Портал сучасних педагогічних ресурсів

http://www.intellect-invest.org.ua

В. М. Король. Спілкування в системі педагогічної діяльності вчителя
http://www.intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_arhiv_pn_n1_2008_st_12/


УДК 371

В. М. Король [http://www.intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_autors_korol_vn/]

СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Анотація. У статті обґрунтовується місце і роль спілкування у педагогічній діяльності вчителя, аналізуються різні стилі та рівні його спілкування.
Ключові слова: спілкування, стиль спілкування, рівень спілкування, труднощі спілкування.

Аннотация. В статье обосновывается место и роль общения в педагогической деятельности учителя, анализируются разные стили и уровни его общения.
Ключевые слова: общение, стиль общения, уровень общения, трудности общения.

Abstract. The place and role of intercourse in pedagogical activity is ground in the article, different styles and levels of his intercourse are analyzed.
Keywords: intercourse, style of intercourse, level of intercourse, difficulties in intercourse.

Постановка проблеми. Спілкування у звичному розумінні “промовляння” виникло на основі трудової спільності людей Саме у процесі спільної дії виникла потреба розуміти одне одного. Проблема спілкування є специфічною і пронизує всю життєдіяльність людини, тому вона вивчається у філософії, психології, лінгвістиці, естетиці, соціології та педагогіці. В основі спілкування лежить слово, якому В. О. Сухомлинський надавав особливого значення у праці вчителя, оскільки був переконаний, що вчителя має вміти створити такий психологічний контакт, без якого не може бути продуктивної взаємодії [11]. Одним з головних умінь, якими повинен володіти вчитель, на думку В. О. Сухомлинського, повинно стати вміння спілкуватися з дітьми і отримувати радість від цього спілкування [10].

Великий педагог пов’язував із спілкуванням розвиток дитини, наголошуючи на тому, що „духовний розвиток школяра невідривно пов’язаний з розвитком його мовлення. Завдяки мовленню людині стає доступними різноманітні джерела, що живлять емоційну, інтелектуальну і вольову сфери його духовного життя. У мовленні відображається і проявляється ідейна спрямованість духовного життя людини, слово включає в себе невичерпні можливості впливу на світоглядну сторону духовного життя” [12, с. 338-339]. У багатому спадку В. О Сухомлинського є велика кількість висловлювань про мову, про рідне слово, про слово вчителя як про важливий вплив на душу дитини.

Педагог, на думку В. О. Сухомлинського, в слові висловлює себе – свою культуру. Мовленнєва культура, пише В. О. Сухомлинський, – це дзеркало його духовної культури [10]. Опитування учнів сучасної загальноосвітньої школи свідчить про те, що значна їх кількість відчувають нестачу спілкування з учителями, не завжди можуть задовольнити свої потреби у спілкування з ними. Це свідчить про необхідність аналізу особливостей спілкування сучасного вчителя, що визначає актуальність теми статті.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Теоретичною основою для створення В.О. Сухомлинським теорії педагогічного спілкування стали наукові дослідження, в яких вивчалися різні його аспекти. У сучасній філософській літературі (Л. П. Буєва, М. С. Каган, В. Н. Соковнін) найбільше уваги приділялося розробці проблем співвідношення суспільних відносин, діяльності і спілкування, визначенню ролі спілкування у життєдіяльності особистості.

Значний вплив на педагогічне спілкування має особистість вчителя та його творчий потенціал. У залежності від цього педагог по-різному здійснює свою взаємодію з учнями. Оскільки вчитель – теж керівник, то І. А. Зязюн [1, с. 17)] розглядає три стилі керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Результати дослідження. Опитування вчителів та учнів дає можливість аналізувати стилі спілкування, що переважають у сучасній школі.

Таблиця 1

Класичні стилі спілкування

Ми бачимо серйозні розбіжності щодо оцінки панівного стилю спілкування. Учні сприймають його як авторитарний, в той час як вчителі вважають його демократичним. Щодо оцінки ліберального стилю, то вона майже однакова. Подібна ситуація спричинює відсутність у ряді випадків взаєморозуміння між учителями та учнями, що певною мірою пояснює ситуацію незадоволення учнів фактом спілкування з учителями.

