захисту та соціальної допомоги в Україні”. При вивченні цих тем студенти усвідомлюють поняття „соціальний захист” і „соціальна безпека”, з’ясовують мету соціального захисту, його активну та пасивну спрямованість, сутність і завдання соціальної допомоги, знайомляться з гарантіями соціального захисту в Україні, його напрямками.

З огляду на те, що кризові центри є закладами, функціонування яких спрямоване на надання соціального захисту і допомоги соціально вразливим верствам населення, чітке усвідомлення співробітниками таких установ змісту і завдань цієї діяльності, методів, форм і напрямів її здійснення дозволить організувати роботу подібних центрів найбільш ефективно. Отже, майбутні соціальні педагоги при вивченні цієї дисципліни оволодівають знаннями та вміннями, які сприятимуть їх роботі в кризових центрах.

Метою фундаментального курсу „Технології соціально-педагогічної роботи” є засвоєння студентами знань теоретичних засад технології соціально-педагогічної роботи, типологій соціальних технологій і на основі цих знань формування умінь у сфері діагностико-прогностичної, організаційно-регулятивної, соціально-профілактичної та контрольно-координаційної діяльності соціального педагога. Основними завданнями курсу є підвищення теоретичного розуміння соціально-педагогічної роботи як особливої сфери діяльності, а також засвоєння специфічних методів роботи з окремими особистостями та групами клієнтів.

Опанування цієї дисципліни майбутніми соціальними педагогами, на нашу думку, є необхідним у аспекті підготовки їх до роботи у кризових центрах, адже застосування особливих методів роботи з окремими особистостями та групами клієнтів є основним змістом професійної діяльності співробітників таких закладів. Ґрунтовні знання стосовно особливостей соціально-педагогічних технологій, їх структури, основних завдань та етапів реалізації, а також сформовані вміння та навички щодо застосування їх у практичній діяльності є запорукою ефективної професійної роботи соціальних педагогів у кризових центрах.

Особливої уваги заслуговує тема „Технологія індивідуальної соціальної роботи”, при вивченні якої студенти знайомляться з основними принципами та етапами технологічного процесу індивідуальної роботи, її фазами і ступенями. Враховуючи важкий психологічний стан клієнтів кризових центрів, специфічність важких життєвих ситуацій, в яких вони опинились, співробітники закладів в своїй професійній діяльності використовують переважно індивідуальні форми роботи з клієнтами. А відтак від рівня підготовленості фахівця саме до такої форми роботи з клієнтом залежить ефективність надання соціальної допомоги у кризовому центрі.

Не менш важливою, під кутом зору підготовки соціальних педагогів до роботи у кризових центрах, є опанування теми „Технологія застосування методу групової роботи”. Метою вивчення теми є усвідомлення студентами сутності методу групової роботи, основних цілей її застосування та її призначення, факторів, що сприяють або заважають груповій роботі. Лекції, бесіди-диспути, тренінги – методи групової роботи, що застосовують у своїй діяльності фахівці кризових центрів, отже від рівня підготовленості співробітників закладу до організації групової роботи залежить ефективність надання соціально-педагогічної допомоги клієнтам.

Курс „Організація роботи з різними соціальними групами” спрямований на усвідомлення необхідності соціальної підтримки певних категорій та верств населення, з’ясування особливостей роботи з індивідами та групами клієнтів соціальних сервісів, формування професійного рівня і готовності до роботи з різними соціальними групами.

Оволодіння знаннями, передбаченими змістом цього навчального предмету – невід’ємна частина особистої та професійної готовності соціальних педагогів до роботи у кризових центрах, запорука їх ефективної діяльності. Адже специфіка роботи такого закладу спрямована на соціальну допомогу людям, які опинилися у важкій життєвій ситуації, до того ж причинами виникнення цієї ситуації можуть бути різні обставини як об’єктивні, що не залежать від клієнта, так і суб’єктивні, що криються в його особистості, стилі його життя. Але незалежно від того, що стало причиною такої життєвої ситуації, людина, яка звернулась до кризового центру, має отримати кваліфіковану допомогу.

Особливої уваги заслуговує тема „Організація соціальної роботи з молоддю”, яка ставить за мету з’ясування особливостей соціального становища молоді в сучасних умовах, ціннісних орієнтацій молоді, її соціальних проблем, форм і методів соціальної роботи з молоддю, ознайомити з основними напрямками соціального захисту молоді. Переважною групою клієнтів у діяльності кризових центрів є молодь, що перебуває у кризових ситуаціях, тому знання, отримані студентами під час вивчення цієї теми, безпосередньо пов’язані з професійною діяльністю соціальних педагогів в таких закладах.