Крім зазначених вище виділяють наступні стилі: активно-позитивний, ситуативний, пасивно-позитивний, пасивно-негативний, активно-негативний [6]. Аналіз висловів учителя, його оцінок свідчить про те, що серед них значну частину можна віднести до пасивно-негативного та активно-негативного.

Стиль спілкування відображає індивідуально-типологічні особливості взаємодії педагога і учнів і, перш за все, особливості комунікативних можливостей учителя, а також досягнутий рівень взаємовідносин педагога і вихованців, творчої індивідуальності педагога, особливості учнівського колективу. Заслуговує на увагу класифікація, запропонована В. А. Кан-Каліком [5], який розглядає стилі на основі захоплення спільною творчою діяльністю, на основі дружньої прихильності, спілкування-дистанцію, спілкування-залякування, спілкування-загравання. На думку учнів учителю вдається реалізувати спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю, на основі дружньої прихильності, коли віг працює на засадах технології колективного виховання за І. П. Івановим.

Оскільки людина володіє широкою гамою засобів спілкування, від того, наскільки вона оволоділа ними, залежить рівень спілкування. Є. І. Головаха виділяє соціально-рольовий, діловий, інтимно-особистісний рівень спілкування [3]. Учні відмічають, що інтимно-особистісний стиль часто відсутній у спілкуванні вчителя з учнями.

Заслуговує, на наш погляд, на увагу класифікація півнів спілкування, запропонована А. Б. Добровичем (конвенційний, примітивний, маніпуляційний, стандартизований, ігровий, діловий, духовний) [2], які відповідають певним характеристикам:

Таблиця 2

Характеристики рівнів спілкування

Кожний із означених рівнів спілкування проявляється через певні показники. Результати експериментальної роботи дозволили визначити найсуттєвіші з них

Таблиця 3

Рівні спілкування

Перші три рангові місця посіли показники ігрового, стандартизованого та конвенційного рівнів спілкування. Якісний аналіз дозволяє зробити висновок про те, що очікування учнів в області спілкування пов’язані з увагою до співрозмовника. Привертає увагу те, що показники таких рівнів як примітивний та маніпулятивний не здобули перших місць в оцінці учнів. Це говорить про те, що реально існуючий рівень спілкування не можна визначити як низький. Аналіз спілкування вчителя з учнями свідчить про те, що вчитель відчуває певні труднощі у цьому виді діяльності.

Таблиця 4

Труднощі спілкування

Найбільше вчителів відчуває труднощі в організації впливу на процес формування цінностей і інтересів. На другому місці по складності знаходяться труднощі, пов’язані з формуванням ставлення до предметів і явищ. Спілкування-інформація та діагностика викликають утруднення у незначної кількості вчителів. Оскільки переважна більшість вчителів відчувають утруднення у здійсненні спілкування-впливу на процес формування цінностей, інтересів, стає зрозумілим, чому духовний рівень спілкування досі не став домінуючим у сучасній школі.

Ми можемо зробити висновок про те, що проблема вдосконалення процесу спілкування потребує особливої уваги. Пошуки шляхів її розв’язання можуть бути полегшені на основі вивчення очікувань учнів щодо тих комунікативних умінь, наявність яких у вчителя вони цінують. Н. В. Сєдова зазначає, що „в результаті проведених методик можна переконатися у тому, що діти особливу увагу приділяють комунікативним прагненням” [7, с. 98]. Дані анкетування дають можливість проаналізувати, якими уміннями групи комунікативних, на думку учнів, повинен володіти ідеальний учитель.

Таблиця 5

Ранжування комунікативних умінь вчителя

Перше місце, на думку учнів, посідає уміння зрозуміло пояснити матеріал, далі розмістилися уміння вислухати, дати пораду, уміння обговорювати особисті проблеми, уміння гарно говорити і логічно викладати думки, уміння переконувати і подавати великий обсяг інформації. Отримані дані свідчать про те, що учні очікують від учителя розуміння та уваги до себе.

Подальше дослідження дозволило з’ясувати чому учні віддають пріоритети вмінню зрозуміло пояснювати навчальний матеріал.

Таблиця 6

Оцінка значення мети спілкування

Найбільше учнів цікавить у спілкуванні особистість та інформація, тому ідеальний учитель повинен перш за все вміти зрозуміло пояснити матеріал, тобто поінформувати. Учителі та учні по-різному уявляють виховну цінність комунікативних умінь і прагнень, але частина вчителів не усвідомлює важливості комунікативної діяльності в навчальному процесі. Учні достатньо глибоко переживають відсутність уваги та інтересу до себе, вони відчувають незадоволення від їх нестачі. Причини подібних явищ полягають у недостатньо високому рівні володіння комунікативними уміннями.

Висновки. В умовах сучасного внутрішкільного життя намічаються нові тенденції у розв’язанні проблеми спілкування вчителя і учнів, школярів між собою. Учні активніше вимагають взаєморозуміння, поваги, участі у вирішенні всіх проблем школи, організації уроків, на яких ніхто не відчуває почуття страху. Вони хочуть, щоб педагоги прислуховувалися до їх думки, правильно реагували на справедливі зауваження. Все це потребує реалізації вимог принципу гуманізації, на чому особливо наполягав В. О. Сухомлинський [10] .

Існує ряд факторів, що зумовлюють формування відносин педагогів і учнів: соціальна ситуація розвитку; найближче оточення школярів і педагогів; атмосфера школи, стиль і тон її життя; майстерність вчителя, культура його спілкування; взаємодія педагогів і учнів.

Важливе місце у педагогічному спілкуванні належить професійним і особистим якостям учителя. Для того, щоб учитель будував конструктивні взаємовідносини, необхідно не тільки володіти технікою спілкування. Цей процес потребує, щоб особистість, яка стоїть за цією технологією, була наповнена глибоким гуманним змістом, на що постійно вказував у своїх роботах В. О. Сухомлинський.

Пропозиції. На наш погляд кафедрам педагогіки необхідно приділити належну увагу розробці спеціальних курсів, спрямованих на навчання студентів особливостям спілкування з учнями сучасної загальноосвітньої школи.

Література

  1. Зязюн И. А. Основы педагогического майстерства / И. А. Зязюн. – М.: Просвещение, 1989. – 300 с.
  2. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии общения / А. Б. Добрович. – М.: Просвещение. 1987. – 205 с.
  3. Головаха Е. И. Психология человеческого общения / Е. И. Головаха. – К.: Политиздат Украины, 1989.- 187 с.
  4. Каган М. С. Мир общения / М. С. Каган. – М.: Политиздат, 1988. – 320 с.
  5. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении / В. А. Канн-Калик. – М.: Просвещение, 1987.-132 с.
  6. Леонтьев А. А. Педагогическое общение / А. А. Леонтьев. – М.: Знание, 1975.- 45 с.
  7. Седова Н. В. Общение учителя и учащихся на уроке // Изучение личности школьника учителем / Под ред. З. И. Васильевой / Н. В. Седова. – М.: Педагогика, 1991. – 260 с.
  8. Соковнин В. М. О природе человеческого общения / В. М. Соковнин. – М.: Знание, 1992. – 145 с.
  9. Сухомлинский В. А. Мудрая власть коллектива / В. А. Сухомлинский. – М.: Рад. школа, 1975. – 239 с.,
  10. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителеві / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1988. – 310 с.
  11. Сухомлинський В. О. Проблема виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані твори: У 5-ти т. – Т. 1.-К.: 1976. – С. 55-202.
  12. Сухомлинський В. А. Избр. произв.: В 5 т. – Т. 1. – К: Рад. школа. – 1979. – С. 338-339.

  

© В. М. Король, 2008.