Логіка вивчення теми „Соціальна підтримка жіночої молоді” побудована таким чином, що дає можливість на основі визначення ролі та місця жінки у суспільстві, здійснити аналіз специфіки соціальних жіночих проблем: гендерного аспекту соціальних проблем, здоров’я жіночої молоді, її професійної зайнятості, жіночої злочинності.

Практичний досвід існування кризових центрів в Україні свідчить, що переважна більшість клієнтів таких закладів – це молоді жінки. Отже знання та вміння, отримані під час вивчення цієї теми, є актуальними з точки зору підготовки майбутніх спеціалістів до роботи у кризових центрах.

Курс „Основи соціально-педагогічного консультування” покликаний ознайомити студентів зі значенням соціально-педагогічного консультування у професійній діяльності соціального педагога, з особливостями консультування клієнтів різних вікових груп, навчити студентів застосовувати отримані знання та вміння у складних умовах соціально-педагогічної діяльності. Соціальне консультування є однією із складових діяльності соціальних служб взагалі і кризових центрів зокрема. Консультування допомагає людині обирати шлях розв’язання проблеми і діяти на власний розсуд, навчатися нових моделей поведінки, сприяє розвитку особистості. Від уміння співробітників кризового центру застосовувати технології консультативної соціально-педагогічної допомоги, від рівня оволодіння механізмами корекційного впливу, від з’ясування особливостей консультування людей різного віку залежить ефективність їхньої професійної діяльності.

Одним із структурних підрозділів Кризового центру є цілодобовий інформаційно-консультативний „Телефон довіри” як форма специфічної термінової соціально-психологічної допомоги особам, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

Перший контакт потенційного клієнта кризового центру із співробітниками закладу відбувається саме під час телефонної розмови, адже адреса центру не повинна бути широко відома. Мета телефонного контакту – вислухати, зрозуміти проблему, підтримати, того хто телефонує, визначити вид необхідної допомоги та організувати, якщо потрібно, консультацію. Крім того, абонент може отримати докладну інформацію про місце та режим роботи спеціалістів та інші необхідні відомості про особливості роботи центру.

Формування навичок телефонного консультування відбувається під час вивчення теми „Актуальні проблеми телефонного консультування”, коли студенти з’ясовують психотехнічні аспекти цього виду діяльності, особливості телефонного діалогу, його паралінгвістичні аспекти, причини та характеристики „синдрому вигоряння” у телефонному консультуванні.

Навчальний курс „Соціально-педагогічна терапія та патронаж” покликаний ознайомити студентів із сутністю та методиками проведення основних типів терапевтичної роботи, з видами реабілітаційної роботи, з’ясувати механізми та етапи реабілітаційної роботи, ознайомити з видами соціального патронажу та з’ясувати основні категорії клієнтів, до яких здійснюється патронаж.

Надання терапевтичної допомоги є одним з основних напрямів діяльності кризового центру. Саме тому в процесі терапевтичної допомоги впроваджується корекційно-реабілітаційна програма, що складається для кожного окремого клієнта індивідуально. А відтак, опанування цієї дисципліни має безпосереднє відношення до процесу професійної підготовки майбутніх фахівців. Засвоєння основних форм і методів терапевтичної роботи, механізмів та етапів реабілітації різних категорій клієнтів є запорукою успішної професійної діяльності соціальних педагогів у кризових центрах.

Аналізуючи навчальний план підготовки майбутніх соціальних педагогів, можна зробити висновок, що, незважаючи на відсутність у ньому спеціального курсу, зміст якого був би спрямований на засвоєння теоретичних знань та практичних вмінь для роботи у кризових центрах, існує ряд навчальних дисциплін, що забезпечують відповідний професійний рівень і дають можливість працювати у закладах такого типу.

Слід зазначити, що ми не ставили за мету проаналізувати програми усіх навчальних курсів. Крім згаданих нами дисциплін, навчальний план містить й інші предмети, які також сприяють підготовці фахівців до роботи у кризових центрах.

На нашу думку, особливої уваги потребують питання розробки спеціальних навчальних дисциплін, які б мали за мету підготовку майбутніх соціальних педагогів до роботи в установах та закладах соціальної сфери різного спрямування.

© О. В. Михайленко, 2008.